Три приватні підприємці, які здійснюють перевезення на 15 автобусах, пропонували затвердити тариф на перевезення в розмірі 4 гривні для основної маси населення та 1 гривня 50 копійок – для пільговиків (окрім десяти категорій) з 9.00 і дітей шкільного віку (за наявності учнівського квитка) без обмеження в часі.
Решта 10 підприємців, які здійснюють перевезення на 16 автобусах, пропонували погодити тариф на перевезення пасажирів у звичайному режимі – у розмірі 4 гривні, а для пільгових категорій населення (окрім десяти категорій) з 9.00 та дітей шкільного віку (за наявності учнівського квитка) у період навчання – у розмірі 50% від загального тарифу.
Члени Громадської ради вислухали пропозиції перевізників і на їхній основі запропонували власний варіант проекту рішення: на перевезення пасажирів у звичайному режимі – у розмірі 4 гривні; для пільгових категорій населення (окрім десяти категорій) з 9.00 – 50% від погодженого тарифу, а для дітей шкільного віку (за наявності учнівського квитка), у період навчально-виховного процесу – 1 гривня, а в канікулярний час — повна вартість, тобто 4 грн.
Про скликання засідання Громадської ради та порядок денний повідомлялося на офіційному сайті міської ради. Там же після вивчення думки представників громади протягом 30 календарних днів оприлюднювався проект рішення. Усі ЗМІ міста писали й говорили про можливість корегування тарифу на перевезення і лиш “зацікавлені” депутати Прилуцької міської ради про це ні сном, ні духом.
Більш ніж за місяць ніхто із депутатів не вніс жодної пропозиції до проекту рішення, а що вже казати про голову профільної депутатської комісії Артема Рожка.
Усвідомлюючи наслідки цієї байдужості, секретар міської ради Анатолій Шамрай направив на ім’я Артема Миколайовича прохання зібрати врешті-решт свою комісію. Наведений у піблікації документ датований 22 травня, за тиждень до засідання виконкому, коли при великому бажанні ще можна було висловити свою пропозицію.
Тож ми вкотре переконуємося, що депутат спеціально не займав цього питання, щоб пропіаритися на штучному ажіотажі.
Знову парадокс: свої добрі наміри й уболівання за громаду Артем Рожко чомусь виносить зразу в пресу. А міг би відвідати (раз уже не зібрав профільну комісію) засідання виконавчого комітету, де й висловив би власну позицію.
Висновки більш ніж очевидні.
Безумовно, рішення про підвищення тарифу боляче відгукнулося устами й гаманцями прилучан. Та йти на вимушені, хоч і не популярні кроки, доводиться кожному керівнику.
Зрештою, будьмо відверті: у містах, подібних до нашого, перевіз- ники, здебільшого представники малого чи середнього бізнесу, які дають робочі місця, сплачують податки в місцеві бюджети. Ставитися до них як до комунальних підприємств не логічно.
Комунальний автопарк на сьогодні — гостра потреба, більш схожа на мрію, над втіленням якої працював чи не кожен мер. Нині відділом економіки розробляється бізнес-план, який і спрогнозує всі переваги та недоліки, що можуть спіткати Прилуки в монополізації сфери громадського транспорту.
А доки прилучани, як і чернігівчани, ніжинці (не кажучи про киян), мусять обирати: ходити пішки чи їздити громадським транспортом.
Прес-секретар міської ради
Любов Рубан
