Прилуки в жалобі… 24 вересня громада прощалася із Захисником України – солдатом Збройних Сил України БЕРЕГОВИМ Юрієм Валентиновичем.
Цього дня над Прилуками безупинно лив дощ. Здавалося, саме небо плакало разом із рідними, побратимами та всією громадою, проводжаючи Героя в останню путь.
Юрій Береговий народився 28 серпня 1982 року в Прилуках. Навчався в Прилуцькому ліцеї №5, після 9 класів вступив до Прилуцького технічного фахового коледжу, де здобув спеціальність електрика. Продовжив освіту в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» за спеціальністю «Електрична інженерія».
Працював електрогазо- зварником на різних підприємствах і будівництві, займався підприємницькою діяльністю у сфері торгівлі.

13 вересня Прилуцька громада провела в останню путь захисника України, старшого лейтенанта Збройних Сил України ВОВНЯНКА Олександра Анатолійовича.
На Соборній площі зібралися рідні, друзі, побратими та небайдужі містяни, аби віддати останню шану воїну, який став на захист України й віддав за неї своє життя.
Олександр Вовнянко народився 21 березня 1969 року в Прилуках. Навчався в школі №9, після закінчення восьмого класу вступив до Прилуцького професійного училища, де здобув спеціальність електрика.
Ще змалку він захоплювався радіотехнікою та радіоелектронікою, відвідував радіоконструкторський гурток. Був винахідливим, умів працювати руками, любив створювати й розбиратися в тому, як усе влаштовано. Після строкової служби в Збройних Силах України закінчив Криворізьке авіаційно-технічне училище, здобувши спеціальність техніка-електронника.

Знову скорбота огорнула Прилуцьку громаду. На щиті до рідного дому повернувся наш земляк – солдат Збройних Сил України ЛОБОДА Олександр Володимирович, який віддав своє життя в боротьбі з російським окупантом.
Олександр Лобода народився 16 листопада 1989 року в Прилуках. Дитинство його було звичайним, але вже змалку він вирізнявся щирістю, допитливістю та життєрадісністю. Навчався в Прилуцькому ліцеї №7, де його пам’ятають активним і відкритим учнем. Після 9-го класу здобував професію слюсаря в Прилуцькому професійному ліцеї.
Олександр був людиною з великим серцем – добрим, щирим, відкритим до людей. Умів довіряти, завжди відгукувався на прохання про допомогу та не залишав інших у біді. Спокійний, працьовитий, чесний і сумлінний – таким його знали рідні, друзі й ті, хто працював поруч із ним.

1 серпня Прилуцьку громаду огорнув невимовний біль. На щиті до рідного дому повернувся наш земляк, мужній Захисник України ГОРБАЧ Євгеній Анатолійович.
Євгеній народився 1 серпня 1981 року в Прилуках. Навчався в школі №9, а після закінчення дев’яти класів здобував фах у Сокиринському професійному училищі. Згодом проходив строкову військову службу в навчальному центрі «Десна». Після демобілізації працював ландшафтним дизайнером у Києві, будував мирне життя, мав плани та мрії.
Та коли Батьківщина потребувала своїх захисників, Євгеній без вагань став до її оборони. У 2024 році був призваний на військову службу. У званні молодшого сержанта виконував обов’язки бойового медика, рятуючи життя побратимів під ворожим вогнем.

Свобода України щодня виборюється ціною людських життів. За можливість жити на рідній землі, навчати дітей, працювати й будувати майбутнє українські воїни платять найвищу ціну. На жаль, Прилуцька громада знову в жалобі – 27 липня земляки провели в останню путь свого Героя, який віддав життя, захищаючи Батьківщину.
На щиті до рідного дому повернувся український військовослужбовець, солдат Збройних Сил України МАЩЕНКО Євгеній Станіславович.
Євгеній Мащенко народився 6 липня 1985 року в польському місті Легниця, де на той час працювали його батьки. Згодом родина переїхала до села Соколівське Кіровоградської області. Там він навчався в Іванівській загальноосвітній школі, яку закінчив після дев’ятого класу.

Сумні звістки з війни розлітаються Україною. Прийшла така й до нашої громади.
Сьогодні прилучани провели в останню дорогу Героя, життя якого відібрала безжальна війна. На щиті до рідного дому повернувся український військовослужбовець, солдат Збройних Сил України ГОРДІЄНКО Юрій Олександрович.

Народився Юрій Олександрович 21 січня 1988 року в Прилуках. Закінчив загальноосвітню школу №8. У 2005 році вступив до Прилуцького професійного ліцею, де здобув професію електрогазозварника. Працював у агрофірмі «Кернел». Завжди сумлінно та чесно виконував свою роботу. Був добрим, щирим, працьовитим, відповідально ставився до своєї справи, був відкритим, людяним і справедливим, умів підтримати кожного.
Юрій любив життя, дорожив своїми близькими, завжди лишався вірним своїм принципам.

Український народ знає справжню ціну свободи. Вона вимірюється не словами, а людськими долями, зруйнованими домівками, болем матерів і дружин, осиротілими дітьми та життями найкращих синів і доньок України. Кожен полеглий воїн – це непоправна втрата не лише для рідних, а й для всієї держави, за майбутнє якої він віддав найдорожче.

9 липня Прилуцька громада з глибоким сумом провела в останню земну дорогу свого земляка – матроса Військово-Морських Сил Збройних Сил України ТАТАРЧЕНКА Андрія Володимировича, який повернувся додому «на щиті».
Андрій Татарченко народився 14 січня 1990 року в Прилуках. У 2007 році закінчив Прилуцький ліцей №1 імені Григорія Вороного, після чого навчався в Чернігівському державному інституті економіки та управління. Свій трудовий шлях розпочав в Управлінні агропромислового розвитку Прилуцької районної державної адміністрації. Згодом працював за кордоном.

Ще одна трагічна звістка сколихнула Прилуцьку громаду. Війна, яка щодня забирає найкращих синів і доньок України, знову принесла невимовний біль у наші серця. 3 липня прилучани з глибокою скорботою провели в останню земну дорогу українського воїна, який до останнього залишався вірним військовій присязі та своєму народові.

На щиті до міста, яке вже давно стало для нього рідним, повернувся загиблий військовослужбовець, старший солдат Збройних Сил України КЛЕВЦОВ Віктор Миколайович.

Віктор народився 15 серпня 1990 року в селищі міського типу Північне поблизу Торецька Бахмутського району Донецької області. Закінчив загальноосвітню школу №10 міста Торецьк, після чого здобув освіту в машинобудівному технікумі.
Із дитинства він вирізнявся доброзичливістю, відкритістю та життєлюбством. Мав багато друзів, умів підтримати, завжди був щирим і товариським. Захоплювався риболовлею, любив футбол, цінував родину та прості людські радощі.