Даною публікацією ми започатковуємо серію статей про причини перейменування тієї чи іншої вулиці Прилук і знайомимо читачів із персонами тих історичних діячів, чиї імена було присвоєно цим вулицям і провулкам.

Міський простір і його символічний вимір формують стратегію життєвих пріоритетів його мешканців, наповнюють особливим змістом і ціннісними орієнтирами. Урбаноніми, разом із архітектурою та пам’ятниками, є одними з основних складових елементів міського символічного простору. Назви вулиць та інших міських об’єктів вплітаються в життя городян, стають особисто значущими місцями – лакмусами особистісного буття.
Саме тому з 24 лютого 2022 р., після початку відкритого військового вторгнення росії в Україну, стало актуальним рішуче проведення політики очищення міського простору від топонімів, що звеличують, увіковічують, пропагують або символізують Російську Федерацію – державу-окупанта або її визначні, пам’ятні, історичні та культурні місця, міста, дати, події, її діячів, що здійснювали військову агресію проти України та інших суверенних країн, державну тоталітарну політику та практику, які в останній час отримали назву «руський мір».
На всіх етапах існування імперсько-російської та радянсько-комуністичної системи продумано нав’язували на теренах, де їм вдавалось укоренитися, свої політоніми й топоніми, русифікуючи в такий спосіб місцеве життя та розчиняючи корінну ідентичність в імперському наративі. Українцям судилося практично всюди на своїй землі побачити маркування Москвою української території топонімами, які були чужинськими для нас і підміняли нашу національну самобутність. Правителі цієї системи знали що роблять, насаджуючи нам, українцям, свої назви, свої імена, свої так звані геройства та цінності: їхнього, радянського, російського, щоб змалечку звикали до цих назв як до рідних, своїх, невід’ємних.