Він був воїном великої мужності та незламного духу. Під час одного з боїв, попри поранення, Євгеній зміг врятувати своїх побратимів. Його відвага настільки вразила військових, що місце бою назвали його позивним – «Юджин». За самовіддану службу Захисник був нагороджений відзнакою Міністерства оборони України, медаллю «Залізний Хрест», а також грамотами за високий професіоналізм і сумлінне виконання службових обов’язків.
Останні роки Євгеній Анатолійович проживав разом із дружиною в Бучанській громаді. Його життя обірвалося 22 липня 2026 року на Сумщині. Йому було лише 44 роки.
Євгеній Горбач назавжди залишиться для рідних, друзів і побратимів прикладом мужності, честі та безмежної любові до України. Він не шукав слави чи нагород – просто виконував свій обов’язок, ризикуючи власним життям заради інших. Саме такі люди є справжнім щитом нашої держави.
У глибокій скорботі за Героєм залишилися мама Олена Василівна, батько Анатолій Миколайович, дружина Олена Олександрівна, сестра Жанна Анатоліївна, рідні, друзі, побратими та всі, хто знав і поважав Євгенія.
Ім’я Горбача Євгенія Анатолійовича назавжди буде вписане в історію боротьби українського народу за свободу та незалежність. Його подвиг житиме в наших серцях, а світла пам’ять про нього – у вдячності прийдешніх поколінь.

Вічна слава та світла пам’ять Герою!