Городяни (117)
Знову непоправна втрата… горе… біль… смуток…
Втрачаємо найрідніших, мужніх, молодих і сильних духом воїнів, які виборюють для нас право бути українцями.
22 січня Прилуцьку та Сухополов’янську громади об’єднали горе та скорбота. Жорстока війна забрала ще одного захисника – нашого земляка, вірного сина української держави.
На щиті до рідного дому повернувся Герой – військовослужбовець Збройних Сил України САУЛКО Віталій Миколайович.
Віталій Саулко народився 6 червня 1987 року в місті Прилуки. Закінчив Прилуцьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №10. Потім навчався в Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту за спеціальністю «Помічник машиніста тепловоза». Працював слюсарем у цеху експлуатації депо «Гребінка».
Івченко Євген Анатолійович 01.07.1987 року народження, прилучанин. Відвідував дитячий садок по вул. 8 Березня. У 1 клас пішов до 9 школи. Був дуже активним, непосидючим, любив пригоди, не міг сидіти спокійно, веселий, завжди знаходив розваги собі й іншим.
Борець за справедливість, не мовчав, коли ображали інших. Був дуже наполегливим. Якщо хотів чомусь навчитись, то пробував декілька разів, доки не вийде. Так навчився в’язати, вишивати, виплавляти, вирізати, пекти найсмачніші «наполеони». Мав дуже сильні братські почуття до сестри. Вони ділили між собою всі секрети, підтримували та виручали один одного.
З дитинства любив їздити на автомобілі, спочатку в тата на руках, потім здав на права.
Після закінчення школи не захотів вступати до університету, мотивуючи, що ще не визначився. Пішов навчатися до Прилуцького професійного ліцею за спеціальністю «Агент із постачання». Мріяв про армію. Служив в Києві при Національній Академії Оборони України в автомобільній роті. Йому пропонували залишитися служити, але на той час вирішив повернутися додому.
Українські воїни мужньо й самовіддано виборюють нашу землю. Міцним щитом стають на захист українського народу та, на жаль, частина з них на щиті повертається додому.
У глибокій скорботі, зі сльозами на очах 17 січня прилучани зібралися біля собору Різдва Пресвятої Богородиці, аби провести на вічний спочинок мужнього воїна, який втратив життя захищаючи рідну землю та весь український народ від російського агресора.
На щиті до рідного дому повернувся Герой – військовослужбовець Збройних Сил України солдат ГРИЩЕНКО Володимир Анатолійович.
І знову біль… і знову втрати…
Чорна звістка огорнула всю Прилуцьку громаду.
Сьогодні ми провели в останню дорогу нашого мужнього земляка, який загинув захищаючи рідну землю та український народ від ворожої російської навали.
Кожне прізвище загиблого воїна – це історія відваги в бою, це окрема історія життя, покладеного на вівтар заради вільного майбутнього українців заради своєї Батьківщини.
На щиті до рідного дому повернувся Герой – загиблий військовослужбовець Сил оборони України, солдат МАЛИШ Владислав Сергійович.
Народився Владислав Малиш 28 жовтня 1994 року. Шкільні роки його пройшли в Прилуцькій гімназії №5.
Сьогодні Прилуцька громада знову зібралася на Соборній площі поблизу храму, аби провести в останню дорогу свого земляка, життя якого передчасно обірвалося під час боротьби з ворожим окупантом.
На щиті до рідного дому повернувся Герой – військовослужбовець, солдат Збройних Сил України КАРИЙ Станіслав Валерійович.
Народився Станіслав Валерійович 6 серпня 1986 року в місті Прилуки. Навчався в середній школі №3. Закінчив Прилуцький професійний ліцей за спеціальністю «Монтажник санітарно-технічних систем і устаткування. Електрозварник ручного зварювання».
Працював на Прилуцькому м’ясокомбінаті. Згодом переїхав до Києва, де працював у будівельних компаніях.
ого міського Будинку культури висловлює глибоку скорботу з приводу смерті своєї колеги, керівника народного ансамблю української пісні «Калина», Петренко Марії Іванівни, яка померла 4 січня 2025 року внаслідок тяжкої хвороби.
Щира, харизматична, талановита Марія Іванівна віддала сцені 65 років свого життя. Свій творчий щлях розпочала у 1957 році, ставши учасницею народного ансамблю «Прилучанка» міського Будинку культури, а з 17 років керувала танцювальним колективом при Будинку культури заводу «Будмаш». У вересні 2000 року створила фольклорний колектив «Калина» при Будинку культури, а в 2008 році колектив отримав звання «народний аматорський».
Ансамбль унікальний, адже його учасники не тільки гарно співали, а й грали на різноманітних шумових музичних інструментах, відтворювали в постановках народні звичаї та обряди. За час свого існування, а це понад 25 років, ансамбль «Калина» об’їздив мало не всю Україну. І скрізь колектив зустрічали з радістю, бо вміли завоювати любов публіки.