– Розкажи, будь ласка, більш детально про минулорічний вечір. Що саме хотілося б змінити чи вдосконалити цього разу?
– Минулого разу я робила це взимку. На вулиці було холодно, а ми пили смачну каву та слухали приємні слова. Було багато творчих людей. До прикладу, я запрошувала музикантів. Вони демонстрували нам свої авторські твори, співали пісні. Тож вечір мав трохи бардівський нахил. Були й молоді таланти – зовсім юні дівчатка, років по 12-15, не більше. Їм дуже сподобалось, і вони потім цілий рік до мене телефонували, писали: «Катю, коли буде щось подібне, ми хочемо знову».
Так як це було щось нове, то не все вийшло так, як хотілося. Хтось не прийшов, хтось прийшов пізніше. Були звичайні відвідувачі кав’ярні, які спочатку нас уважно слухали, а потім, скажемо так, відділилися у свій власний світ, і це виявилося зовсім незручно – увага була сконцентрована зовсім не на події, яку ми зробили, а на їхніх розмовах. Тому хотілося б у цьому році зробити абсолютно «нашу» територію, щоб були люди, яким це дійсно цікаво.

ВИБІР ФОРМАТУ

– Чому саме кав’ярня? Чому не більш звичний формат квартирників – так би мовити, лише для своїх – або будь-який інший громадський простір?
– Можливо, поняття «квартирник» для когось у нашому місті й досі нове, але я була не на одному подібному заході й знаю, що мінусів у квартирниках більше, ніж плюсів. У більшості випадків квартирники перетворюються на масову гулянку, і те, що стосується мистецтва, доходить туди в останню чергу. А кав’ярня – це завжди затишно. Не обов’язково має бути кава, це може бути чай або просто смачне тістечко. Приємні емоції, приємні аромати, приємні смаки. Загалом це створює просто приємну атмосферу.
– Ти вже піднімала питання пересічних людей, для яких виявилося несподіванкою те, на що вони випадково наткнулися, зайшовши випити кави. Тож чи буде цьогорічний захід розрахований виключно на певне коло запрошених, а заклад на час проведення читань арендовано?
– Безумовно, я домовлятимуся з власником закладу. Якого конкретно – залежатиме від кількості учасників. Але власники будуть обов’язково попереджені, щоб для нас була виділена певна територія і вистачило часу її облаштувати. Це і музична апаратура, і, можливо, навіть світлові ефекти.
Стосовно запрошених. Як я вже говорила, основна маса заходу – це люди, яким це дійсно цікаво. Але якщо хтось із перехожих, звичайних відвідувачів, захоче нас послухати, і прийде власне послухати, а не заважати, то це ми сприймемо позитивно.
– Для звичайних людей це буде безкоштовно?
– Звичайно. Та й для учасників це буде безкоштовно. Витратитися доведеться лише на персональні замовлення, що логічно.

ОЛІВЕЦЬ ТА ІНШІ

– На вечорі лунатиме лише поезія чи й проза також?
– Я не можу назвати це поетичним вечором, це скоріше саме «Творчий вечір». Тому що буде поезія, проза, знову ж таки – музиканти, фотографи… Тобто люди, які цікавляться культурним життям нашого міста й узагалі культурою. Зустріч буде імпровізована – якщо ви захочете почитати Єсєніна, то будь ласка, ми лише за. Ви можете представити себе як творчу людину – поета, фотографа чи будь-кого ще, а можете продемонструвати твори своїх улюблених митців.
– Хто буде серед запрошених учасників, гостей? Можливо, про когось ти б хотіла розповісти окремо?
– Очікується багато місцевих поетів, яких знають прилучани. Але я не розкриватиму всіх секретів. Скажу лише, що буде один цікавий гість із Києва, – це Володимир Олівець. У нього дуже цікаві твори – зокрема, збірка «Вербальні олівцизми». Ми давно з ним спілкуємося через соціальні мережі, і він радо прийняв моє запрошення, пообіцяв приїхати. Також будуть гості з Білорусії – не поети, не письменники, просто гості нашого міста, але не байдужі до його культурного життя. І основною проблемою тут є те, що поки запрошених ніде розмістити. Над цим я ще працюю.
– Наше місто на перший погляд не видається літературним осередком. Що надихає тебе робити те, що ти робиш – поширювати поезію серед громадськості, доносити римоване слово до мас?
– У першу чергу поезія, як і будь-яка літературна діяльність, – для мене це другий співрозмовник. Це невід’ємна частина мого життя. Просто хочеться ділитися тим, що приємно мені, з нашим містом і його жителями. У нас немає жодної літературної студії. І це велика проблема для таких діячів, як я, і подібних. Хотілося б, щоб у майбутньому такі заходи якось спонукали наше місто до більш широких і креативних ідей, пов’язаних із літературою.
– І наостанок процитуй, будь ласка, декілька рядків, щоб просто підняти настрій читачам і дати змогу доторкнутися до краси поезії. Не обов’язково власні – будь-які на твій смак.
– До цього треба було підготуватися (сміється – авт.) А обов’язково поезію чи можна й прозу?
– Звісно, можеш і прозу.
– Хотілося б відповісти на питання «чому саме поезія?» словами Даніїла Хармса: «Стихи надо писать так, что если бросить стихотворением в окно, то оно разобьётся». Я вважаю, якщо людина пише, то вона обов’язково має торкатися душі.
– Дякую за цікаву розмову. Приємно було поспілкуватися.

Андрій Пальоха

P. S. Для запису на захід телефонувати за номерами 095-719-49-72, 063-708-23-63 (Катерина Майстренко) або звертатися до організатора в соціальних мережах.