3. Замість ЖЕКів – управляючі.
Новий Закон про ЖКГ дає один рік терміну, коли все буде по-старому й діятимуть уже існуючі Договори на надання послуг.
Цей Закон звужує права та можливості місцевої влади у сфері ЖКГ. У той же час для багатоповерхівок, які не створили ОСББ або ж не вибрали Управляючого, місцева влада повинна призначити його на конкурсній основі. Але є велика вірогідність того, що цими ж Управляючими зможуть стати й нинішні ЖКГ, котрі просто змінять вивіску.
Поява альтернативних ЖЕКам компаній повинна підштовхнути місцеву владу до монетизації субсидій та пільг (які передбачені на 2019 рік), адже тоді в цих компаній не буде ризиків того, що доведеться місяцями чекати від держави (управління праці та соцзахисту населення) надходження коштів на погашення субсидій і пільг населення (Споживачів послуг), хоча ця ситуація поки що можлива лише з ЖЕКами. Разом із тим, у найближчій перспективі буде відсутня ця можливість із монополістами «Облгазами» та «Обл- енерго», які належать олігархам (Ахметовим, Фірташам та іншим їм подібним), у руках яких знаходяться вкрадені в народу України надра, підприємства й мережі, а тому розраховувати на зниження плати за ці послуги марно чекати. Та і цей новий Закон про ЖКГ прописаний під них, в умовах відсутності ефективної діяльності Антимонопольного комітету та НКРЕКП. Жодним іншим чином вплинути на ціноутворення цих монополістів не можливо.
Крім того, новий Закон про ЖКГ дозволяє господарям квартир у багатоповерхівках відокремитися від мережі центрального опалення та постачання гарячої води. Але це можливо лише при умові, що в цьому будинку вже є певна кількість квартир на індивідуальному опаленні. У той же час примусове відключення квартир від мережі центрального опалення та тепловодопостачання (гарячої води) не допускається.
4. Що стосується якості послуг.
Закон передбачає перевірку якості комунальних послуг, а також можливість зменшення розміру оплати, якщо надані послуги були низької якості, або ж відмови від оплати послуг, якщо вони взагалі не надавалися. Процедура наступна. Якщо послуга надається неякісно, Користувач повинен повідомити про це Надавача послуги, а той у свою чергу протягом доби має прийти та скласти Акт. У разі, якщо Надавач послуги відмовився складати Акт, то Користувач бере двох таких же користувачів (бажано з сусіднього дому) для підтвердження своїх претензій. І якщо Монополіст відмовляється провести перерахунок, тоді справа вирішується в суді (хоча це для Користувача послуги обійдеться недешево).
Каменем спотикання в цьому Законі є те, що на сьогодні відповідальних осіб чітко не визначено. І коли, скажімо, компанія постачає тепло на будинок, але не займається обслуговуванням внутрішньобудинкових мереж, то не зрозуміло, до кого ж звертатися Користувачу з претензіями – йти в ЖКГ чи безпосередньо до Монополіста. Механізм, який діє нині, стане більш реалістичним, а тому місцевій владі вже сьогодні потрібно чітко визначитися з моделлю поведінки та відпрацювати відповідний Договір, з якого буде чітко зрозуміло, до кого Користувачу потрібно звертатися з претензіями.
5. Що стосується прав Надавача послуги в нарахуванні пені.
Якщо Користувач заборгував певну суму за комунальні послуги, Закон передбачає стягнення пені в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день затримки. Таким чином, за рік виходитиме 3,6%. Цю пеню почнуть нараховувати вже з 1 січня 2019 року. Причому загальний розмір пені не може перевищувати 100% від усієї суми боргу. Виключення можливе в разі затримки в одержанні заробітної плати (цей факт потрібно буде довести документально).
Вартість послуг, як результат цієї реформи в ЖКГ, у платіжках у кінцевому результаті буде індивідуальною по кожному будинку. Чим більше дірявий, зношений, неутеплений будинок та його внутрішні мережі (рівень енергоефективності), тим більшими будуть платежі у квитанціях.
А в умовах зношеності житлового фонду та його внутрішньобудинкових мереж у місті на 80%, цей тяжкий тягар ляже на більшість населення міста, неспроможних до сплати.
