Питання дерусифікації та перейменування ряду вулиць і провулків нашого міста жваво обговорюється вже не перший місяць. Не встигли стихнути розмови про вулицю Коптєва (названу на честь нашого земляка – прилучанина, який багато років живе та працює в росії), аж деякі наші читачі зацікавилися іншою персоною, чиє ім’я носить ще одна з прилуцьких вулиць – Дмитром Шкоропадом. Питання полягало в наступному: «У чому різниця між Коптєвим і Шкоропадом, якщо народилися обоє в Прилуках, а пропрацювали все життя в рф, але тепер вулиця Юрія Коптєва підпадає під дерусифікацію, а вулиця Шкоропада – ні?»
Прояснити ситуацію спробувала директор Прилуцького краєзнавчого музею ім. В. Маслова Тетяна Зоць. За її словами, усі вулиці, які наразі є в списку на перейменування, пропонувалися й подавалися на розгляд зовсім не музейниками, як дехто вважає, а місцевими громадськими активістами. Зважувалися всі «За» та «Проти». Що стосується Юрія Вікторовича Коптєва, то він чомусь довгий час не висловлював свою позицію стосовно війни росії проти України та продовжує як і раніше працювати в країні-агресорці й сплачувати там податки, про цільове направлення яких можемо лише здогадуватися. Дмитро ж Овсі- йович Шкоропад, на жаль, уже просто не має такої можливості сказати своє слово. Так, він більшу частину життя навчався й працював у росії, але довгі роки роботи над дослідженням історії свого рідного краю показують його національні настрої та ставлення до України й Прилуччини зокрема.

Читаю статтю газети «Град Прилуки» — «Дерусифікація в Прилуках» і ось, що думаю з цього приводу.
37 вулиць, в’їздів і площ треба перейменувати і цю задачу в місті підтримати, а депутати все вирішать по закону. Мені особисто не хочеться читати вулицю, яка названа на честь росії чи росіянина, який би він не був.
Сьогодні йде війна, ворог злий, веде війну жорстоко, людиноненависно, і мета в нього одна – Україну, українців стерти з лиця землі, з історії.
Поки ми не бачимо та не чуємо, щоб самі росіяни осудили того ката, який затіяв цю війну. Гинуть наші хлопці, ми їх хоронимо, проводимо в небо, стаючи на коліна. Жаль і смуток.
Але за перо мене змусило взятися інше. Наприкінці статті журналіст усе-таки дає зрозуміти жителям міста, що вулиця Коптєва змушує нас усе більше думати, як бути – ворог ця людина, чи друг для міста Прилуки? А все ж таки?
“In love with my town”
Узяв із полички своєї бібліотеки фотоальбом, випущений Коптєвим 2012 року, а там слова: “Як тебе не любити, місто моє…».
Навідався до стелли, поставленої Юрієм Коптєвим у центральній час- тині міста, там знову призив до наших жителів: «Любіть Прилуки так, як люблю їх я».

Процес дерусифікації українських міст розпочався після початку повномасштабного вторгнення росії. І нові назви вулиці отримують на честь вагомих історичних постатей, а також полеглих захисників України.
Багато хто вважає, що вулиці міст і населених пунктів нашої держави вже можна починати перейменовувати на честь українських героїв, які мужньо боронять Україну від росії. Як показують результати загальнодержавного соцопитування, ідею перейменування вулиць, назви яких пов’язані з росією та росіянами, на честь героїв, які нині захищають Україну, підтримують 92% українців.
Що ж до Прилук, то на даний час до переліку об’єктів топоніміки, які підлягають перейменуванню в рамках дерусифікації, увійшли 37 позицій.
Список із 37 назв, які знаходяться на розгляді робочої групи та підлягають українізації склали в наслідку семи засідань. Варто зазначити, що першочергово в списку було близько 40 назв, у процесі ж обговорення деякі з них вирішили залишити без змін.
Також на засіданнях робочої групи розглядається демонтаж усіх меморіальних дошок радянської доби та демонтаж георгіївської стрічки в парку Слави. Звісно, руйнувати плитку ніхто не буде. Майстри лише зроблять нову викладку – у вигляді візерунку. На ці потреби з міського бюджету виділено 30 тис. грн.

З місцевих бібліотек почали вилучати російську літературу. Не всю, а лише тих авторів, які у своїх творах пропагують російську ідеологію або ж відкрито підтримали військову агресію проти України.
Працівники дитячої бібліотеки зібрали не одну зв’язку книжок, які включають здебільшого твори російських авторів. Вони підлягають вилученню відповідно до рекомендацій Інституту книги. Їх автори пропагують російську ідеологію та розпалюють міжнаціональну ворожнечу.
Попри те, що щорічно дитяча бібліотека отримує до пів тисячі українських книжок, нині її книжковий фонд на 45% становлять книги російською мовою. Серед них і твори тих світових письменників, які свого часу перекладалися лише російською. Такі примірники діти беруть неохоче.
Натомість класиків російської літератури, типу Пушкіна чи Лєрмонтова, з полиць у книгозбірні поки що не знімають, кажуть, немає законодавчої бази та чітких методичних вказівок.