ПІДҐРУНТЯ ДЛЯ КАР’ЄРИ

Майбутній полководець і талановитий дипломат Тимофій Носач походив із доволі заможної родини, яка вела торгівлю на всій території України від Львова до Прилук. Батьком Носача історик Кривошея називає прилуцького сотника, а потім полковника Івана Шкурата, який загинув під Берестечком у 1651 році. До речі, історик припускає, що полковник прилуцький Іван Мельниченко та Іван Шкурат – це одна й та сама особа, позаяк Шкурат був мельником густинським (1643 рік). Іван Шкурат 29 жовтня 1643 року отримав від князя Яреми Вишневецького дозвіл на побудову млина на річці Удай у два кола мучних і одне ступне на великій греблі.
Тимофій Носач отримав прекрасну освіту навчаючись у стінах Києво-Могилянської академії. Згодом здобуті знання та природній розум стали підґрунтям Носача в його подальшій військовій і дипломатичній кар’єрі.
Починаючи з 1648 року, він керує Остерським, згодом Прилуцьким, а з 1652 року – Брацлавським полками. За керування останнім протягом двох років Тимофій Носач зумів згуртувати та зміцнити полк, висунути на керівні посади майбутніх визначних полководців Зеленського, Лисицю та інших. Разом із полком Носач брав участь у Жванецькій битві, у боях на Брацлавщині навесні 1654 року.
Поряд із військовими справами Носач не забував і про збільшення своїх володінь. У 1652 р. він купив у пана Яроша Черепинського в Корсунському полку хутір у селі Припоні за 300 золотих.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ОБОЗНИЙ

Після Переяславської ради кар’єра Тимофія пішла вгору: у травні 1654 року гетьман доручив йому уряд генерального обозного, який Носач продовжував обіймати з деякими перервами і при наступниках Богдана Хмельницького – Івану Виговському, Юрію Хмельницькому та Павлу Тетері – орієнтовно до 1663 року.
Володимир Кривошея, що посада генерального обозного в 50-60-х роках ХVII століття не була почесною в прямому розумінні цього слова, а передбачала наявність широких повноважень в особи, яка обіймала цей уряд. Фактично це був розпорядник торговельно-грошової системи держави та головнокомандувач артилерії, яка також відігравала першочергову роль. Не слід забувати, що під його контролем перебував стан фортифікаційно-фортечної справи. Усе це разом робило уряд обозного ключовим у системі генеральної старшини.
Свого часу історик Микола Маркевич добрим словом відгукнувся про нашого земляка, зазначивши: «В войске Запорожском перове место по Виговском занимал полковник Носач, воин храбрый, человек с глубокими сведениями в древних запорожских законах и обычаях». До речі, разом із Виговським Носач брав участь у поході проти Пушкаря 1658 року та в знаменитій битві під Конотопом 1659 року. Носач усебічно підтримував гетьмана Виговського в його боротьбі проти московського поневолення, був одним із ініціаторів підписання Гадяцького договору 1658 року, який передбачав перетворення Речі Посполитої у федерацію трьох самостійних і рівноправних держав: Польщі, Литви та України.

В ЛАБІРИНТАХ ІСТОРІЇ

1659 року Носача на чолі козацької делегації було відправлено на польський сейм, на якому було ратифіковано Гадяцьку угоду, хоча й у вкрай невигідній для української сторони редакції. Ймовірно, саме тоді польський уряд надав Тимофію Носачу шляхетські права.
У книзі Володимира Свербигуза «Старосвітське панство» (Варшава, 1999 рік) читаємо: «Прагнучи заохотити здібність до лицарських справ Нашого запорозького обозного Тимоша Носача надаємо йому і нащадкам клейнот шляхетства польського. Прилучаючи до Нашої і Речі Посполитої услуги надаємо йому на дідичному праві Наші добра – села Капустинці, Долине, Дорековець з хутором Черепово Корсунського староства. Виданий про це привілей підтверджуємо рішенням цього Сейму». Окрім того, як зазначає історик Кривошея, свідченням походження Тиміша Носача, є його герб на розписці про отримання коштів у Варшаві для Війська Запорозького.
Подальша доля Тимофія Носача склалася не дуже вдало. У квітні 1665 року під час штурму Корсуня лівобережним гетьманом Брюховецьким генеральний обозний Носач був узятий у московський полон, із якого, завдяки клопотанню Петра Дорошенка, вдається визволитися лише в 1668 році. За видатні заслуги Дорошенко 22 серпня того ж року надав йому універсал на маєтності в Корсуні та місцевій окрузі.
Востаннє в історичних джерелах ім’я Тимофія Носача згадується 19 вересня 1671 року, коли він здійснив продаж батьківського млина на річці Удаї прилуцькому полковнику Семену Третяку. Після цього ім’я видатного полководця Тимофія Носача назавжди губиться в лабіринтах історії.

Старший науковий співробітник Прилуцького
краєзнавчого музею імені В.І. Маслова Ірина Біленко