Крім того, залишаються великі ризики, коли, скажімо, складено колективний договір на отримання тепла (за наявності лічильника на весь будинок), але окремі власники квартир не в змозі або ж просто не хочуть платити, то це буде проблемою для решти власників квартир, бо платити за боржників доведеться їм пропорційно. У даному випадку Закон змусить власників будинку самостійно боротися з боржниками.
На мою думку, подібний Закон порушує надані Конституцією України права і свободи добросовісних платників за ці послуги, бо місцева влада вмиває руки в таких випадках. Монополіст-постачальник послуг та місцева влада повинні забезпечити лічильниками кожну квартиру, у тому числі й за власний рахунок або ж із бюджету, можливо, в кредит.
Новий Закон про ЖКГ дійсно потрібен, як і Закон «Про особливості надання права власності в багатоквартирному будинку».
Реформа стартує з 10.06.2018 року, але ляже вона на ще непідготовлений ґрунт, за відсутності підзаконних актів та рішень місцевої влади. Враховуючи те, що за цією реформою вся відповідальність за будинок перекладається з місцевої влади на громадян-співвласників будинку (квартир), можуть виникнути серйозні наслідки, адже держава, місцева влада та ЖЕКи повинні були за свій рахунок відремонтувати внутрішньобудинкові мережі й лише потім передати ці будинки для управління співвласникам багатоповерхівок. Враховуючи рівень зношеності житлового фонду та внутрішньобудинкових мереж, у найгіршому стані будуть найбільш незахищені верстви населення – пенсіонери, інваліди, малозабезпечені громадяни, бо саме вони є власниками тих «убитих» будинків, квартир і мереж. Якраз на них ляже найбільший тягар непомірних платежів за послуги ЖКГ та ремонт внутрішньобудинкових мереж.
Дещо в кращому становищі будуть власники нових будинків та квартир із новими внутрішньобудинковими мережами, де і платежі за послуги будуть значно нижчими. Та й живуть у цих нових будинках, здебільшого, більш заможні громадяни, здатні сплачувати комунальні платежі й при цьому не платити пропорційно за боржників. Таким чином, реформу ЖКГ, як і інші реформи в державі, просто копіюють за прикладом багатих і розвинених держав Європи та Америки з достатньо високим рівнем доходів (зарплат, пенсій). У нашому ж випадку при мізерних зарплатнях та пенсіях держава цим Законом перекладає весь тягар відповідальності та платежів на найбідніші верстви населення, якими ми є в Європі. А це неминуче призведе до колапсу у сфері ЖКГ. Масові відключення за несвоєчасну оплату послуг ЖКГ та соціальна напруга в суспільстві неминучі. А тому без значного, у 2,5-3 рази, підвищення доходів як працюючих, так і пенсіонерів країни, просто загубить цю реформу на самому її початку. Скорочення субсидіювання, соціальних норм пільговикам і навіть монетизація субсидій і пільг не дають можливості повноцінно провести цю реформу, а лише призведуть до руйнування нині діючої системи ЖКГ. Аварійний стан внутрішньобудинкових мереж визве масові аварії і, можливо, із значними людськими жертвами. А відключення квартир від централізованих мереж тепловодопостачання, газо- та електропостачання, вилучення квартир за борги може викликати соціальний бунт проти олігархів-монополістів та влади.
Але навіть у таких умовах, без обіцяного значного підвищення зарплат та пенсій, реформа вже сьогодні вимагає від депутатів та місцевої влади серйозного опрацювання вимог цього Закону та відомчого документального та технічного опрацювання й забезпечення реформи ЖКГ.
Слід відмітити, що новий Закон про ЖКГ мінімально захищає права Споживачів послуг – громадян. Головна причина – це монополія постачальників енергоресурсів (газу та електроенергії), а звідси й централізованого тепловодопостачання. Цивілізований конкурентний ринок надання цих послуг відсутній. Порядок одержання пені за неякісні послуги з боку їх Постачальників Законом не прописаний, так як і розмір цієї пені. Зате Монополісту-постачальнику послуг Закон чітко передбачив не лише розмір пені за несвоєчасну сплату платежів, але й право за заборгованість більш ніж у 30 діб із моменту попередження боржника (незважаючи на поважні причини) відключити цього користувача від мереж надання послуг. Цікаво, як буде складатися ситуація, якщо боржником стане весь будинок чи лікарня, школа?
