26 травня в нашому міському Будинку культури відбувся концерт Володимира Дороша, який завітав до Прилук вперше. На зустріч із неординарною особистістю, співаком, меценатом, бізнесменом і справжнім патріотом України зібралося багато прилучан, поціновувачів прекрасного, які люблять пісню, гармонію, мистецтво. Перед концертом співак дав інтерв’ю нашому кореспонденту. Спілкування з такою чудовою людиною, яка ні про що не жалкує в своєму житті, пройшло як одна мить. Співак ділився своїми хвилюваннями, емоціями, пізнанням світу, своїм бажанням зробити його кращим.
«Моя місія ще не завершена». Увесь діалог із Володимиром Дорошем пронизаний філософією, наукою та патріотизмом. Володимир – величезний фанат своєї Батьківщини, всього рідного, своєї землі та духовного розвитку особистості. Народився він у невеликому селищі Новгород-Сіверського району на Чернігівщині. Наразі ж наш земляк живе на Полтавщині й говорить, що наш народ має завжди пам’ятати місце, з якого вийшов родом. Свою першу пісню написав ще в армії і з того часу його творчість стала набирати широких обертів.
«Я – Володимир Дорош, заслужений артист України», – гордо мовить він. І дійсно, йому є чим пишатися. І для цього зовсім не обов’язково піаритися та намагатися подобатися комусь, що Володимир дуже не любить робити. Він має декілька освіт: музичну, юридичну, філософську. Володимир – не тільки співак, автор своїх пісень, засновник гурту «Гармонія», він ще й професійний волейболіст, член правління федерації кінного спорту України, президент федерації волейболу Полтавської області, президент спортивного клубу «Фаворит» та й це далеко не всі його регалії. Окрім усього вищесказаного, чоловік часто виступає меценатом, який воліє більше робити, ніж говорити про це. Список його добрих справ уже не має меж, але він не збирається на них зупинятися. Спортивний клуб «Фаворит», який знаходиться в Лубнах – одна з його меценатських робіт. У найближчому майбутньому хоче заснувати також кінно-спортивний комплекс. А вже відома вам торгова молочна марка «Гармонія» – також його справа.
Володимир дуже хвалить наш міський Будинок культури й говорить, що хоча в Прилуках вперше, але такий сучасний і охайний стан, в якому знаходиться будівля, безумовно підтверджує висококультурний рівень міста й те, що ми Європа та дійсно можемо пишатися цим, нарівні з іншими країнами.
Мама Володимира – вчитель із вищою музичною освітою. Тато – довгий час працював директором міського Будинку культури. Звичайно, в таких батьків син мав зростати щонайменше людиною, яка бажає пізнати світ мистецтва та чогось нового. «Я щодня вчу нове і вважаю, що це має робити кожен. День без знань – марно втрачений час. Але ще не все вивчив, ще багато нового попереду – зізнається Володимир. – Глибинна філософія, медицина, астрологія». Володимир жадібно вивчав долю своїх пращурів, до дідів-прадідів, аж до Царської Русі й говорить, що для міцного фундаменту людина повинна знати свій рід і ніколи не цуратися його.
Володимир – особистість дуже різностороння, вивчає все. Пробує все. Величезний фанат кінного спорту, музичних інструментів, подорожей і розвитку рідної землі. «Я можу жити будь-де, але завжди обираю Батьківщину, де б не подорожував. Наш народ – просто чарівний, добрий, сміливий, стільки історично переніс і може домовитися з будь-ким. Узагалі всі слов’яни надзвичайно душевні люди. І ви це бачите по своєму славному козацькому місту Прилуки, яке 18 вересня довело своє право на незалежне існування». Володимир хоче відновити український дух через свою творчість. За допомогою пісні та гітари показати, що наш народ має пишатися гордим званням «українець» і плекати надію на сучасну владу й на молодь, яка точно знає, що їй потрібно і може швидко розвивати свої нові ідеї. «Щаслива людина та, яка народилася та живе у своїй державі».
«Мої пісні – це мої діти. Своєю творчістю я намагаюся розтопити серця. Коли виходжу на сцену, я хочу донести до кожного ту любов, яка є в моєму серці, щоб кожна людина пішла завтра на роботу з кращим настроєм і в неї з’являлося бажання до краси, любові та гармонії». Як людина творча, Володимир проводить усі свої концерти тепло, з повагою спілкуючись із глядачем і намагаючись підійти до кожного. Адже «люди схожі між собою душевно і тому розуміють мої пісні». І, звичайно, як чоловік темпераментний, співак відкрито говорить, що любить жінок, і пісні, а найкраще – усе це поєднати, адже «музика – це також жінка, яка потребує уваги та поваги».
«Дякую дуже, прилучани, що ви відвідали мій концерт», – говорить Володимир наостанок та обіцяє повернутися восени, з уже знайомими та новими піснями й у такому ж гарному настрої, для того, щоб знову змусити «поцілувати очима й обійняти віями».
Оксана Степаненко
