Любов до України Андрій довів не словами, а вчинками. Коли Батьківщина потребувала захисту, він став до її оборони. Мріяв про мирне майбутнє, про щасливе життя своїх близьких у вільній і незалежній державі. Та, на жаль, 9 червня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Костянтинівки на Донеччині його життя обірвалося.
16 червня Прилуцька громада провела в останню путь свого Захисника. Разом із рідними та близькими сумують друзі, побратими, усі, хто знав Андрія та кому пощастило йти поруч із ним життєвою дорогою.
У глибокому смутку залишилися батько Володимир Миколайович, мама Інна Леонідівна, брат Дмитро, сестра Ганна, бабуся Наталія Іванівна, тітка Юлія Миколаївна, племінники Марк та Емілія.
Ім’я Андрія Бабенка назавжди залишиться в історії Прилук та в пам’яті вдячних земляків. Його мужність, самовідданість і любов до України стануть прикладом для майбутніх поколінь.
Схиляємо голови в скорботі та вдячності перед подвигом Захисника.

Вічна пам’ять Герою!
Вічна слава Захиснику України!