№ 19
9 травня 2024 року

Украина - понад усе!

Украина - понад усе! (7)

Середа, Лют. 21 2018

Кожного року 21 лютого весь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджене в листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок.
21 лютого 1952 року в Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо й ми, українці.

Середа, Квт. 19 2017

14 квітня в селі Поділ Срібнянського району попрощались із 36-річним захисником України Олегом Саником, військовослужбовцем 72 окремої механізованої бригади.
Боєць загинув 12 квітня під час мінометного обстрілу, захищаючи українські позиції в районі промислової зони міста Авдіївка на Донеччині – сумнозвісної шахти «Бутівка». За цю шахту йдуть бої вже більше року.
Олег Саник народився 21 липня 1980 року в Подолі. Згодом сім’я переїхала в Прилуки, де він жив і навчався. У 1997 році закінчив шосту міську школу, наступного року продовжив навчання в Прилуцькому гідротехнікумі. 1998 року одружився, через два роки в нього народився син.
Під час третьої хвилі мобілізації Олег був мобілізований до Збройних Сил України. Після демобілізації продовжив службу за контрактом.

Середа, Січ. 25 2017

Військовонавчений територіальний резерв – запорука безпеки в державі

У Збройних Силах України, спільно з місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, продовжується нарощування обсягів підготовки військовонавчених ресурсів. Навчання проходять у вихідні дні на безоплатній і добровільній основі, в інтересах вчасного й гарантованого розгортання системи територіальної оборони.

Згідно з планом підготовки Чернігівського обласного військового комісаріату в 2017 навчальному році та на виконання доручення голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 30.09.2016 року №05-03/9166 щодо започаткування та проведення тренувань із підрозділами територіальної оборони в Прилуцькому об’єднаному міському військовому комісаріаті з 20 по 21 січня нинішнього року було проведено заходи «Єдиного всеукраїнського стрілецького дня». До участі в зборах залучалися офіцери та сержанти організаційного ядра підрозділів територіальної оборони, які у випадку відкритої агресії з боку РФ будуть першими призвані до лав Збройних Сил і здійснюватимуть заходи по формуванню та бойового злагодження загонів територіальної оборони.
Збори проходили в два етапи. Спершу військовозобов’язані вивчали функціональні обов’язки, теоретичні основи з тактичної, інженерної та військово-медичної підготовки, у підсумку склавши заліки з вивчених питань. На другому етапі «територіали» стали учасниками практичних занять із вогневої підготовки, які проходили на 242 загальновійськовому полігоні в смт Гончарівське. Вони мали змогу відновити навички володіння стрілецькою зброєю та на практиці побачити, як безпечно організувати й провести стрільби з особовим складом. Ці знання їм знадобляться під час бойового злагодження своїх підрозділів територіальної оборони.

Середа, Груд. 21 2016

Екіпаж названого на честь нашого міста ракетного катера «Прилуки» відзначив своє улюблене свято – День корабля, що символізує перше підняття на судні військово-морського прапора. Ця знаменна подія сталася 12 грудня 1980 року, і того ж дня катер увійшов у склад флоту.
Минулої суботи командир катера, капітан третього рангу Павло Рудь і весь екіпаж зустрічали гостей із Прилук. До Одеси, де нині базуються «Прилуки», завітали представники громадської організації «Українська громадська рада» Олександр Руденко, Василь Ткаченко та Юлія Капран. З нагоди Дня корабля морякам подарували фарбу для візуального оновлення катера, а також водонагрівач для особистих потреб.

Середа, Груд. 14 2016

8 грудня минуло два роки, відколи ворожий снаряд обірвав життя свободівця Віктора Лавренчука. У цей трагічний день пам’ять Віктора вшанували представники прилуцької та чернігівської місцевих організацій «Свободи», представники прилуцького козацтва, члени ГО «Щит», а також родичі та друзі Героя, повідомляє «Хвиля Десни».
У рідній для Віктора Рудівській школі відбувся урок пам’яті, що розпочався хвилиною мовчання. Першим до присутніх звернувся директор школи Володимир Виливок. Володимир Миколайович подякував батькам Героя – Івану Михайловичу та Катерині Миколаївні – за чудового сина, якого вони виховати та подарували українському народу. Також слово мали голова Чернігівської обласної організації ВО «Свобода» Руслан Андрійко, голова Прилуцької міської «Свободи» Євгеній Яценко, а тимчасово виконуючий обов’язки військового комісара Прилуцького військкомату Андрій Сікалов передав батьку Віктора медаль від Міністерства оборони України.

Середа, Груд. 14 2016

До 120-річчя від дня народження Степана Самійленка

Серед діячів національного руху та збройної боротьби за українську державність постає постать і нашого земляка – Степана Сергійовича Самійленка, уродженця села Валки Прилуцького повіту Полтавської губернії (за тодішнім територіально-адміністративним поділом, тепер Прилуцького району). 15 грудня цього року минає 120 років від дня його народження.

