1867 РІК
Відкрито пансіон для підготовки народних учителів. Вихованцями його були винятково селянські діти, яких відбирали з числа кращих учнів сільських училищ повіту. Утримувалися вони на кошти Івана Скоропадського, який давав їм житло, харчування й одяг. 1870 року пансіон був закритий.

1872 РІК
Побудовано другу єврейську синагогу. Нині в ній Прилуцька музична школа ім. Л.М. Ревуцького.

1882 РІК
Засновано 2-класну жіночу прогімназію, яка в 1884 році була реорганізована в повну гімназію (7 основних і підготовчий класи), а в 1887 році відкрито 8-й додатковий клас. Гімназистки вивчали педагогіку, математику, фізику, історію, географію, німецьку та французьку мови, російську мову й словесність, чистописання, малювання, рукоділля. 1920 року гімназія реорганізована в трудову школу. Будинок гімназії розташовувався біля Миколаївської церкви на Валу (не зберігся).

1882 РІК
У Прилуках відкрито першу громадську бібліотеку з читальнею та книжковим фондом у 5870 примірників. Завідував бібліотекою учитель Прилуцького міського народного училища К.Т. Щербина.

1897 РІК
Уперше в Прилуках виступив із концертом відомий композитор Микола Лисенко.

1907 РІК
Німець Альфред Гофман у своїй садибі в Прилуках відкрив невеличку майстерню по виробництву та ремонту запчастин для с/г машин (соломорізок, кінних приводів), деталей для обладнання цукрових заводів, млинів, махоркових фабрик. Майстерня була облаштована в дерев’яному сараї, оснащена 8 токарними верстатами, точилом та невеличкою вагранкою, працювало 17 робітників. Із цієї майстерні почав свою історію завод «Будмаш».

1912 РІК
На території сучасного водоканалу містилися кузня, лазня Цифріна, міська та залізнична водокачки. На базі водокачок створено водопровідно-каналізаційне господарство «Водоканал». Будівництво водопроводу в Прилуках розпочалося 1914 року.

1927 РІК
Створена суконна фабрика, яка пізніше стала називатися бавовняно-прядильною. У різні часи фабрика виготовляла напіввовняні ковдри й грубошерсте сукно, бавовняні тканини, шкарпетки, рукавиці, шарфи, вірьовки, светри, хустки. Нині не працює.
У Прилуках відкрито селянський іподром. Потрібно відзначити, що іподром у місті існував ще на початку ХХ століття. У 1915 році він називався іподром Прилуцького товариства заохочення рисистого конярства. Після 1917 року був закритий і лише через 10 років відновлений як селянський. У перших змаганнях, які тривали 5 днів, брало участь 68 коней, із них 39 селянських та 29 із різних організацій. 25 коней відібрано для змагання в Харків на республіканському іподромі. Після того протягом 40 років регулярно проводилися змагання. У 1965 році іподром був закритий.
Засновано завод по виготовленню зельтерської (газованої) води. Із 1931 року входив до артілі «Харчопромкомбінат». 1936 року підпорядкований Харківському пивному заводу «Нова Баварія». У Прилуках кожного дня продавали 150 відер зельтерської води та по 100 відер ситра й квасу. 1943 року випускав ситро, повидло, газовану воду. Після Другої світової війни приєднаний до Міськхарчкомбінату й називався заводом продовольчих товарів. Нині не працює.
Із надомних працівників міста Прилуки, Прилуцького та інших суміжних районів створено артіль «Суспільство». Згодом до неї приєднались Ічнянська фабрика по виготовленню строчено-вишитих виробів і Дігтярівська ткацька майстерня. Майже всі вироби артілі йшли на експорт. 1936 року були виготовлені національні костюми для міжнародної виставки в Парижі. 1946 року артіль випускала скатерті, художньо вишиті чоловічі й жіночі сорочки, рушники. У 1954 році мала назву артіль художніх виробів ім. 5 грудня. 1957 року виконала замовлення на пошиття та вишивку 150 шовкових гуцульських сорочок для учасників VІ Всесвітнього фестивалю молоді. 1960 року артіль реорганізована у фабрику художніх виробів ім. 5 грудня. Із 2003 року – ПП «Прилучанка».
Хворих дітей почала обслуговувати дитяча лікарня.
Введено в дію ефіроолійний комбінат, створений для переробки сухого м’ятного листя та кореня лепехи. Побудований на трьох десятинах колишнього саду Скоропадського «Острівки». Постійний штат складав 6 чоловік, а під час роботи підприємства працювало до 40 сезонних робітників. Із 1978 року комбінат носив назву Прилуцьке виробничо-
аграрне об’єднання ефіроолійної промисловості. Комбінат випускав ефірну олію з м’яти, коріандру. Розташовувався по вулиці Скоропадській. Нині не працює.
На базі міської лікарні засноване медичне училище – фельдшерсько-акушерська школа з 3-річним строком навчання.
Засновано товариство СОАХБ. Із 1948 року – ДТСААФ. Нині – товариство сприяння обороні України (ТСОУ).

1947 РІК
На базі ветеринарного технікуму створений технікум гідромеліорації (нині агротехнічний коледж).

1952 РІК
Створено автошколу товариства сприяння обороні України (ТСОУ) на базі автомотоклубу ДТСААФ.
Пасажирів приміських маршрутів почала обслуговувати автостанція. Спочатку мала в своєму розпорядженні два автобуси та кілька вантажних таксомоторів. 1960 року по вулиці Садовій, 144 побудована нова автостанція з невеличким залом для пасажирів, двома касами та диспетчерською. Перевезення пасажирів забезпечували 10 автобусів та 20 таксі. 1967 року на вулиці Пирятинській збудована нова автостанція з просторим залом для пасажирів, кількома касами, кімнатою відпочинку, буфетом, перукарнею. 1982 року щоденно з автостанції виходило 184 автобуси по 79 маршрутах. За рік було перевезено 1,5 мільйона пасажирів. У 1990-х роках почався різкий спад у роботі автостанції. За 1994 рік перевезено близько 300 тисяч пасажирів.

1957 РІК
Підготовку юних спортсменів почала здійснювати дитяча спортивна школа (нині ДЮСШ).
Почала працювати станція юних техніків при Будинку піонерів. Із 1992 року перейменована в Центр науково-технічної творчості молоді. 1995 року в Центрі навчалися 362 учні, працювали 24 гуртки, серед них авіамодельний, судномодельний, технічного моделювання, художньої фотографії, радіоелектроніки, картингу. Гордістю центру є Володимир Сурай – чемпіон світу з авіамодельного спорту, Олександр Короткий – майстер спорту міжнародного класу, чемпіон Європи з авіамоделювання. Валерій Величко й Андрій Круглянський стали інженерами-суднобудівельниками, брати Володимир і Олександр Самійленки – авіаконструкторами.

1962 РІК
Створено управління бурових робіт (УБР) ВАТ «Укрнафта», як дільниця експлуатаційного буріння при Гнідинцівському будівельно-монтажному управлінні. 1970 року реорганізована в Прилуцьке управління бурових робіт (УБР), яке проводило бурові роботи в Чернігівській, Полтавській, Сумській областях. За час існування пробурено понад мільйон погонних метрів гірських порід, із яких більше 800 тисяч експлуатаційних. Відкрито нові нафтові та газоконденсатні родовища в Ічнянському, Варвинському, Талалаївському, Прилуцькому районах.

1992 РІК
Створено ЗАТ «Каштан» на базі комбінату громадського харчування.

Підготувала Ірина Біленко, старший науковий
співробітник Прилуцького краєзнавчого музею
 ім. В.І. Маслова