БФ молодіжної ініціативи «Надія» Валерія Дубіля,
меценат Анатолій Шкрібляк і волонтери продовжують підтримувати армію

 Валерій ДУБІЛЬ, меценат Анатолій ШКРІБЛЯК, винахідники новітньої зброї та волонтери передали цінний вантаж для підвищення обороноздатності підрозділів ГУР, які воюють із ворогом на гарячих напрямках.

«За останню добу ворог просунувся в Трудовому, Кураховому, біля Шевченка, Відродження та Пушкіного. Усі ці населені пункти розташовані на Донеччині. Маємо потужно підтримувати бойові підрозділи ГУР, ЗСУ, прикордонників. Це питання майбутнього України», – зазначив перший заступник голови комітету ВР з питань здоров’я нації, голова наглядової ради БФ молодіжної ініціативи «Надія» Валерій Дубіль.
Цього разу благодійники передали Кирилу Буданову та силам оборони 3 БПаК літакового типу для ведення розвідки оперативного та оперативно-тактичного рівня, мультидіапазонний дрон для протидії засобам РЕБ ворога, 6 новітніх РЕБів з імерсійною системою охолодження. А також 7 зарядних станцій на 700 Вт, 10 зарядних станцій на 1 кВт, 3 зарядні станції на 2,4 кВт, 6 антитепловізорних чохлів «Луска» для Старлінків.

6 грудня в міській раді зібралися дев’ять родин загиблих, щоб вшанувати пам’ять наших Героїв Прилуцької громади, які навіки стали до лав Небесного війська.
Прилуцька громада пам’ятає своїх земляків, воїнів-Героїв, які віддали своє життя за рідну землю, імена яких назавжди закарбовані в історії та пам’яті Прилуцького краю. Почесну відзнаку Прилуцької міської ради «Захисник України – Герой Прилуцької громади» з рук міського голови Ольги Попенко отримали рідні 9 захисників рідної держави, які загинули під час виконання бойових дій:
Андрій КІЗІМ – 10.06.1987 – 08.09.2024;
Руслан БУДАСЬ – 01.02.1979 – 06.11.2023;
Олександр НАЙКО («Найк») – 20.03.1970 – 29.09.2024;
Володимир ЛЕВЧЕНКО – 08.02.1978 – 03.10.2024;
Сергій РУДІК – 04.06.1971 – 11.10.2024;
Олександр ГАРТУН – 11.04.1973 – 18.10.2024;
Юрій ТЕРЕЩЕНКО («Санич») – 11.04.1972 – 07.03.2024;
Сергій ЧАЙКОВСЬКИЙ («Чайка») – 06.05.1978 – 28.10.2024;
Олександр ЛУКАШ («Саід») – 30.06.1975 – 31.10.2024.

Підтримка військових сьогодні в усіх сенсах на першому місці. Адже від того, як ми тут, у тилу, будемо працювати та допомагати, залежить те, як вони там, на полі бою, наближатимуть нашу перемогу.
Прилуцька громада невтомно допомагає військовослужбовцям ЗСУ та ТрО. Лише цього року з міського бюджету на їхню підтримку було виділено майже 100 тисяч гривень на різноманітні потреби. Зокрема, за 2024 рік Прилуцька міська рада передала захисникам на фронт вже 21 автівку на понад 28 мільйонів гривень. 16 пікапів поїхали за призначенням на початку року, ще 5 – наприкінці.

Безжальна війна усе більше охоплює нашу державу чорним мороком, приносить біль і страждання в кожну громаду. Щодня українці втрачають житло, здоров’я та життя. Та вибір у нас лише один – продовжувати боротьбу зі споконвічним ворогом, виборюючи для свого народу вільну й незалежну Батьківщину.
У ці дні Прилуки зову в скорботі. На щиті до рідного дому повернувся Герой. Ще зовсім молодий. Він ще не встиг пожити, створити сім’ю та народити дітей. Зарано відійшов у вічність. Життя його забрала страшна війна.
6 грудня ми всією громадою, приклонивши коліно, провели на вічний спочинок військовослужбовця старшого солдата Збройних Сил України Дмитра Андрійовича САВИЦЬКОГО.