ІЗ ЦАРСЬКОЇ АРМІЇ – ДО УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА

Після закінчення Прилуцької чоловічої гімназії, під час Першої світової війни, в 1915 році Степан був мобілізований до російської армії та перебував у складі 66 Бутирського полку 17 дивізії. Тут його застала перша – Лютнева – російська революція.
У результаті падіння царського режиму в березні 1917 року українці заснували власну державну організацію – Центральну Раду. А в листопаді того ж року було проголошено створення Української Народної Республіки, що існувала з листопада по 1920 рік. Це були роки активної участі Степана Самійленка в боротьбі українського народу за право жити в самостійній, ні від кого незалежній суверенній державі.
Прибувши у серпні 1917 року до Києва, Степан Самійленко отримав призначення на посаду заступника командира 1 автопанцерного дивізіону. Брав участь у боях із більшовиками в січні 1918 року. Під час штурму заводу «Арсенал» познайомився із Симоном Петлюрою.
Навесні 1918 року брав участь у боях із більшовиками в лавах 1 Запорозької дивізії, зокрема під Лубнами та за міста Полтаву й Харків. 12 березня призначений командиром кулеметної сотні 1 Запорозького полку.

Середа, Лист. 09 2016

Два роки промайнуло з того часу, коли українці усвідомили себе нацією, яка готова боротися з брехнею, беззаконням та приниженням. Події Революції гідності сколихнули всю країну й дали надію на можливість кращого життя в нашій державі. Чи стало краще жити? Як бачимо – ні. Але зміни на краще відбулися в наших душах, адже кожен українець, де б він не проживав, відчув, що він є частинкою великої нації, яка здатна на самопожертву в ім’я свободи та незалежності. Кожен із нас у ті дні вірив, що лише спільними зусиллями, ставши піч-о-пліч, ми зможемо подолати зло та здійснити свою мрію – жити у сильній, суверенній і заможній країні. І скільки б не пройшло часу, ми повинні зберегти в серцях той вогник єднання, який дає нам силу для перемог.

 

Аби нащадки знали та пам’ятали події Революції гідності, працівники Прилуцького краєзнавчого музею по крупинці збирають спогади учасників Євромайдану, фотодокументальні матеріали, а також речі, які засвідчують перебіг тих доленосних подій. Нині в експозиції музею демонструються захисна каска, щит, гумова палиця підрозділу міліції спеціального призначення «Беркут», респіратор, агітаційні листівки, гільза від патрона, прапор «Самооборона Майдану» із залишками крові протестувальників та унікальна річ, якої немає в жодному іншому музеї нашої держави, – дерев’яний герб України – тризуб, що прикрашав головну сцену Євромайдану. Цей герб передала нам учасниця революції Ольга Костюк ще в 2015 році.

А нещодавно музей поповнився ще кількома досить цінними речами, які найближчим часом будуть продемонстровані широкому загалу. Це медаль учасника Євромайдану Анатолія Куліша із Яблунівки та гітара прилучанина Віктора Погуляя, з якою він виступав на київській сцені під час Революції гідності.

Але не лише предмети, які сьогодні стали експонатами, нагадують про зиму 2013-2014 років. Через пожовклі сторінки до нас промовляють спогади учасників Майдану: Валерія Сича, Олександра Гонзура, Віктора Красиловця, Олександра Рогового, Григорія Дорошенка, Анатолія Козорезова, Миколи Даниленка та багатьох інших. Кожен спогад – то біль і радість, страх і мужність, відчай і надія… Аналізуючи такі спомини, розумієш, що лише завдяки людям, які не побоялись у найтрагічніші дні розстрілів вийти на Майдан, ми змогли змінити країну, і лише завдяки всеукраїнському єднанню в боротьбі проти режиму Януковича українці відчули себе повноцінними громадянами – громадянами країни, де слово «патріот» набуло правильного звучання та змісту, а про гасло «Слава Україні – Героям Слава» нарешті дізналась уся Україна. Сьогодні нас уже не дивують ці слова, а коли ми їх чуємо, то в наших серцях звучить музика згуртованості, причетності до чогось більшого, вищого, чистого.

Революція гідності змогла пробудити українську націю від сну, у якому вона перебувала вже досить довгий час, і сьогодні, коли на Сході країни їде війна з російським агресором, ми повинні бути згуртованими, адже лише в єдності наша сила. Тільки так ми здобудемо перемогу. Події дворічної давнини збудили в нас приспане почуття гідності до себе та своєї держави. Тож нині, всупереч усім негараздам, ми не повинні втрачати віру в краще майбутнє своєї країни і нехай на своєму, якомусь невеличкому рівні, робити для держави щось корисне, аби бути гідним всіх тих, хто боровся за Україну в різні часи.

Старший науковий співробітник Прилуцького краєзнавчого музею ім. В.І. Маслова Ірина Біленко

P. S. Прилуцький краєзнавчий музей залюбки прийме в дар речі, які пов’язані з подіями Помаранчевої революції, Революції гідності та АТО.

Телефон редакції

050-916-95-31