Міські новини (1248)
Відпочинок та оздоровлення дітей
Уже третій рік поспіль народний депутат України Олег Дмитренко дає можливість діткам з міста Прилуки, Прилуцького, Бобровицького та Козелецького районів відпочити на Чорноморському узбережжі.
Цього року народний депутат профінансував 320 путівок до спортивно-оздоровчого табору «Медик-2» у с. Сергіївка, Білгород-Дністровського району Одеської області. Особливо значимим є те, що будуть оздоровлюватися діти пільгових категорій: сироти; діти, які перебувають у складних життєвих умовах; діти учасників АТО, бо не кожні батьки можуть самі купити таку путівку й порадувати своїх дітей.
80 дітей з Прилук та Прилуцького району вже відправилися до табору, а через два тижні їм на зміну поїдуть ще 80.
13 липня активні члени Територіального центру соціального обслуговування мали нагоду переконатися в цьому й відвідати в селі Бубнівщина фортецю Прилуцького козацького полку, яка ошатно й міцно розташувалася на березі мальовничого озера, на пагорбі села.
Організатором і спонсором автобусної екскурсії був отаман полку – Ткаченко Сергій Григорович.
В автобусі, який від’їхав від Територіального центру соціального обслуговування о 10 годині ранку, не затихали пісні, адже перебували в ньому члени Клубу активного довголіття за покликом душі, серед яких було багато справжніх вокальних талантів.
Нас вітали пострілом з гармати й щирим українським гаслом: «Слава Україні!», на що ми переконливо відповіли: «Навіки слава» і «Героям слава!»
Літо – пора яскравих вражень, веселощів та відпочинку. Саме в цей період діти мають змогу отримати заряд позитивних емоцій та загартувати свій організм на весь рік. Більшу частину свого часу вони проводять на свіжому повітрі, гуляючи, стрибаючи та бігаючи з друзями. Через це кожен день повинен бути насиченим та приносити їм щось нове й цікаве.
23 липня на території літнього майданчика міського Будинку культури проводилася розважальна програма під назвою «Казковий світ», а ще раніше – «Пригоди на острові Зімбабве». Організаторами цього дійства були МБК разом із керівником театру вогню та світла «Агній» Яною Дробот та культорганізатором Інною Карцевою. Головна мета таких програм – залучення дітлахів до відпочинку та зацікавлення роботою гуртків МБК, а також можливість відпочити батькам зі своїми малюками після тяжкого трудового тижня.
Літо – це довгоочікувана пора року. Час спекотних днів та теплих вечорів. Відпочинок біля річки є одним із найулюбленіших занять дорослих та дітлахів. Він є звичним та користується великим попитом серед прилучан. Саме тому, вони приходять на місцевий пляж, щоб позасмагати, зануритися в прохолодну воду та активно провести свій час. Такий відпочинок надає сил та урізноманітнює будні.
Донедавна на пляжі не тільки неможливо було купатися через різак та велику кількість сміття, а й взагалі неприємно знаходитися. Завдяки «Прилуцькому козацькому полку» проблему з місцевим пляжем було вирішено.
Навесні козаки разом із усіма охочими проводили роботи з прибирання пляжу. На його території встановлено волейбольний майданчик, на якому, зазвичай, проводяться змагання, дитячі каруселі з лабіринтами та гірками, від яких діти просто в захваті. Також козаки попіклувалися й про розміщення роздягальні, невеличкого душу, фонтанчика з питною водою та безкоштовною Wi-Fi зоною, а якщо ви вирішили поласувати смачненьким, то невеличкий кіоск на території стане вам у нагоді.
6 липня в Прилуцькому краєзнавчому музеї ім. Маслова відбулося відкриття виставки «Краю мій рідний» Фокіної (Горяної) Тетяни Миколаївни. Вона народилася 11 травня 1961 року в місті Біла Церква Київської області. Батько, Горяний Микола Васильович, за фахом був ветеринарним лікарем, походив із козацького роду, мав здібності до живопису, різьблення по дереву, музики. Саме він зробив перший етюдник для малої Тетянки власними руками, котрий і до сьогодні зберігається в майстерні художниці як світла пам’ять про батька. Мати, Безпечна Стефанида Григорівна, за освітою була фельдшером-акушером, але все життя захоплювалася мистецтвом, мала чудовий смак, формувала в дітей уміння бачити навколо себе красу.
У школу мала Тетянка пішла рано, у 6 років, і вже з першого класу почала відвідувати художню студію. Соболєва Надія Андріївна, котра працювала педагогом у цій школі, відразу помітила здібності дівчинки до малювання та запропонувала дати рекомендацію до Київської республіканської школи для обдарованих людей. Та батьки на її мистецьке майбутнє серйозно не дивилися. Тож Тетяна закінчила середню загальноосвітню школу, а паралельно, за покликанням душі, відвідувала художню студію при Палаці піонерів.
Проблема стічної каналізації під залізничним мостом існувала вже давно. Після сильної зливи, а в останній час і просто після звичайного дощу, багато автомобілістів повертали від мосту в протилежному напрямку й добиралися до району Рокитне аж через військове містечко. Навіть маршрутні автобуси часто не ризикували проїжджати під мостом. Перевізники висаджували пасажирів — і ті добиралися до своїх домівок під дощем пішки. А це не дуже зручно, та й далекувато.
Часто рух машин блокувався під мостом, бо хтось-таки насмілювався переїхати майже вплав і застрягав. Доки зухвалих автомобілістів визволяли з пастки, рух іншого транспорту взагалі припинявся. Брудна вода піднімалася вище тротуару й пішохідного переходу. Багато років поспіль ця проблема ставила під загрозу не лише майно, а й здоров’я рокитнян.
Почувши, що на цьому тижні повинні закінчитися ремонтні роботи по зливній каналізації під залізничним мостом, навіть не віриться, що стражданням людей настане кінець. Комунальному підприємству «Прилукитепловодопостачання», яке ремонтує зливну каналізацію, довелося перебудувати й змінити саму лінію відводу рідин. Стара лінія не забезпечувала нормальний доступ до обслуговування, оскільки зливні труби повинні розташовуватись під кутом 90 градусів одна до одної, щоб можна було мати до них достатній доступ і прочищати їх. Цього інженерного задуму не було витримано. З часом труби, які ніхто вже багато років не чистив, забилися піском, щебенем, землею та сміттям майже на 70 відсотків.
Проблеми додало й те, що саму дорогу під мостом опустили нижче, щоб проходили високогабаритні автомобілі. Нахил, який з’явився в процесі перепланування дороги, не сприяв тому, щоб стічні води самопливом відходили в каналізацію. Добра частина зливних труб взагалі прийшла в непридатність.