Городяни (117)
Продовження. Початок в №3
14 травня (за різними даними) (395 років) – народився Петро Дорофійович Дорошенко (1627-1698 рр.), полковник Прилуцького полку (1656-1659рр.), гетьман Правобережної України.
16 травня (85 років) – народився Микола Петрович Турківський (1937-2017 рр.), член Спілки письменників України, художник. Працював на заводі «Будмаш».
22 травня (110 років) – народився Костянтин Петрович Степаненко (1912-1982 рр.), заслужений раціоналізатор України. Працював на панчішній фабриці.
12 червня (75 років) – народився Володимир Андрійович Сураєв (1947 р.), заслужений майстер спорту, багатократний чемпіон Світу, Європи, СРСР, України з авіамодельного спорту в класі гоночних моделей, уродженець Прилук.
28 червня (55 років) – народився Олег Андрійович Дем’яненко (1967 р.), голова міської Спілки ветеранів Афганістану, кавалер знаку «Честь і Слава», уродженець Прилук.
21 липня (75 років) – народився Валерій Володимирович Шинкарчук (1947-1990 рр.), майстер спорту з багатоборства, уродженець Прилук.
23 липня (70 років) народився Олександр Григорович Герасименко (1952 р.), заслужений будівельник України, заступник начальника АТ «БУ-1», уродженець Прилук.
31 липня (85 років) – народився Олександр Олексійович Щербина (1937-2005 рр.), заслужений вчитель України. Працював викладачем радгосптехнікуму (агротехнікуму).
7 серпня (80 років) – народився Василь Тарасович Букатчук (1942-1994 рр.), заслужений раціоналізатор України. Працював у НГВУ «Чернігівнафтогаз».
Календар постатей на 2022 рік
7 січня (245 років) – народився Микола Якович Мандрика (1777-1853 рр.), герой війни Росії проти Франції 1812 року, генерал-лейтенант, уродженець Прилук.
10 січня (80 років) – народився Леонід Іванович Каленіченко (1942 р.), кандидат економічних наук, віцепрезидент інженерної Академії наук України, головний редактор журналу «Водне господарство України», уродженець Прилук.
10 січня (90 років) – народився Анатолій Андрійович Бондаренко (1932 р.), кандидат технічних наук, заслужений працівник освіти України, уродженець Прилук.
5 лютого (110 років) – народився Сергій Михайлович Бондар (1912-1991 рр.), художник, заслужений діяч мистецтв Казахстану. Довгий час працював у Прилуках. Подарував місту понад 200 своїх робіт.
18 лютого (175 років) – народився Федір Герасимович Міщенко (1847-1906 рр.), педагог, професор, член-кореспондент Російської Академії наук, уродженець Прилук.
27 лютого (220 років) – Малоросійську губернію поділено на дві: Чернігівську та Полтавську (1802 р.). Прилуки – центр повіту Полтавської губернії.
28 лютого (за різними даними) (260 років) – народився Антон Антонович Антонський-Прокопович (1762-1848 рр.), педагог, літератор, професор, уродженець Прилук.
5 березня (80 років) – народився Борис Іванович Дорошенко (1942 р.), заслужений раціоналізатор України, уродженець Прилук. Працював на заводі «Пластмас».
7 березня (70 років) – народився Анатолій Григорович Галич (1952 р.), заслужений юрист України, колишній голова Прилуцького міськрайонного суду.
13 березня (75 років) – народився Микола Андрійович Дурас (1947-2014 рр.), заслужений працівник культури України.
15 березня (80 років) – народився Іван Михайлович Янков (1942 р.), заслужений працівник промисловості України. Працював бурильником в УБР.
15 березня (95 років) – народився В’ячеслав Володимирович Вісіч (1927-2018 рр.), директор заводу «Будмаш» (1964-1985 рр.), кавалер знаку «Честь і Слава».
16 березня – створено «Просвіту» (1917 р.) (105 років), культурно-освітню громадську організацію з метою пропаганди української мови та культури в Прилуках.
