Відділення медичного спостереження очолює Заслужений лікар України Микола Правдивець. Спеціалісти відділення допомагають перебороти труднощі розвитку, проводять комплекс реабілітаційних заходів, спрямованих на зменшення або подолання фізичних розладів. Кожна дитина має свій індивідуальний план реабілітації, який відповідає рекомендаціям дитячого лікаря. До послуг маленьких пацієнтів гарно облаштовані масажний та фізіотерапевтичний кабінети, зала лікувальної фізкультури з сучасними тренажерами, шведською стінкою, профілактором Євмінова.
Відділенням психолого-педагогічної та соціальної реабілітації керує досвідчений вчитель-методист Світлана Стригун. Велика увага приділяється особистісному розвитку дитини. Арт-терапія допомагає розвивати музичні, вокальні, хореографічні таланти, виховує гарний смак і вміння фантазувати. Працюють різні гуртки за інтересами, де вихованці удосконалюють свої творчі здібності, проводяться майстер-класи.
Одне з основних направлень роботи відділення – напрацювання умінь для занять побутово-господарською діяльністю. На ігровій кухні дітки з великим задоволенням вчаться заварювати чай, смажити яєчню, дізнаються, як зварити борщ.
Реабілітація в Центрі не обмежується стінами закладу – діти беруть участь у святкуванні державних, релігійних і народних свят, їздять на екскурсії. Так нещодавно побували в будівельному супермаркеті «Практика», в храмі Божої Матері Цілительки Густинського Свято-Троїцького монастиря, в козацькій фортеці села Бубнівщина.

Лікування кіньми та методика Марії Монтессорі

Медичні й педагогічні працівники не тільки вчать, а й постійно вчаться самі. Розробляють лікувально-педагогічні новації, впроваджують у практику останні наукові розробки. Працівники застосовують новітні реабілітаційні технології, уже перевірені методики й практики, серед яких трудотерапія, ігротерапія.
Одна з незвичайних універсальних інноваційних методик заснована на принципах італійського педагога Марії Монтессорі. Для занять нещодавно були придбані спеціальні Монтессорі-матеріали, користуючись якими діти займаються пересипанням піску, переливанням води, пранням, миттям рук і посуду, застібанням ґудзиків, «блискавок». Вони вчаться виконувати практичні вправи, які розвивають дрібну та велику моторику, координацію рухів, самостійність, звикання до виконання безлічі дрібних операцій у певній послідовності, виховують здатність до самообслуговування, до особистої гігієни. Цим самим вони напрацьовують прості соціальні навички.
Однією з перспективних і ефективних методик, яка благотворно впливає на маленьких пацієнтів, є лікування кіньми – іпотерапія. Щотижня дітей возять на кінську ферму в с. Дідівці, де вони безкоштовно катаються на конях, спілкуються з ними. Після курсу цих занять діти починають краще розвиватися, розмовляти, усувається більшість рухових і психологічних розладів, настає психологічна гармонія...

Про мрії та плани

1 червня колектив Центру святкуватиме свій десятирічний ювілей. За ці роки реабілітацію в ньому пройшли 203 дитини, а в рамках кожного року – близько 70-и. У ювілейні дати зазвичай підсумовують прожите, будують плани на майбутнє. Старожили згадують, що все починалося з декількох кімнат, не було такої кількості спеціального обладнання, не було досвіду. Зараз усе по-іншому. Збільшилася кількість навчальних кабінетів, у них затишно й красиво. Є дитячий вуличний майданчик із трьома ігровими комплексами для проведення оздоровчих та реабілітаційних заходів у літній період, ошатне подвір’я засаджено трояндами й чорнобривцями, Центр має яскравий Інтернет-сайт, на якому багато корисних матеріалів для батьків, цікаві новини про свята та будні колективу.
Але життя не стоїть на місці. Марія Миколаївна очолює заклад всього лише півтора року, але ж устигла полюбити його та кожного вихованця. Як людина креативна, високопрофесійна, пані Марія має безліч цікавих ідей, які поступово втілює в життя:
– Ми не повинні стояти на місці та задовольнятися набутими результатами. Як би не було в нас гарно, але в нас тісно. Нам не вистачає простору, не вистачає приміщень. Зала лікувальної фізкультури є водночас і музичною кімнатою, і актовою залою. Наш службовий мікроавтобус, такий необхідний нашим вихованцям, старий і частенько в ремонті. До того ж нещодавно на сесії міської ради було прийнято рішення про те, що наш Центр обслуговуватиме пацієнтів не до 14, а до 18 років. Тож Прилуцький міський голова та депутатський корпус підтримали мою пропозицію та прийняли рішення про виділення 200 тисяч гривень на виготовлення проектно-кошторисної документації щодо реконструкції колишнього приміщення дитячого садочка, в якому й буде в майбутньому розташовуватися Центр. Це, безперечно, значне досягнення. Ось там і буде зала для лікувальної терапії, окрема актова зала зі сценою та кулісами, просторі класи. А ще там будуть… виробничі майстерні, у яких вихованці різного віку мали б можливість шити, куховарити та випікати, займалися б лозоплетінням, гончарством. Ось така амбітна мрія.
– Мені хочеться, щоб і трудова та професійна орієнтація здійснювалася на більш високому рівні, щоб для цього були створені всі умови, відповідна матеріально-технічна база, – ділиться планами Марія Миколаївна. – Наші маленькі пацієнти швидко ростуть, а набути професію їм складно. Узагалі, подальше працевлаштування – постійна проблема молодих людей із інвалідністю, які, в більшості, не працюють, відірвані від життя, живуть у коконі власних хвороб… Я розумію, що для переобладнання й капітального ремонту колишнього дитячого садка потрібні великі кошти. Що ж, будемо шукати, стукати в усі двері. Є Фонд регіонального розвитку, якісь міжнародні проекти та гранти, будемо залучати не тільки державні, а й благодійні кошти. Потрібно вірити та діяти...

