Теплі слова, згадуючи митця, сказали заслужений художник України, член НСХУ Віктор Шульга та письменник, літературознавець, доцент кафедри української літератури, методики її навчання та журналістики Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Олександр Забарний.
Зокрема, письменник повідомив про незавершений за життя художника їх спільний проєкт – книгу «По обидва береги серця» та виразив сподівання, що книгу все ж вдасться видати. Художник розробляв її макет та ілюстрував видання з надзвичайною старанністю, адже завжди працював на результат.
Директор фонду Благодійної організації «Благовіст Чернігівщини» Світлана Бірюзова зачитала присутнім лист-клопотання про присвоєння Анатолію Миколайовичу звання «Почесний громадянин міста Прилуки», який склали та відправили Віктор Шульга та Олександр Забарний. Усі присутні долучилися до обговорення листа та схвально відгукнулися, адже здобутків майстра не злічити. За життя він активно провадив культурно-просвітницьку діяльність, організовував чисельні художні вернісажі, виставки художників, відкрив перший у місті Художній салон, влаштовував майстер-класи з малювання для талановитих дітей.
Гостя з Ніжина, директорка музейного комплексу Ніжинського державного університету імені М. Гоголя Анна Парубець із надзвичайною теплотою згадувала про Анатолія Риженка. Саме завдяки йому були оформлені експозиції музеїв Ніжина, а також і Прилуцького краєзнавчого музею.
Міський голова Прилук Ольга Попенко подякувала організаторам заходу, і, звісно ж, згадала митця як неординарну людину, справжнього сім’янина, патріота рідного міста, який прославлявав його і за кордоном, зокрема, в Канаді, Індії та США. Також Ольга Михайлівна зобов’язалася розглянути лист-клопотання ініціативної групи на найближчому засіданні профільної депутатської комісії та внести деякі зміни до Положення про присвоєння звання «Почесний громадянин міста».
Завершилася творча зустріч поминальним фуршетом, який організували син художника Богдан та його дружина Яна. У колі друзів присутні мали змогу продовжити спілкування вже у неформальній обстановці, згадуючи різні життєві моменти з Анатолієм.
Прилуки втратили прекрасну людину й особистість, справжній талант. Але його справа продовжує жити в його рідній людині – в його онучці Марії. Дівчинка успадкувала від дідуся справжній талант. Саме з ним колись робила свої перші мазки пензликом. Це справжнє диво: мистецтво живе та продовжується в новому молодому поколінні.
Картини ж майстра такі витончені та світлі й як і раніше торкають пензлем наші душі, пробуджуючи щемні, ніжні почуття та віру в краще.

Анна ШКУЛІПА