Крім того, Монополіст-постачальник послуг має право збільшувати частину плати за ЖКГ, яка не підлягає державному регулюванню. За цих умов, Користувач послугами подібних прав, прописаних у Законі, не має. Не визначена дія й ЗУ «Про захист прав споживачів» у наданні комунальних послуг. А тому в умовах олігархічного монополізму, Споживач послуг приречений тільки до виконання прописаних Законом зобов’язань.
Згідно із Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який діє з липня 2017 року, контроль за встановленими за рахунок співвласників будинку лічильниками на тепловодопостачання монопольно забезпечує орган ЖКГ (до речі, влада обіцяла встановити такі лічильники тепловодопостачання на будинки за рахунок бюджету). Звідси виникає недовіра громадян-співвласників до об’єктивності нарахування цих теплокалорій із урахуванням усіх втрат у мережах тепловодопостачання та огульного середньопочаткового нарахування платежів пропорційно на кожну квартиру в будинку, враховуючи й потенційних боржників. При цьому зовсім не враховується відповідність надання в кожну квартиру належного тепла. А тому навіть за холодну квартиру нас змушують платити однакову оплату за послугу. Поставити індивідуальний лічильник власник квартири, навіть за свій кошт, не зможе технічно, бо мережа для цього повинна бути горизонтальна, а не вертикальна, яка за стандартом вибудувана в усіх наших квартирах.
Громадяни – споживачі послуг, особливо малозабезпечені, а їх більшість, не зможуть звернутися до суду, як це передбачено Законом, бо не в змозі сплатити колосальні суми судового мита. Судовий збір не дає можливості використати своє право на оскарження дій та якості наданих послуг Монополістом-постачальником.
Законом чітко не упорядкована договірна база з Постачальником послуг та Користувачем. Це потрібно негайно вирішити в підзаконних актах у вигляді Типових договорів із місцевою владою на кожен із видів цих послуг.
Негативним у Законі можна вважати те, що підвищення Постачальником тарифів на послуги ЖКГ, наміри змінити ціни на ці послуги з обґрунтуванням необхідності вводяться без належного порядку інформування Користувачів, а тому Типові договори повинні все це передбачити та пройти опрацювання в депутатських комісіях і виконкомах місцевих рад.
На закінчення слід зауважити, що згідно з Конституцією, усі ресурси в державі, такі як вода, газ, нафта, – це власність народу України, а клерки від місцевої влади та від ЖЕКів, підприємств тепловодопостачання, водоканалів – це всього лише найняті народом менеджери, тобто найняті, за рахунок платників податків населення, працівники. Народ не може красти сам у себе, приймати до оплати необґрунтовано завищені тарифи від Постачальників-монополістів, «Облгазів» і «Обленерго» в умовах відсутності належного державного контролю за ціноутворенням на енергоносії та послуги ЖКГ. Народ не може сам себе вести до банкрутства.
За 2017 рік заборгованість українців по ЖКГ склала 32,3 мільярда гривень. Але самих українців більше турбує питання: заберуть їхнє майно, квартиру, будинок за борги за ЖКГ чи ні?
У Цивільному кодексі України чітко прописана критична сума боргу – це 62 тис. гривень, а тому при такому борзі на вас подають у суд, накладаючи арешт на ваше майно, та його продаж за рішенням суду!
А умовне банкрутство олігархів-монополістів, що скаржаться на низькі тарифи у сфері енергогазопостачання та у сфері ЖКГ – це фальш і «крокодилові сльози» багатіїв, адже всі надра держави, «Обленерго», «Облгази», трубопровідні мережі захоплені (вкрадені) в народу. А тому постає питання: чи не пора їх націоналізувати в олігархів і повернути народу? Це б кардинально змінило катастрофічну ситуацію з ЖКГ в Україні.
Невдалі й належно не опрацьовані реформи влади ведуть народ України й державу в цілому до колапсу та зубожіння, до зменшення населення, якого так добиваються і Путін, і заокеанські господарі. А тому чергові майдани, революція та зміна влади в Україні неминучі.

Юрист за фахом,
 ветеран МВС, інвалід ВВв ІІ групи В.В. Рязанцев