В італійському Монтельсівано відбувся Чемпіонат світу з шахів серед кадетів (вікові категорії до 8, до 10, до 12 років).
Юні шахісти змагалися за швейцарською системою 11 турів.
Серед учасників – 10 українців, у тому числі й наш талановитий прилучанин – шахіст ГО «Шахова Федерація Прилуцька Фортеця» – НАЗАР БОЙКО, який вкотре продемонстрував свій талант і волю до перемоги.
Для Назара участь у цьому Чемпіонаті стала не лише змаганням, а й можливістю долучитися до світової шахової еліти.
Це був шанс випробувати свої інтелектуальні сили на найбільшій сцені, де зібралися найкращі гравці планети.

7 грудня в м. Гребінка (Полтавська обл.) прой- шов турнір із волейболу, присвячений пам’яті випускника Прилуцького гуманітарно-педагогічного фахового коледжу (фізичне виховання) Володимира САВЧЕНКА, який героїчно загинув, захищаючи Україну.
У турнірі узяли участь 5 команд. Усі вони продемонстрували змістовну, тактичну гру, волю до перемоги.
Хвилиною мовчання спортсмени вшанували пам’ять Героя та в його особі всіх наших захисників, які віддали життя за світле майбутнє України.
Змагання проходили за коловою системою. Наші волейболісти, у складі Максима ГРИГОРА (21 ф/к), Сергія БОБРОВА (21 ф/к), Максима ХОЙЛИ (21 ф/к), Ярослава ЛІЗУНСЬКОГО (21 ф/к), Сергія ЛЕУТИ (31 ф/к), Романа БОРОДАВКА (31 ф/к), Іллі РИБАЛКИ (21 т/н) вибороли 5 перемог і здобули І загальнокомандне місце. Тренував команду викладач фізвиховання Володимир Даниленко.

У міській центральній бібліотеці ім. Л. Забашти запрацювала виставка мініскульптур Володимира Толока «Воїни наших територій».
Виставка відкрилася напередодні найважливішого національного свята – Дня Збройних Сил України. З початком широкомасштабного вторгнення росії на територію України ми відчуваємо силу та міць наших ЗСУ в повітрі, на воді та суші. Так сталось історично, що наші землі постійно потерпали від загарбницьких спроб ворогів. Захисники своїх територій мали зброю, яка в процесі розвитку людства також еволюціонувала й удосконалювалась. Показати саме цей процес вирішив прилуцький майстер, представивши в книгозбірні велику колекцію власних мініскульптур воїнів різних епох.
Пан Володимир захоплюється виготовленням мініскульптур досить давно, ще зі шкільних років, але серйозним вивченням і відтворенням військової амуніції, зброї зокрема, почав років 8-10 тому.

Відродження забутого народного ремесла на Прилуччині

Продовжуємо серію статей,
які допоможуть прилучанам краще зрозуміти задум ініціативної групи
та потенціал Прилуцької громади
в напрямку відродження забутого
народного ремесла в нашому регіоні.

У попередніх статтях ми розповіли як відбувався процес обробки волокнистих речовин і як створювалася пряжа. І от дійшли до найцікавішого – ТКАЦТВА.
Ткацтво – одне з найдавніших і найбільш поширених ремесел українського народу. Велика потреба людини в тканинах для вбрання, оздоблення житла, господарських потреб, зумовили виготовлення їх у домашніх умовах у кожній селянській сім’ї.
Значного піднесення ткацьке ремесло зазнало в часи Київської Русі. У цей час відбувся перехід від більш простого первісного ткацького знаряддя – верстата вертикального типу, про будову якого майже нічого не відомо, до більш досконалої конструкції – горизонтального.
Найбільшого розвитку ткацьке ремесло набуло в другій половині XIX – на початку XX століть у центральних районах України, особливо на Лівобережжі. Селяни в усі часи вирощували коноплі та льон, тому й мали свою власну сировину для домашнього виготовлення одягу. Вони самі виготовляли полотно, сукно, килими, хустки, рядна, плахти, рушники тощо.