Працював на підприємстві промислово-залізничного транспорту на посаді акумуляторника. Згодом свій трудовий шлях продовжив у Прилуцькій нафтогазорозвідувальній експедиції за спеціальністю «Оператор із видобутку нафти й газу». Через деякий час став головним енергетиком, а згодом – заступником начальника експедиції.
Сергій був люблячим батьком, гарним чоловіком, справжньою кам’яною стіною для своїх рідних.
З початком повномасштабного вторгнення вступив до добровільного формування територіальної громади, а в березні 2023 року вже добровільно пішов до Прилуцького РТЦК.
Військову підготовку проходив у Черкаській області, де здобув необхідні навички та професійну підготовку для служби в Збройних Силах України.
У грудні 2023 року був відзначений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного «Хрестом хоробрих».
Сергій був надійним товаришем і підтримкою для побратимів. Завжди сміливо йшов і вів за собою, рятуючи їх, а не своє власне життя.
Свій останній бій він зустрів як справжній воїн, зі зброєю в руках і турботою про товаришів. Тоді було знищено багато ворогів. Але 19 лютого 2024 року на Запорізькому напрямку старший солдат Сергій Більченко загинув.
У глибокому смутку залишилися рідні: мама Лідія Сергіївна, тато Іван Іванович, дружина Ірина Олександрівна, донька Анастасія, син Олександр, сестра Оксана.

Руслан Бабарика народився 28 вересня 1971 року в місті Прилуки. Навчався в Прилуцькій гімназії №10. Після школи вступив до Прилуцького професійного ліцею за спеціальністю «Електрогазозварник», який закінчив із відзнакою.
Після навчання проходив строкову службу в армії. Із 1994 року працював у приватному підприємстві «Дюйм» за здобутою спеціальністю. Працював із душею та любов’ю до своєї справи.
Одружився, виховував двох доньок, яких оточував любов’ю та турботою.
Із 26 травня 2015 року працював у приватному акціонерному товаристві «Домобудівний комбінат №4» в місті Київ.
24 березня 2022 року свідомо та добровільно став на захист своєї Батьківщини. Серед побратимів мав позивний «Рос».
На жаль, 5 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку сержант Руслан Бабарика загинув.
У скорботі залишилися рідні: мама Наталія Григорівна, батько Іван Миколайович, дружина Оксана Анатоліївна, доньки Юлія та Валерія, сестра Людмила Іванівна, дядько Павло Миколайович із сім’єю.

Нарешті Прилуцька земля прийме на вічний спочинок своїх Героїв і захисників України, своїх вірних синів Сергія Більченка та Руслана Бабарику.