Український народ добре знає ціну свободи. На жаль, ця ціна надто висока. За право жити на своїй землі, під своїм прапором, у вільній державі, Україна щодня втрачає найкращих своїх синів і доньок.
Останні дні для Прилуцької громади видалися скорботними. Останнім земним шляхом ми провели двох своїх земляків – старшого солдата Збройних Сил України ГАРАГУЛЮ Миколу Олександровича та молодшого сержанта Збройних Сил України КРУПІНА Віктора Сергійовича.
Майже ровесники, ще зовсім молоді чоловіки, в яких попереду було ціле життя, але… не судилося… Їхні життя обірвала війна…
Прилуцька громада в скорботі, адже знову провела в останню путь своїх земляків, Захисників України – старшого сержанта ЮРЧЕНКА Валерія Володимировича та старшого сержанта МАРТИНЕНКА Олега Володимировича.
Обидва воїни стали на захист України, виконували бойові завдання та загинули, боронячи нашу державу від російського агресора. Пам’ять про них назавжди залишиться в серцях рідних, побратимів і всієї Прилуцької громади.
Війна щодня приносить Україні нові випробування, а найболючішими серед них залишаються людські втрати. За кожним іменем полеглого Захисника – доля, мрії, родина, незавершені плани та безмежна любов до рідної землі. На жаль, Прилуцька громада знову схилила голови в скорботі, проводжаючи в останню путь своїх земляків, які віддали найдорожче – власне життя та здоров’я – за свободу й незалежність України.
Останнім земним шляхом на вічний спочинок ми провели старшого сержанта Збройних Сил України МОЙСЕЄНКА Андрія Вадимовича та солдата Збройних Сил України ОДНОЛЬКА Костянтина Васильовича.
Щодня Україна платить надзвичайно високу ціну за свою свободу та незалежність. У жорстокій боротьбі з російським агресором наша держава втрачає своїх найкращих синів і дочок – мужніх воїнів, які, не вагаючись, стали на захист рідної землі. Кожна така втрата – це невимовний біль для родин, близьких, побратимів і всієї країни.
На жаль, ми знову і знову отримуємо страшні звістки з передової. На щиті до рідного дому повертаються наші Герої – мужні воїни, які гинуть, виконуючи свій обов’язок перед Україною.
Останніми днями, схиливши голови в мовчазній тиші, Прилуцька громада провела на вічний спочинок двох своїх земляків – загиблих військовослужбовців старшого сержанта Збройних Сил України КАЛІША Вячеслава Васильовича та солдата Збройних Сил України ЧЕРНЕНКА Тараса Валерійовича.
Страшні звістки про втрату воїнів у цій війні, на жаль, продовжують надходити в нашу громаду. І кожна втрата – до щему в серці…
Двічі за тиждень ми попрощалися з воїнами-оборонцями, життя яких забрала війна з окупантом.
Усією громадою в останню земну дорогу ми провели своїх земляків, мужніх воїнів, загиблих захисників ЯВСТВЕННОГО Олександра Вікторовича та БУКРІЯ Дмитра Дмитровича.
Олександр Явственний народився 6 серпня 1986 року в Прилуках. Шкільні роки його пройшли в Прилуцькій гімназії №3, де закінчив 11 класів. Одразу після школи розпочав трудову діяльність. Сумлінно заробляв на життя, працюючи на будівництві в місті Київ. Кілька років доглядав свою стареньку бабусю в селі Рудівка, для якої був опорою. Дуже любив свою племінницю й опікувався нею. На жаль, власну сім’ю створити не встиг.
У жовтні 2024 року був призваний на військову службу до Збройних Сил України. Побратими дали Олександру позивний «Бурий».
Останні дні для прилучан знову огорнуті смутком. Останнім земним шляхом жителі громади провели двох земляків військовослужбовців – солдата Збройних Сил України МАРМИЛЬОВА Владислава Дмитровича, на тіло якого рідні чекали понад рік, та солдата ЛОГВИНЕНКА Петра Сергійовича, який, пройшовши пекло війни та реабілітацію, помер у цивільному житті.
Владислав Мармильов народився 15 червня 2001 року в місті Прилуки. Безтурботні шкільні роки пройшли в Прилуцькій школі №14. Після закінчення школи вступив до Прилуцького технічного фахового коледжу. Працював у рідному місті в супермаркеті «Траш» старшим менеджером.
Через місяць після початку повномасштабного вторгнення добровільно пішов служити до лав Збройних Сил України. Брав участь у бойових діях на Покровському напрямку. Мав позивний «Мармелад».
Гіркі звістки з війни щодня розлітаються по Україні, у запеклих боях обриваються життя справжніх українців – патріотів, захисників. Заради нашого вільного, мирного життя воїни-оборонці стають міцним щитом перед ворогом. Такими мужніми оборонцями були й ці полеглі воїни.
Знову Прилуччина омивається сльозами й тужить за своїми вірними синами. На щиті до рідної землі повернулися Герої, життя яких підло забрала жорстока війна. З проміжком у три дні ми всією громадою провели на вічний спочинок ще двох своїх земляків, загиблих військовослужбовців – солдата Збройних Сил України ЛЕНЦЯ Руслана Олександровича та матроса Збройних Сил України ФРОЛЕНКА Сергія Валентиновича.
Доля Руслана та Сергія присудила їм стати Героями, які залишаться в нашій пам’яті захисниками України, відважними воїнами нашої землі.