Територія доброти й милосердя

Що найбільше вражає, дивує, захоплює та зачаровує в Центрі, так це дітки й аура доброти та любові, якою вони оточені.
У кожного з вихованців центру своя доля, своя хвороба. У них різні батьки. Вони приходять сюди закритими, невпевненими, закомплексованими, сором’язливими, депресивними. Більшість із них не хоче та не вміє спілкуватися, не вміє розмовляти. Але ж тут вони – рівні серед рівних. І тут їх люблять. Любов і доброта творить дива. Проходить місяць, півроку, і вони вже інші. Вони розквітають, починають сяяти, як зірочки. Вони змінюються на очах.
Дівчинка Женя, яка не має кистей рук, навчилася малювати дивовижні картини. Іван, який майже нічим не цікавився, вже із захопленням виробляє паперові фігурки. Нещодавно він презентував персональну виставку з 52 паперовими скульптурками. Богдан, який довгий час знаходився в депресії через свою важку хворобу, відтаяв – він прекрасно співає, бере участь у концертах, багато жартує. Артему 11 років, він не бачить від народження, але ж у нього абсолютний слух і прекрасне почуття ритму. Він грає на барабані, гармошці, тамбурині та маракасах. Сідає за піаніно й підбирає будь-яку мелодію на слух, як і його ровесник Сергій…
У Центрі я познайомилася з дивовижною шестирічною дівчинкою Валерією. Вона велика розумничка та справжній лідер молодшої групи. Талановита, комунікабельна й дуже мужня дівчинка. Лєра прекрасно співає і танцює, а нещодавно намалювала розквітлий ніжний світло-рожевий бузок. Спілкуватися з нею, такою харизматичною та оригінальною, – одне задоволення.
Колишні ж випускники стають волонтерами, і періодично повертаються до свого другого дому, щоб чимось допомогти. Серед них є студенти педагогічного коледжу й агротехнікуму. Тетяна, яка колись грала на сопілці мелодії Скорика та співала «Подоляночку», навчається нині в Київському вузі, вона – майбутній логопед. У центрі по праву гордяться всіма ними...
Працювати з особливими дітками та підлітками складно, тут потрібні особлива делікатність і мудрість серця, терпіння і, звісно ж, любов. Важка, але така потрібна та шляхетна ця справа – виховувати діточок із особливими потребами, така складна і приємна робота – запалювати зірки! Марія Миколаївна пишається своїм колективом, говорить, що всі вони – високопрофесійні та творчі особистості:
– Кожен із них на своєму місці, кожен важливий для колективу. Напередодні нашого ювілею я хочу висловити подяку своїм колегам за їх працю та жертовність, за їх великі серця. Дякую також міському голові Ользі Попенко, депутатському корпусу за підтримку та нашим батькам за співпрацю. Особлива вдячність меценатам за постійну допомогу – Благодійному фонду Бориса Колесникова, депутату обласної ради Анатолію Мирошниченку, керівнику підприємства «Прилуцький хлібодар» Людмилі Супруненко, народному депутату Валерію Дубілю, Прилуцькому відділенню товариства Червоного Хреста України…

Ювілей промайне, свято відшумить. Але ж у Прилуцькому Центрі вміють робити свято зі звичайного дня, хоча це й не просто. Тут запалюють зірки, а якщо зірки запалюються, то це комусь потрібно!
Віриться, що ніжний бузок на малюнку Валерії ніколи не відцвіте, як не закінчаться любов і доброта тих, хто поряд із цими дітками…

Лілія Черненко