20 березня (95 років) – народилася Раїса Яківна Шаповалова (1927-1996 рр.), заслужений вчитель України. Працювала в школі №3.
23 березня (115 років) – народився Олексій Якович Панченко (1907-1943 рр.), учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу. Працював на меблевому комбінаті (1933-1941 рр.).
29 березня (60 років) – народився Сергій Володимирович Соколов (1962-2021 рр.), заслужений майстер спорту, чемпіон Європи з легкої атлетики.
2 квітня (80 років) – народився Олексій Антонович Савон (1942-2012 рр.), відомий краєзнавець, автор енциклопедичного довідника «Прилуччина».
8 квітня (70 років) – народився Микола Михайлович Кочубей (1952 – 2012рр.), член Спілки художників України.
14 квітня (100 років) – утворено міське товариство «Червоного Хреста» (1922 р.).
9 травня (155 років) – народилася Надія Львівна Тираспольська (1867-1962 рр.), актриса, заслужений діяч мистецтв РРФСР, уродженка Прилук.
Рада ветеранів міста з глибоким сумом повідомляє про смерть колишнього голови ветеранської організації
Хотіна Георгія Степановича.
На 86-му році тяжка хвороба забрала з життя чуйну, порядну людину.
Трудова діяльність Георгія Степановича заслуговує великої уваги. З 1959 по 2001 рік завідував відділом, а також був заступником редактора газети «Правда Прилуччини». У січні-лютому 2002 року займав посаду редактора газети «Град Прилуки». Далі трохи змінив рід діяльності. І з серпня 2003 року по травень 2012 року був відповідальним секретарем ради Прилуцької міської організації ветеранів міста.
А вже з травня 2012 року Георгій Степанович очолив ветеранську організацію та став головою Президії ради.
Ліс – ось справжій, живий скарб нашої землі. Зайве нагадувати значення, яке відіграє лісове господарство для економіки держави, як і чинник величезного позитивного природного та екологічного впливу на навколишнє середовище. Ліс – це душа всієї планети. Його раціональне та розумне використання дарує людям тепло і затишок, а безконтрольна вирубка лісу несе в собі значні проблеми, які можуть торкнутися практично всіх.
Люди, які професійно стоять на сторожі гармонії й порядку в лісовому господарстві, давно та справедливо заслуговують глибокої поваги та високого авторитету. Саме тому в новому українському законодавстві День працівників лісу закріплений Указом Президента Україні від 28 серпня 1993 року і святкується традиційно в третю неділю вересня. Цьогоріч ця дата припадає на 19 вересня.
Напередодні свята ми вирішили трохи заглибитися в життя працівників Прилуцького лісгоспу та поспілкувалися з головним лісничим Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство» Олександром Федоровичем Червоняком.
– Олександре Федоровичу, розкажіть про себе, щоб наші читачі могли трохи з вами познайомитись?
Олімпійські ігри – міжнародні спортивні змагання, які проводяться кожні 4 роки, де наші олімпійці завжди показували гарний результат. Цьогорічні літні Олімпійські ігри пройдуть у Токіо. Вони розпочнуться 23 липня і триватимуть до 8 серпня 2021 року. Українська збірна виступатиме в наступних видах спорту: бадмінтон, бокс, вільна боротьба, важка атлетика, велоспорт, веслування, гімнастика, дзюдо, карате, кінний спорт, легка атлетика, плавання, плавання артистичне, стрільба з лука, стрибки у воду, на батуті, п’ятиборство, теніс, триатлон і фехтування.
Маємо велику гордість від того, що вперше за багато років до Національної збірної України потрапила наша землячка – Марія Миколенко. Наша молода легкоатлетка виступатиме в дисципліні на 400 метрів із бар’єрами.
Буквально за кілька днів до відльоту Марії в Японію вдалося поспілкуватися з нею та її тренером, висловити слова підтримки та надії перед майбутнім спортивним дійством у ході організованої пресконференції.
