Що це для неї значить? А значить це те, що вона мусить добиратися на «перекладних». Тобто, спочатку до центра міста, а потім пересідати на інший автобус. Але якщо в неї вже мало сил, високий тиск, голова паморочиться, погано бачить, погано чує, погано себе почуває, то це як? Мало того, ще й мусить оплатити проїзд по безпільговому тарифу, а це в обидва кінці як мінімум 20 гривень. А назавтра треба їхати за результатами аналізів і до лікаря. І знову те саме. І знову 20 гривень за проїзд. А ще через день – у водолікарню. Та ще й треба побігати по аптекам та купити ліки, ціни на які так накручені пожадливими фармацевтами, що не завжди їх можна оплатити. Про це думали наші обранці, коли приймали такий «порядок»? Звісно, ні. Думаю, що думки в них у цей час були більш приземлені, меркантильні.
Нагадую, що мова йде про старих, хворих і немічних людей, фізичні та фінансові можливості яких, м’яко кажучи, украй обмежені.
А скільки можна навести ще аналогічних прикладів? Невже такий дискримінаційний «порядок» по відношенню до хворих і немічних людей діє і в інших містах нашої держави? Кажуть – ні.
Зрозуміло. Бо то була б дискримінація на всю державу. Такий «порядок» не міг бути пояснений навіть тоді, коли дана категорія мешканців міста перевозилася безкоштовно. Бо держава гарантувала Законом безкоштовний проїзд, не вказуючи строків.
То хотілося б спитати всіх ситих і вгодованих: «До яких пір ви ще збираєтеся знущатися з немічних і хворих, із тих, хто вас підняв на владну висоту й тим самим дав вам різні можливості?..»
Борис Ненастя
