
Прилуки в часі (49)
Відродження забутого народного ремесла на Прилуччині
Тему обробки волокнистих речовин завершимо ще одним із видів українських народно-художніх промислів, поширеним у нашому регіоні, а саме КИЛИМАРСТВОМ.
Килимами користувалися в побуті (завішували стіни, покривали столи, скрині, лави, підлогу, сани), використовували у святкових й урочистих обрядах. З описів майна гетьманів України довідуємось, що в маєтках Івана Скоропадського налічувалося аж 124 килими.
Історик О.Ф. Шафонський у своїй праці зазначав, що в східних і північних повітах Полтавщини, у тому числі й на Прилуччині, «робили дуже гарні килими». Їх ткали козаки, міщани, селяни-кріпаки в поміщицьких майстернях. Дослідник історії Полтавщини І.Ф. Павловський наводить ціни килимових виробів, що експонувалися на сільськогосподарській виставці 1837 року в Полтаві: килим поміщиці Васильчикової коштував 3000 руб., килим Кулябко з Лубенського повіту – від 150 до 300 руб., килим середнього розміру О. фон Ріттер із Прилуцького повіту – від 200 до 300 руб.
Відродження забутого народного ремесла на Прилуччині
Продовжуємо серію статей,
які допоможуть прилучанам краще зрозуміти задум ініціативної групи
та потенціал Прилуцької громади
в напрямку відродження забутого
народного ремесла в нашому регіоні.
У попередніх статтях ми розповіли як відбувався процес обробки волокнистих речовин і як створювалася пряжа. І от дійшли до найцікавішого – ТКАЦТВА.
Ткацтво – одне з найдавніших і найбільш поширених ремесел українського народу. Велика потреба людини в тканинах для вбрання, оздоблення житла, господарських потреб, зумовили виготовлення їх у домашніх умовах у кожній селянській сім’ї.
Значного піднесення ткацьке ремесло зазнало в часи Київської Русі. У цей час відбувся перехід від більш простого первісного ткацького знаряддя – верстата вертикального типу, про будову якого майже нічого не відомо, до більш досконалої конструкції – горизонтального.
Найбільшого розвитку ткацьке ремесло набуло в другій половині XIX – на початку XX століть у центральних районах України, особливо на Лівобережжі. Селяни в усі часи вирощували коноплі та льон, тому й мали свою власну сировину для домашнього виготовлення одягу. Вони самі виготовляли полотно, сукно, килими, хустки, рядна, плахти, рушники тощо.
Відродження забутого народного ремесла на Прилуччині
Продовжуємо серію статей,
які допоможуть прилучанам краще зрозуміти задум ініціативної групи
та потенціал Прилуцької громади
в напрямку відродження забутого
народного ремесла в нашому регіоні.
Зупинимося на процесі підготовки сировини на Прилуччині більш детально. Коноплі мають чоловічі (плоскінь) та жіночі (матірка) стебла. Збирали спершу в серпні плоскінь, яка скоріше дозріває й має більш тонке волокно, а після дозрівання насіння – матірку.
Коноплі й льон виривали з корінням у жмені (пучки стебел, скільки може охопити рука при збиранні), в’язали у горстки (від 4 до 5 жмень), які ставили у копи (60 горсток) або полукіпки, на зразок куренів для досушування на сонці. Висушені стебла матірки обмолочували (вибивали) прачем – плоским дерев’яним валком із ручкою, а потім везли до води вимочувати. Коноплі складали на дно річки, ставка, копанки, чи спеціально викопаних для цього канав і вкривали мулом, щоб добре вимокли. Плоскінь вимочували 2 тижні, а матірку не менше 3 тижнів.
На Прилуччині люди з деяких сіл вимушені були возити коноплі для вимочування на великі відстані. Так, у 1886 році селяни з хутора Кротів возили коноплі за 20 км до села Манжосівка на Удаї. Мешканці сіл Обичів, Рудівка, Ладівщина, Гнилиця, у яких не було своїх вільних місць для вимочування конопель, були змушені платити по 10-20 коп або відпрацювати 1-2 дні за копу на користь власників води, де вимочувалися коноплі. Мешканці села Гурбинці за вимочування конопель віддавали кожну десяту горстку.
Щоб питна вода не псувалася коноплями, їх вимочували в тих місцях, де не напували худобу. У с. Богданівка під час вимочування конопель худобу напували з колодязів, хоча в Ладані на це не звертали уваги, говорячи, що проточною річковою водою не можна отруїтися.
Відродження забутого народного ремесла на Прилуччині
Знання, найдавніші традиції, технологічні навички, художні стилі, віками нагромаджений професійний ремісничий і художній досвід передавалися від покоління до покоління на широких теренах України. Саме тому ремесла й промисли виражають спадкоємність, самобутність і культурну різноманітність, характерну для певного регіону чи осередку.
А чи знали ви, що Прилуки та Прилуччина здавна також славилися різного роду ремеслами, зокрема, вирощуванням і обробкою технічних конопель? Сьогодні це народне ремесло в нашій місцевості майже забуте, але є прилучани, які мають велике бажання та амбіції його відродити. Наразі їх небагато, але всі вони активні та цілеспрямовані й відкриті до нових ідей і пропозицій, а також підтримки в реалізації своїх задумів.
Даною публікацією розпочнемо серію статей, які допоможуть прилучанам краще зрозуміти задум ініціативної групи та потенціал Прилуцької громади в напрямку відродження забутого народного ремесла в нашому регіоні.
Пропонуємо вам поринути в історію та згадати (або ж дізнатися) про найпоширеніші народні ремесла Прилуччини.
Ось ми й дійшли до ще одного спального мікрорайону Прилук – 273-го кварталу (БАМ). Розповідаємо про вулиці, які змінили свої назви в процесі дерусифікації.