«Олімпійські ігри – це вершина», – вважає Заслужений тренер України та, водночас, тренер Марії Михайло Степанович Марченко. Протягом останніх 4 років він наполегливо готував спортсменку саме до цих до змагань.
«Спорт не є начальством, спорт це не рекорди, метри, кілометри. Спорт – це ціле соціальне явище, це частина загальної культури людини…», – каже Михайло Степанович і підкреслює, що «влада повинна так зробити, щоб спорт став модним».
Модним, а точніше рідним спорт став для Марії Миколенко 10 років тому, коли, вступивши до Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу, на одному з уроків фізичної культури в ній розгледіли певні здібності й неабиякий потенціал. Далі була секція легкої атлетики та знайомство з Михайлом Степановичем, який повірив у 16-річну дівчину й почав її тренувати.
12 липня в Україні відзначають День фотографа. Ця дата вважається Днем Святої Вероніки, покровительки фотографії. Якщо вірити легенді, саме вона була тією жінкою, яка подала Ісусу, що йшов на Голгофу, шматок тканини, щоб витерти обличчя від поту. Переказ свідчить, що на тканині залишився образ Сина Божого. І пізніше, коли через дві тисячі років винайшли фотографію, папа Римський затвердив саме цей день як свято фотографів. Ще одна версія відносить вибір святкування саме на 12 липня, тому що в цей день народився засновник компанії Kodak – Джордж Істмен. Важливість його персони для громадськості полягає в тому, що саме він вивів мистецтво фотографії на новий рівень, доступний кожному.
Без перебільшень можна сказати, що в ХХІ столітті фотографія стала масовим захопленням. Сьогодні ми не мислимо свого життя без фотографії не тільки в побутовому аспекті, а й в культурному – фотомистецтво давно стало постійним відділенням багатьох виставок, на міжнародному рівні проводяться фестивалі й конкурси для фотографів різноманітних напрямків.
Розвиток технологій призвів до того, що кожен із нас, хто має смартфон, може відчути себе фотографом. Але є й ті, хто заробляє ремеслом фотографії, чиї знімки красуються на обкладинках глянцю та в наших сімейних альбомах.
Саме тому багато хто жартує, що в цей день можна привітати всіх, у кого є фотоапарат або мобільний телефон із фотокамерою. Однак професія фотографа – це не тільки щоденна праця, але й унікальний талант, який дається не кожному. Дійсно, щоб зробити якісні та живі знімки, потрібно мати особливе бачення картини. Звичайно, в сучасному світі до цього додалися й уміння обробляти фотографії та робити з них справжні шедеври.
У нашому місті налічується чимало професійних фотографів, у чергу на фотосесію до яких записуються заздалегідь, але є й ті, для кого фотографія залишається просто улюбленим хобі. На досить професійному рівні, але все-таки хобі.
Таким любителем у нашому місті є корінний прилучанин Вячеслав Клязника. Повсякденне життя чоловіка абсолютно не пов’язане фотографією, але свої вихідні він із задоволенням присвячує творчості – фотографуванню краєвидів рідного міста з допомогою дрона. З’явилося таке хобі у Вячеслава ще років десять тому. Важко в це повірити, але розпочиналося все зі звичайного повітряного змія, до якого чоловік прикріплював невеличку камеру, підіймав його вгору та знімав усе, що бачив. Уже пізніше, коли з’явилися нові технології, дрони в тому числі, то він почав шукати в Інтернеті необхідну інформацію й збирати та налаштовувати літаючі конструкції власноруч. Комплектуючі деталі замовляв із Китаю, бо в нас тоді таких ще не було, прилаштовував камеру на саморобного дрона й запускав у пошуках краси.
У доробку Вячеслава є фото й відео з висоти, а також і звичайні знімки, як то кажуть, у межах витягнутої руки. Та все ж найбільше чоловіка приваблюють краєвиди з висоти пташиного польоту.