Усіх до одного ми повинні пам’ятати,
Хто нас в цей час тяжкий на Сході
та Майдані захищав,
Щоб знала кожна вбита горем мати,
Що недаремно син життя своє віддав.

Сьогодні багато синів і дочок України віддають своє життя, захищаючи цілісність і незалежність України на Сході держави від російського агресора, терористів та сепаратистів.
У списку героїв, що загинули, є й наші земляки. І ми не повинні залишатися байдужими, не згадуючи про них, бо що може бути страшніше, ніж смерть молодих, праглих до життя людей.
Варто пам’ятати всіх тих, хто не злякавя та не роздумуючи став на захист держави, на вівтар незалежності України.
І хтозна, може, саме завдяки їм, у нас за вікнами не стріляють гради, ми живемо у своїх будинках і впевнені в тому, що вранці побачимо схід сонця та чисте небо… Але війна, на жаль, продовжується.
Саме таким героєм був наш земляк – прилучанин Сергій Олександрович Джевага – солдат резерву Збройних Сил України. Чому був?.. Та тому, що відразу після початку бойових дій на Сході України пішов добровольцем. Був командиром мінометного розрахунку 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас». Але ранком 29-го серпня 2014-го його не стало. Він загинув під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла. Їхав у «Газелі» в складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі з села Многопілля до Червоносільського, зазнав смертельного поранення. Помер на руках побратима.
За особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.03.2015, посмертно).