– Мали честь відвідати святкову месу в костьолі Пресвятої Діви Марії, історичний пікнік «650 років Остроленці – повсякденність середньовічного міста» в поселенні на річці Нарев, разом із представниками різних делегацій пройшлися святковим парадом вулицями міста. Найбільше вразила тиша, культура та повага громадян один до одного. А також любов до свого міста, його історії, традицій.
До прикладу, на виставці під відкритим небом «Остроленка в минулому і сьогодні» були представлені різні види давніх промислів, якими славилося місто, можна було відчеканити монети на згадку, взяти участь у костюмованих дійствах. А головне, все без зайвого шуму. І, що цікаво, ніде не було вуличної їжі, жодних виносних наметів, як це заведено на подібних святкуваннях в Україні, зокрема, й у нас, у Прилуках.
Побували ми й на Фестивалі танцю. І, правду кажучи, переконана, якби серед учасників були наші творчі колективи, то вони б показали набагато вищий рівень умінь.
– Де ще побували та на що звернули увагу?
– Звісно, найбільше нас цікавили організація благоустрою міста та робота бюджетної, комунальної сфери. Шкода, що в умовах святкового перебування в Остроленці всього побачити не вдалося. Але деякі об’єкти ми таки відвідали й почерпнули для себе багато цікавого та корисного.
Хочеться відмітити, що в цьому місті всі вулиці викладені плиткою, а в старій Остролнеці це бруківка. Зелених зон, на відміну від Прилук, досить небагато і вони вузенькі, адже в обов’язковому порядку виділено велосипедні доріжки. На кожній вулиці акуратні сміттєві контейнери, трава рівненько покошена, дерева та кущі фігурно підрізані. Місто ніби дихає чистотою.
Загалом, треба відзначити, що в місті дуже розвинений велосипедний спорт. Є дуже багато стоянок із велосипедами, а також самокатами для прокату, якими може користуватися кожен житель.
– Чи відрізняється житловий фонд міста від звичного нам.
– Так, і найперше тим, що в місті Остроленка приділяють велику увагу енергоефективності. Усі багатоповерхівки утеплені, встановлені метало- пластикові вікна, такі ж сучасні двері. Стіни будівель пофарбовані яскравими кольорами. Ніякої сірості та буденності. Також звернули увагу, що дуже гарні та чисті під’їзди. І на довершення цьому – вони не мають боргів за квартплату та комунальні послуги. У кожному будинку є відповідальна за оплату людина, яка справно виконує свої обов’язки, приймаючи платежі від співмешканців. У цьому прилучанам точно треба повчитися в поляків, які поважають роботу комунальних служб і не дозволяють собі не платити за надані послуги.
Також прибудинкова територія в прекрасному вигляді: покошена трава, розмічені місця для паркування машин, усе асфальтовано, і машини не стоять на зеленій зоні. Ми підходили не до одного будинку і скрізь відчувається відповідна структура та порядок.
– Як справи з освітою в нашому місті-побратимі?
– За власне організацію освітнього процесу не говоритиму, але треба сказати, що навчальнх закладів там чимало. Місто нараховує 10 початкових шкіл, 8 середніх шкіл, 4 професійно-технічних училища, 5 загальноосвітніх шкіл та 4 вищі навчальні заклади. Також є дитсадки. Усе це сучасні та красиві будівлі. На території кожного закладу є спортивні майданчики або ж стадіони. Загалом польські школи відводять важливе значення спортивному розвитку дітей. Кожен спортивний майданчик біля школи – це міні-комплекс. Є футбольне поле, окремо поле для гри у волейбол, баскетбол, бігові доріжки, майданчики для занять легкою атлетикою. І ніде не побачиш асфальтованого покриття чи трави. Усе покрите спеціальним і травмобезпечним поліуретановим покриттям.
– Що Вас найбільше вразило?
– Будинок для людей літнього віку. Ні, це не центр із цілодобовим перебуванням, а місце, куди можуть щодня приходити люди поважного віку, щоб «продовжувати жити», як говорять самі працівники соціальної сфери. Велика п’ятиповерхова будівля, подібно до нашого Центру творчості дітей та юнацтва, пропонує польським пенсіонерам найрізноманітніші гуртки та клуби по захопленням. Щось схоже хотілося б організувати і для прилучан, адже творчих людей у нас дуже багато, і, навіть, вийшовши на пенсію, людина може продовжувати реалізовувати себе. Аналогічно в них створено й Центр розвитку для людей із інвалідністю.
– Підсумовуючи все сказане, чи бачите Ви подальшу співпрацю з містами-побратимами?
– Так, протягом двох днів ми тісно познайомилися з історією міста Остроленка, подивилися благоустрій, перейняли для себе ряд ідей і, звісно ж, обговорили питання подальшої спів- праці.
До речі, нас знову запросили до Польщі, до ще одного міста-побратима Прилук Косцежини. Переконана, дляПрилук це чудова нагода вкотре поділитися своїм досвідом і перейняти ідеї європейського міста. Мер міста у своєму листі-запрошенні наголосив на їхній готовності ініціювати реалізацію подальших заходів і активностей, які покликані розбудовувати співпрацю між нашими органами місцевого самоврядування.
Ми, у свою чергу, запросили керівництво польських міст-побратимів у майбутньому відвідати Україну та Прилуки зокрема, щоб відсвяткувати нашу Перемогу разом.