Вулиця А. Чехова – вулиця Педагогічна
Антон Павлович Чехов (1860-1904) – російський письменник. Народився в Таганрозі в сім’ї купця. 1879 року вступив до університету Москви на медичний факультет. Протягом усього навчання Чехову доводилося всіляко підробляти: він був репетитором, співпрацював із журналами, писав гуморески.
Розповіді Чехова були вперше видані книгою в 1884 році («Казки Мельпомени»). Після закінчення інституту займається лікарською практикою. Потім Чехов здійснив довгу подорож на Сахалін. Там письменник вивчав життя засланців. Твори Чехова «На засланні», «Острів Сахалін», «Палата №6» відбивають його враження про поїздку.
1892 року Чехов купує власність у Меліхово, веде громадську діяльність. У той час були написані п’єси Чехова «Вишневий сад», «Три сестри». Твори Чехова виходять двома томами в 1899-1902, а також 1903 роках. Чехов хворів на туберкульоз, через це переїжджає до Ялти.
Влітку 1904-го відбувається загострення хвороби, через що письменник їде до Німеччини (курорт Баденвайлер) для проходження лікування, де 1904 року помирає.
Наразі вулицю перейменовано на Педагогічну.
Дана назва вулиці вибрана не дарма, адже ще з початку XIX ст. по місту діяло багато учбових закладів: пансіон П.П. Білецького-Носенка, чоловіча гімназія (нині гімназія №1 ім. Г. Вороного), жіноча гімназія (нині Прилуцький міський центр науково-технічної творчості молоді) і т.д.
Наразі в місті також діє велика кількість учбових закладів: 14 дошкільних навчальних закладів, 11 загальноосвітніх навчальних закладів, 3 позашкільні навчальні заклади, комунальна установа «Прилуцький центр професійного розвитку педагогічних працівників», комунальна установа «Інклюзивно-ресурсний центр», комунальний заклад «Прилуцький фаховий медичний колледж» та Прилуцький фаховий технічний коледж. Педагогічні колективи даних закладів славляться своїм професіоналізмом, вміннями знаходити спільну мову зі своїми учнями та неабияким досвідом на вчительській ниві. Частина вулиці розміщена перпендикулярно до комунального закладу «Прилуцький гуманітарно-педагогічний фаховий коледж імені Івана Франка».
Вулиця Л. Толстого – вулиця Світанкова
Лев Миколайович Толстой (1828-1910) – російський письменник. Народився 9 вересня 1828 року в Ясній Поляні Тульської губернії у дворянській родині. У 1844 році вступив до Імператорського Казанського університету, який покинув через 2 роки. З 1851 року провів 2 роки на Кавказі, де написав трилогію: «Дитинство», «Отроцтво», «Юність». Далі брав участь у Кримській війні, після закінчення якої повернувся в Петербург.
З 1857 по 1861 роки подорожував по Європі. Повернувшись у Ясну Поляну, відкриває приватну школу для дітей.
У 1862 році одружився на Софії Берс, у них народилося 9 синів і 4 дочки. Також у нього був позашлюбний син. У 1869 році Толстой завершив книгу «Війна і мир». У 1901 році був відлучений від церкви.
Помер 20 листопада 1910 року у віці 82 років. Похований в Ясній Поляні.
Наразі вулицю перейменовано на Світанкову.
За інформацією Прилуцького краєзнавчого музею
та Українського інституту національної пам’яті
Пам’яті професора математики Костянтина Мусійовича Щербини
Математика просто неможлива без талановитих наукових діячів, які присвятили своє життя цій науці. У різні часи на їх шляху виникали різні проблеми, які все ж таки після великої праці вчені вирішували, і тим самим наближали математику до досконалості. До прогресу математичної науки свої знання приклала велика кількість неймовірно талановитих людей. Багато з них іноді не мали навіть спеціальної освіти: вони були за професією юристами, військовими інженерами, архітекторами і т. п. Але це ніяким чином не впливало на їхні досягнення. Пьер Ферма, Карл Гаусс, Франсуа Вієт, Евклид, Леонардо Эйлер, Г. Вороний і ще багато інших імен ввійшло в золотой фонд учених-математиків.
Серед плеяди відомих вчених особливе місце займає наш земляк, видатний педагог, спеціаліст в області методики математики, який користувався широкою популярністю та авторитетом у середовищі викладачів математики декількох поколінь – професор Костянтин Мусійович Щербина.
Костянтин Щербина народився 14 липня 1864 року в місті Прилуки бувшої Полтавської губернії (нині Чернігівської області) і походить із відомого в Прилуках роду Щербин. Батько – Мусій Никифорович Щербина був панотцем Трьохсвятительської Кустівської церкви в Прилуках.
Останні коментарі
-
Потрібні нові системи сповіщення
Написав Антон 22.02.2024 (Міські новини)
- Бажано, щоб і старі системи сповіщали про відбій
- Як вони так швидко вибиваються ті ями...
- Але ж проблема існує...
Будьте на зв'язку з нами
Заголовок
- Фінансова підтримка мобілізованих Прокоментуй першим!
- Затверджено місця дислокації електросамокатів Прокоментуй першим!
- Ще 20 РЕБ-систем проти ворожих дронів від БФ молодіжної ініціативи «Надія» Віти Присяжнюк та партнера Євгена Довбні Прокоментуй першим!
- Відвідайте виставку картин «Кольори» Прокоментуй першим!
- Пам’ятаймо: обізнаність рятує життя! Прокоментуй першим!
- Розпочався місячник благоустрою Прокоментуй першим!
Теги
Фото зі статті
Хто на сайті
Зараз 3649 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті