Як вам? Було б смішно, аби не так сумно. Сумно і боляче від щебеню та гравію, який горохом стукотів об лоб і лобове скло безпечних прилучан. Городян, які стукали проханнями та молитвами, що перетворилися на горох марних сподівань біля стін мерських кабінетів. Час розкидати каміння, без сподівань на класичне продовження процесу, розпочався. Каміння вивільнилось із лунок і кратерів минулорічного асфальту й розлетілося бюджетними гривнями на всі боки. Розлетілося нестримним потоком, бо ніхто його не намагався спинити – ні громадський осуд, ні норми та правила, ні бітум, якого там взагалі не було.
Ну ви тільки подумайте: кому прийшла в голову блискавична ідея засипати вирви сухим щебенем? При тому, віддаючи належне сезонності раптової весни, дружньо і хвацько, відзначившись на десятках автошляхів, перепрошую, напрямків міста. Трусили, гребли лопатами, топтали ногами, пристукуючи дзвінко грабарками. Весело так, під оплески і вдячні посмішки прилучан. Соціальні мережі запістрявіли розмаїттям безбітумних світлин. Безбітумних і безсовісних авральних ремонтів, у яких не постраждала жодна молекула вуглеводню і жоден нейрон мозку, який відповідає за сумління.
Насмішив на останній черговій сесії міської ради очільник місцевої поліції. Пан Крахмілець повідомив громаді, що в нього є лист за підписами губернатора та голови облавтодору, в якому дається дозвіл на проїзд вулицями міста великовагового транспорту. Поліціант із захватом уточнив, що серйозності паперу додає ще й мокра синя печатка, яка доводить справжність обласної індульгенції. Чернігівські чиновники видали містечковому силовичку «бумагу», у якій благословили всіх власників і поганячів зерновозів топтати наші вулиці! Правила дорожнього руху гаснуть на тлі дозвільного документа, що ним так дорожить пан Крахмілець. Ні, ну ви це чули? Уявіть собі, щоб десь у європейській країні хтось із карабінерів похизувався подібним «аусвайсом» перед громадою, яка, окрім виконання закону та захисту своїх прав, нічого не вимагає від полісменів. Де були б ці горе-шерифи і де був би подібний лист? Взагалі, це ж треба пану Крахмільцю мати скільки бітуму в голові, щоб таке ляпнути. За його вузькопрофесійною та обмеженою логікою, у такий спосіб завтра можна буде комусь отримати дозвіл для їзди по тротуарах, руху на червоне світло, а то й, гляди, БєЛАЗом можна парконутися на клумбі біля виконкому. Якщо серйозно, то наявність і виконання подібної вказівки мають ознаки посадового злочину. У суб’єктності повинні розібратись інші органи – звісно, за бажанням (закон поховали давно).
Іще одна деталь. Прилуцький поліцай повідомив цікаву річ: для того, щоб належним чином врегулювати рух фур у Прилуках, йому бракує вагів. Ні, не йому особисто, хоча це дискусійне питання, а спеціальних для зважування вантажівок. Тобто, їде зерновоз, ДАІшник його хвать, на ваги і штраф. Водій миттєво схудне на кровні гривні, вантажівку повернуть у зворотному напрямку, і для прилучан настане благодать. Мовляв, купіть поліції ваги, і щастя вам буде. Таке собі шоу на кшталт «Зважені та щасливі». Давайте черговий раз дружньо схуднемо на порцію калорій із бюджету. Давайте. На бензин уже виділяли, на камери теж, тепер давайте зважимося на ваги.
Повертаючись до щедрого щебеневого ремонту. Автор статті на минулій сесії зажадав від виконавчої влади визначення об’ємів ремонтних робіт автодоріг, які підпадають під гарантійні зобов’язання. На моє глибоке переконання, дев’яносто відсотків минулорічного ремонту підлягають відновленню. Мова йде про те, щоб виконавці належним чином заактували будівельний об’єм, який безкоштовно повинні виконати нерадиві підрядники, і тільки після цього визначатися з обсягом робіт, на які треба виділяти кошти цього сезону. В усній формі управлінці повідомили мені, що все вже підраховано. Швидко й оперативно, чи не так? Весна покаже, хто де клав (крав – Ред.) – клав на совість, клав на норми, клав на громаду…
Скоро прийде реальне тепло. Дай Бог, прийде час збирати каміння. Чекаємо, живемо, надіємось…
Владислав Кіча,
депутат Прилуцької міської ради
