Щоденникові записи знайомлять нас із роздумами Лілії Черненко про те, як і чим всі ми живемо у ХХI столітті. Про те, що ми часто не відрізняємо головне від другорядного, не вміємо любити, не помічаємо подарунків Неба. Живемо собі в такий неоднозначний складний час на нашій грішній землі, не розуміючи, заради чого. Планета Земля здається їй хиткою колискою, яку розгойдують тривожні вітри Всесвіту. Іноді в неї виникає бажання сісти разом із Ноєм у ще не збудований ковчег ХХI століття (чи вистачить у ньому місця всім нам, слабким і грішним?) і попливти на край світу, де всі щасливі й усміхнені, де немає зрад і печалей, хвороб та горя… Особливо непросто в наші дні, коли ми потерпаємо від пандемії коронавірусу.
В есеях розділу «Життя Ісуса» Лілія Черненко описує головні події Його долі – починаючи з дитинства й закінчуючи Голгофою. Розповідаючи про Месію, авторка не відходить від Євангелія. Зберігаючи історичну конкретику.Кожну подію життя Ісуса Христа вона пропускає через призму свого бачення, через своє серце, й інколи здається, що вона була учасницею всіх цих подій: чула Його проповіді на березі Галілейського моря, бачила Його в Гефсиманському саду, стояла поруч із іншими жінками на Голгофі. Письменниця не просто переказує відомі події, а намагається дати їм оцінку в контексті сучасності, шукає в них новий сенс, таємниці та особливі деталі, намагається уявити, про що думав, що відчував Син Божий…
Ким би вона була, якби жила в Його часи? «Може, була б дружиною простого рибалки з Капернауму або працювала на винограднику... Може, з глечиком на плечі зустріла б Ісуса біля джерела та напоїла Його, утомленого, свіжою холодною водою. Може, послухавши Його проповідь на березі моря, змінила б своє життя, стала б християнкою, кинула все й пішла за Ним разом із іншими жінками. Ходила б за Ним від міста до міста, від селища до селища і, як грішниця, омивала б сльозами Його ноги, витирала їх пасмами свого волосся й дякувала Йому.
Чекала б Його з учнями в скромному будинку десь на околиці Єрусалиму, готувала їм їжу та чисту постіль. Разом із Пресвятою Дівою пекла б хліб і ткала одяг...
Не знаю, ким би я була в той час, і прийняв би Він мене».
Авторка стверджує, що в постаті Ісуса є щось космічне, недосяжне та вічне, що все Його життя було незвичайною, чудовою історією Любові.
«Так, усе Його життя було незвичайною, чудовою історією Любові… Для багатьох наших сучасників Він – перший хіпі, який носив довге волосся та бороду. Хіпі з сумкою через плече. Багато хто вважає Його мандрівним філософом. Інші думають про Нього як про революціонера та шаленого реформатора. Так, Він здійснив революцію в нашій свідомості, у наших умах. Але без допомоги гвинтівок і гранат, а за допомогою Слова, Свого вчення.
Він не хіпі та не мандрівник. Він – Син Бога, чудотворець і найбільший геній, найкращий чоловік, який коли-небудь жив на землі. Основоположник християнства. Син Божий, Який з’явився на світ без первородного гріха», – пише пані Лілія.
Їй удалося гармонійно об’єднати в рамках тексту книги, у рамках однієї літературної дійсності своє благоговіння перед Господом і напрочуд теплі родинні почуття до Нього, у яких немає фамільярності та неповаги. Об’єднати свої духовні вірші, присвячені Господу, та схожі на молитви, з цитатами із праць відомих богословів, уривки з улюблених псалмів, притчі про янголів та картини Рафаеля, який усе життя малював Божу Матір…
Ця книга – сповідальна, щира, шляхетна – пронизана любов’ю до життя, до людей, до Густинської обителі та її насельниць, до Господа Бога, Якому вона хоче подарувати букет свого улюбленого бузку…
Нова книга Лілії Черненко – як матриця її душі, як надія наших сердець на те, що ми можемо перемогти страшні хвороби та зло. При читанні твору занурюєшся в тишу, відходять життєва суєта, буденний мотлох. Книга очищує, просвітлює душу, наповнює її благодаттю, дає впевненість у тому, що життя, незважаючи на його складність, – диво, що ми не самотні в цьому світі, що потрібно йти на світло Бога, бо Він на нас чекає.
Книга спонукає до роздумів про наше неоднозначне буття, про святість і Божественну велич, про те, що ми – частинки Всесвіту. Це – одкровення, яких потребують наші душі. Подякуємо ж письменниці за цю чистоту, за цей ковток свіжого повітря! Може, саме такої книги нам і не вистачало в ці складні й «хворобливі» дні?
Сергій Дзюба, президент Міжнародної
літературно-мистецької Академії України, письменник, журналіст
P. S. Редакційний колектив щиро вітає настоятельницю Густинського Свято-Троїцького монастиря матушку Віру з її славним ювілеєм, бажає здоров’я, щасливих років, процвітання їй та обителі! Наші вітання – Лілії Черненко з появою на світ її 20-ої дитини!
Книгу «Букет бузку для Ісуса» ви можете віднайти в усіх бібліотеках міста, у Густинській обителі, а також – в автора.
