Вадим: «У нашому місті та на його околицях є незайняті ділянки. Вони роками приваблюють бродячих собак, туди скидають сміття та вивозять гілки, але фактично з них немає ніякої користі. Чому б не перетворити їх у щось більш цивілізоване? Пустирі можна використати з благородними намірами. Наприклад, збудувати справжній притулок для тварин».
Людмила: «Хотілося б, щоб наші Прилуки стали містом, у якому можна реалізувати себе. Треба створити більше освітніх програм, бізнес-шкіл, якихось спеціальних курсів. Адже залучаючи нашу молодь до саморозвитку, тим самим ми розвиваємо та прославляємо своє місто».
Станіслав: «Дожилися, що в місті закрили все, що тільки можна. Хочеться більше парків, різних майданчиків, клубів або центрів для розваг. Адже можна на пальцях перерахувати заклади, які залишилися. І зазвичай, вони переповнені відвідувачами. Тому, щоб культурно провести вечір потрібно або годину ходити містом, або повертатися взагалі додому».
Олена: «Уже багато разів обговорювали питання щодо публічних туалетів. Думаю, їх треба було зробити вже давно. Якщо немає коштів, щоб збудувати хоча б один платний, то чому б не поставити біотуалети?»
Микола: «Мені здається, в першу чергу, має бути багато робочих місць, тому що молоді, яка здобула освіту, необхідно десь працювати. Тобто, щоб вони не виїжджали за кордон чи в інші міста – їм потрібно знайти роботу відповідно до своєї спеціальності тут».
Ольга: «Останнім часом пересуватися вулицями міста на велосипеді стало досить небезпечно. Дороги залишають бажати кращого, а поведінка водіїв авто іноді вводить у ступор. Хотілося б, щоб у нашому місті розпочалося будівництво велодоріжок у різних його районах».
Віталій: «Я б зробив спеціально відведені місця для куріння. Думаю, це спростить життя не тільки тим людям, які не курять, а й покращить довкілля та вбереже наші тротуарні доріжки від недопалків».
Наталія: «Про які зміни в місті можна говорити, якщо в житті купу сміття перед будинком ніхто не хоче прибрати, бо «це ж не моє». Але ж будь-яке місто починається з людей, які в ньому мешкають. Можливо, я занадто критикую наших городян, але вважаю, що рівень міської культури дуже низький. Та чи знайде хтось діючий спосіб, щоб вирішити цю проблему?»
Анатолій: «Місто розвивається далеко не так, як ми собі колись уявляли. Було б добре, якби відновили старий кінотеатр чи збудували новий. У ньому можна було б не тільки демонструвати фільми, а й проводити культурно-мистецькі заходи чи музично-тематичні вечори».
Галина: «Навряд чи в найближчому майбутньому хтось зможе справді зробити що-небудь корисне для нашого міста. Та, якщо моя думка справді важлива, то хотілося б, щоб у місті знову з’явилося колесо огляду. Хіба це не чудо – бачити свою місцевість із висоти пташиного польоту?»
Дмитро: «Колись наше місто було найрозвинутішим із тутешніх. Усі їхали сюди, як у центр Всесвіту, бо й робота була, і заводи, і фабрики, і промисловість. Місто процвітало, а зараз? Молодь тиняється собі без діла, половина взагалі виїхала в пошуках роботи. Якщо ж потрібно щось купити, то всі радять їхати як не в Ніжин, то в Чернігів чи Ромни, бо тут – в «три дорога» все продають. Прилуки занепадають на очах, але чи турбує це кого? Нікому немає до цього діла – ні владі, ні людям».
Юлія: «В Україні працює велика кількість оздоровчих таборів і дитячих санаторіїв. Хочеться, щоб і в нашому місті зробили щось подібне. Адже для дітей середнього шкільного віку не підлаштований жодний дитячий майданчик чи табір. Вважаю, що це б популяризувало наше місто та дало змогу розвиватися далі».
З опитування можна побачити, що всі хочуть кардинальних і шалених змін. Проте часто буває так, що хотіти щось зробити і впровадити це в життя не завжди виходить. Але, коли два компонента «Хочу» і «Можу» співпадають, напевно не існує проблем, які не можна вирішити. Саме тому, більшість прилучан покладає великі надії на керуючу владу. Адже результат наполегливої праці, безсумнівно, стане запорукою успіху міста загалом.
Тетяна Пилипченко
