Прилуки в часі (49)
Наше сьогодення вимагає аби українці усвідомили хто ми, яка наша історія, культура, традиції. Сьогодні культура є зброєю в гібридній війні. Культура має стати сферою національної безпеки. Ми повинні задіяти наш історико-культурний ресурс. Саме задля виховання й обізнаності нашої нації ми повинні вивчати й пізнавати минуле аби не робити помилок у майбутньому. Одним із аспектів цього ресурсу є краєзнавсто, яке дозволяє заглиблюватися в історичні, етнографічні, релігійні, фольклорні сторони життя маленьких міст і селищ, які й формують історію та культуру нашої державності.
Наше місто має глибокі традиції, визначну історію. І саме задля розвитку крає- знавства, задля зацікавлення дослідників міська рада започаткувала у 2017 році краєзнавчу премію імені Дмитра Шкоропада «Рідний край».
Цього року виповнюється 320 років з дня народження історика, який довгий час жив і працював у Прилуках, автора хроніки з історії України ХIV–XVI cт. — Степана Васильовича Лукомського (1701-1779 рр.).
190 років з дня народження професора медицини, уродженця м. Прилуки — Шиффера Олександра Олександровича (1831-1897 рр.).
20 січня виповнюється 50 років з дня народження професора, доктора фізико-математичних наук – Григорія Мирославовича Торбіна (1971р.).
6 лютого виповнюється 85 років з дня народження майстра спорту з легкої атлетики, уродженця Прилук – Клязники Миколи Гавриловича (1936-2002 рр.).
9 лютого виповнюється 85 років з дня народження заслуженого працівника торгівлі України - Лідії Андріївни Москалець (1936 р. н.).
12 лютого виповнюється 200 років з дня народження лікаря, доктора медицини - Олексія Миколайовича Орловського (11821-1865 рр.).
У лютому виповнюється 140 років з дня народження професора кафедри прикладної механіки і машинобудування Томського технологічного інституту, уродженця м. Прилуки —Григорія Львовича Тираспольського (1871-1947 рр.).
3 березня виповнюється 85 років з дня народження заслуженого лікаря України, головного лікаря амбулаторії станції Прилуки, кавалера знака «Честь и Слава», уродженця Прилук — Марченка Леоніда Івановича (1936 -2015 рр.).
11 березня виповнюється 65 років з дня народження заслуженого будівельника України, директора генеральної дирекції по обслуговуванню іноземних представництв у Києві, кавалера знака «Честь і Слава», уродженця Прилук — Павла Олександровича Кривоноса (1956 р. н.).
28 березня виповнюється 80 років з дня народження заслуженого раціоналізатора України, директора заводу «Будмаш» — В’ячеслава Яковича Дзюби (1941-2005 рр.).
11 квітня виповнюється 70 років з дня народження заслуженого працівника культури України, уродженки м. Прилуки — Ольги Іванівни Середи (1951 р.н.).
18 квітня виповнюється 60 років з дня народження доктора історичних наук, професора, директора державного НДІ архівної справи та документознавства, уродженки м. Прилуки – Ірини Борисівни Матяш (1961 р.н.).
360 років з часу отримання Лазарем Горленком пернача прилуцького полковника. Очолював полковий уряд: 1661-1662, 1664-1668, 1672-1676, 1678- 1679, 1680 -1687 рр.
350 років з часу призначення Прилуцьким полковником Семена Третяка (1671-1672 рр.).
175 років з часу перебування проїздом у Прилуках Т. Г. Шевченка, коли він допомагав бідній єврейській сім’ї рятувати від пожежі будинок і майно (лютий, 1846 р.).
160 років з часу побудови першої у місті єврейської синагоги (колишній кінотеатр ім. М. Горьского,1861 р.).
155 років з часу відкриття земської лікарні на 40 ліжок (1866 р.).
100 років з часу заснування фабрики гнутих меблів (1921 р.). У 1936 році передано меблевому комбінату.
