Коли вже всім стало відомо, що Януковичу прийшов кінець, Беркут продовжував «заряджати» на антимайдан бюджетників міста. Він використовував їх для цементування режиму Януковича, морально ґвалтував людей, заражав ідеологією злодія не тільки дорослих, але й молодь. Це фактично зрада інтересів народу та держави, за що саме й судять Януковича. А чому б не судити Юрія Беркута – тінь убивці та злодія? Провина в них одна. І сьогодні до деяких прихильників Беркута, очевидно, це ще не дійшло. Не дійшло, що підтримуючи його, вони перебирають його провину й на себе, і строку давності у таких злочинів немає. Зовсім скоро, коли всі полізуть у депутати та в мери, їм слід нагадати, як на днях вони підписали лист про підтримку Ю. Беркута як гарного керівника та великого фахівця, якого треба працевлаштувати тільки на керівну посаду й не менше. Лист був направлений до керівника Чернігівського обласного управління фонду соціального страхування Нашиванька В.П. та до керівника Фонду Соцстраху України Баженкова Є.В. Нагадаємо прилучанам, що восени 2017 року Беркут Ю.В. двічі намагався зайняти крісло голови Пенсійного фонду в Прилуках, але після пікетів біля облдержадміністрації та обласного відділення Пенсійного фонду прилучани завадили йому обійняти цю посаду. Тоді Юрій Беркут скористався підтримкою пані О.П. Крентовської, першого заступника Міністра соціальної політики Андрія Реви, нашої землячки, яка ще й досі має квартиру в Прилуках. Що її пов’язує з Беркутом – ще невідомо, проте це питання часу. Але працевлаштувавшись 2 лютого поточного року на посаду заступника начальника Прилуцького відділення Фонду соціального страхування, Юрій Володимирович знову отримав спротив прилучан. Після цього в нього зародилась ідея листа-звернення на його підтримку від тих, хто був його командою і ще до цього часу залишаються при посадах, від тих, із ким робилися спільні оборудки, від тих, хто мріє повернути старі посади та старі часи, а попутно зробити «западло» нинішньому міському голові, тобто команди реваншистів, а в деяких моментах і сепаратистів, а всього цих крючкотворів приблизно сорок осіб, як сказав голова обласного Фонду соцстраху. Проте, коли чернігівські активісти попросили дати копію тих списків, він заявив, що вони кудись поділися – можливо, в міністерстві. Питання до тих підписантів, які сидять на державних посадах: чи мали вони право без узгодження з вищепоставленим керівництвом підписувати подібні заяви, до того ж невідомо з чиїх рук? Одна з цих осіб узагалі заявила, що «той, хто збирав підписи, – чоловік років 50, раніше невідомий». Виходить, що тінь Януковича ожила й позбавила розуму тих, хто їй раніше служив. На даний час відомо шість прізвищ із того «амбарного» списку. До речі, це ті ж самі особи зі створеної Беркутом фракції в міській раді попереднього скликання «На підтримку реформ Віктора Федоровича Януковича».
Дійсно, в особі Юрія помер великий реформатор, такий самий, як нинішні, бо не була б такою популістською чинна влада – не повилазили б такі, як Беркут, на поверхню. Доки активісти організовують проти Юрія Беркута нові акції протесту та звертаються за допомогою до народних депутатів Верховної Ради, він «виконує» свої обов’язки: сидить у кабінеті, телефонує до клієнтів і пропонує путівки до санаторіїв, і судячи з усього, не просто за хвороби чи за красиві очі. Голова Соцстраху України Баженков казав: «…а може, він із голоду помирає, а ви йому заробити не даєте». Мабуть, є доля правди в тих словах, бо судячи з декларації про доходи Юрія, у нього за душею лише одна квартира й усе – цілковитий безсеребреник. Лише в одному випадку можна його пробачити: якщо він витримає погляд батьків «Небесної сотні». Як «тени исчезают в полдень», щезне й ця тінь, тінь державного зрадника, тінь, на яку можна і стати, і плюнути.
Ольга Костюк
