№ 19
9 травня 2024 року

Городяни

Городяни (83)

Четвер, Трав. 09 2024

Скорботні дні не полишають Прилуччину. Україна щодня палає в ракетному вогні. Здригається від звуків сирен та обстрілів. Щодня українці втрачають житло та життя. Але героїчна боротьба Українського народу зі споконвічним ворогом продовжується. Мужні воїни виборюють для свого народу вільну та незалежну Батьківщину. Одним із таких воїнів був він – ще зовсім молодий чоловік, якому б лише жити, розвиватися, любити дружину та ростити дітей. Але клята війна відібрала в нього таку можливість.
У суботу, 4 травня, Прилуцька громада провела в останню дорогу свого земляка – загиблого військовослужбовця, солдата Збройних Сил України – МАТВЄЄВА Сергія Володимировича.

Рано закінчилася земна дорога нашого земляка. На щиті до рідного дому повернувся Герой – Сергій Матвєєв.
Народився Сергій Володимирович 12 серпня 1992 року в місті Прилуки. Навчався в Прилуцькому ліцеї №13. Після закінчення продовжив навчання в Прилуцькому технічному фаховому коледжі за спеціальністю «електрогазозварник, обслуговування устаткування та систем газопостачання».

П'ятниця, Квт. 19 2024

Боротьба за життя та свободу українського народу продовжується щохвилини. Споконвічний ворог не дає спокою мирному населенню, приносить біль і страждання, руйнує наші домівки та людські долі. З хоробрістю та стійкістю військовослужбовці стоять на захисті нашої Батьківщини та її народу. Але, на жаль, у цій запеклій боротьбі воїни відходять у вічність.
Прилуки знову в жалобі. 10 квітня на щиті до рідної землі повернувся Герой, життя якого забрала ця безжальна та безглузда війна. Уся громада зібралася біля Собору Різдва Пресвятої Богородиці, аби провести в останню дорогу свого земляка, мужнього воїна та захисника – військовослужбовця, солдата Збройних Сил України УШЕНКА Максима Вікторовича.

Четвер, Бер. 28 2024

вободу українського народу продовжується кожен день. Військово- службовці Збройних Сил України захищають свою Батьківщину великою ціною, на жаль, втрачаючи власні життя.
Скорботні дні приходять в нашу громаду надто часто. Звістки про загибель воїнів гострим лезом проходяться по нашим серцям.
20 березня вся громада зібралася біля храму, аби провести в останню дорогу наших земляків – загиблих військовослужбовців Збройних Сил України – капітана ЯГОДКУ Сергія Вікторовича та солдата УШЕНКА Дмитра Сергійовича.

Життєвий шлях загиблого військового – це історія відваги в бою та окрема історія життя, покладеного на вівтар заради вільного майбутнього тих, кого він любив, заради кого воював.
Нарешті тіло вірного захисника України капітана Сергія Ягодки, більш ніж через місяць після загибелі, знайшло свій спочинок у рідній землі, а душа, попрощавшись із рідними, відлетить до Бога.

Четвер, Бер. 21 2024

Наша держава щодня проходить біль і страждання. Мирні міста здригаються від звуків вибухів, нищаться ракетним вогнем, омиваються кров’ю українців, а на полі бою титанічно виборюється вільна Україна. Завдяки рішучим, мужнім воїнам, таким як наші земляки – Герої великої війни, які загинули на полі бою.
Останні дні для Прилук знов були омиті слізьми, адже ми прощалися з найкращими. На щиті до рідної землі повернулися військовослужбовці Збройних Сил України ГУБАРЕНКО Дмитро Вікторович і ВАСЮРА Юрій Миколайович.

Четвер, Бер. 14 2024

Нашу землю не полишають біль і страждання воєнного часу. Українські воїни – вірні сини й доньки своєї Батьківщини – героїчно борються за всю нашу омріяну Україну. Та, на жаль, у боротьбі за кожний новий ранок незалежної України воїни помирають.
Кожне прізвище загиблого військового – це історія відваги в бою. Це окрема історія життя, покладеного на вівтар заради вільного майбутнього тих, кого він любив. Заради свого роду. Заради Української нації.
6 березня вся Прилуцька громада зібралася, аби провести в останню дорогу Героя-земляка, життя якого відібрала безжальна війна.
На щиті до рідної землі знову повернувся Герой – військовослужбовець Збройних Сил України Олександр Михайлович ОНУШКО.

Четвер, Лют. 22 2024

олишають біль і страждання воєнного часу. У бою за долю Батьківщини воїни втрачають своє здоров’я та, на жаль, і свої життя. Кожен воїн – це окремий всесвіт для рідних. Кожна втрата нестерпно болить. Кожне втрачене життя – це заповідь не полишати боротьбу, відстоювати свої права та бути гідною нацією.
Днями Прилуцька громада провела в останню дорогу воїнів-земляків, які повернулися на щиті до рідного дому, солдатів Збройних Сил України – РУБАНА Максима Валентиновича та ІВЧЕНКА Євгена Анатолійовича

Максим Рубан народився 7 жовтня 1992 року в місті Прилуки. Закінчив середню школу №9. Навчався в Прилуцькому технічному фаховому коледжі. Пізніше продовжив навчання в Сумському університеті.
Максим був щирою, доброю людиною, завжди усміхнений і життєрадісний. У місті всі знали й досі пам’ятають його як Романа Петрика. Та все ж чоловік прийняв для себе непросте рішення й змінив своє ім’я та прізвище.

Страница 1 из 14

Фото зі статті

Шановні прилучани! 9 травня в Україні відзначають День Європи –...
Уже близько 2 тижнів у місті активно триває ямковий ремонт...
Учасники бойових дій, люди з інвалідністю внаслідок війни, члени...
У рамках участі в проєкті міжнародної технічної допомоги...
Відтепер подвиг наших полеглих Героїв-земляків може бути...
Щиросердно вітаю вас із найбільшим християнським святом –...
Шановні прилучани! Прийміть найщиріші вітання з величним...
«Чоловік повинен не говорити, а робити» – такої думки...
Два будинки готують до відключення від ЦО Відповідно до Порядку...
ода й уся рослинність починає активно рости та квітнути, трава,...

Хто на сайті

Зараз 752 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

050-916-95-31

Підпишись на нашу розсилку!