100 років з часу заснування міського радіовузла (1921 р.) як радіостанції, що приймала передачі з м. Харкова.
95 років тому створена метеорологічна станція (1926 р.).
95 років з часу побудови залізниці Прилуки - Ніжин (1926 р.).
95 років з часу відкриття бухгалтерської школи (1926 р.).
95 років тому в місті почала діяти вечірня школа (1926 р.).
Вулиця Волошинівська
Від чистого, мальовничого удайського плеса в північній частині міста на Кустівцях починається одна із старовинних прилуцьких вуличок – Волошинівська. Виникла вона в кінці 19 сторіччя, а своєю назвою завдячує козакам Волошиним, які оселилися тут і дали таким чином назву кутку, а потім – і вулиці. Волошині, скоріш за все, були винятковими особистостями, але, на жаль, інформації про них не збереглося. Назва досить довго протрималася за радянської влади, адже перейменували вулицю лише в 1938 р.
Нова назва була на честь С.О. Леваневського – відомого радянського пілота, поляка за походженням та уродженця Санкт-Петербурга. Він був військово-морським льотчиком, потім – цивільним льотчиком на Півночі. Став відомим після того, як узяв участь у рятуванні екіпажу пароплава «Челюскін» у 1934 р. Крім того, учасник кількох рекордних перельотів: у 1935 р. – Москва – Сан-Франциско (невдалого) та в 1936 р. – Лос-Анджелес – Москва.
Вулиця Михайлівська
Наприкінці 18 століття наше місто, за винятком центральної частини, являло собою вигляд села. Зокрема на Кустівцях знаходилися солом’яні мазанки, «обсаджені» різними коморами під стріхами та розкішними садами, городами, сіножатями, і звивисті вулички. Але на початку 19 століття влада вирішила змінити ситуацію. 1802 року було розроблено Генеральний план забудови міста, який передбачав ґрунтовну зміну загального вигляду містечка. Згідно з цим планом, прокладалися нові широкі прямі вулиці, які мали стати зручними артеріями руху.
Однією з таких стала вулиця Михайлівська. Вона пролягла на Кустівцях від вулиці Київської майже до самого берега Удаю. Станом на 1900 рік вулиця мала 24 володіння – 17 житлових будинків і 8 пустирів. Згодом на одному з них і розташувалися підсобні господарства іподрому. Що цікаво, до сьогодні збереглися такі пам’ятки, як заїжджий двір Густинського монастиря з Пантелеймонівською церквою (більш відомою пилучанам як капличка) та старовинний будинок під сучасним номером 34.
Також вулиця унікальна тим, що перейменовувалася кілька разів. Першу назву – Михайлівська – було надано при закладанні в першій половині 19 ст. Досить важко сказати, на честь кого дана така назва, вірогідно, в ім’я когось із членів царської родини.
Вулиця Боброва
На низинному лівому березі Удаю поселився колись, у 18 столітті, козак Сорока, і згодом те поселення розрослось у Сорочинці – село, яке 26 травня 1936 року було включене до складу міста. Десь приблизно в той же час кутки почали перейменовуватися на вулиці.
Саме тут, від річки, через усі Сорочинці й Лапинці, простягається вулиця Боброва, яка колись носила назву Кільцева.
У1983 році вулиця отримала нову назву на честь генерал-майора Федора Олександровича Боброва. Сам він був уродженцем Латвії, але й для нашого міста став досить визначною особистістю.
Як уже говорилося, Федір Олександрович народився в Латвії в селянській родині. Був учасником Першої світової війни, служив у РСЧА, мав швидке й успішне просування по службі. Другу світову зустрів командиром 222-ї дивізії, з якою розпочав війну, потрапив в оточення під Вязьмою, але вивів свої підрозділи з «котла». Після цього очолив 42-у гвардійську стрілецьку дивізію. Саме ту, яка 18 вересня 1943 року звільняла Прилуки від нацистських загарбників, за що й отримала почесну назву «Прилуцька».