Древні слов’яни вважали вербу священним деревом. У них вона уособлювала бога Сонця – Ярему, що дав людям вогонь.
Верба – символ родинного вогнища. Навколо дерева водили молоду пару. Під вербами молодь призначала побачення, освідчувалася в коханні.
Тиждень перед Великоднем називається вербним. У Вербну неділю вербу освячують у церкві, а потім несуть її додому та б’ють нею хатніх, промовляючи:
«Не я б’ю, верба б’є,
Віднині за тиждень
Буде в нас Великдень.
Будь веселий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля».
Вулиця М. Раскової – вулиця Червоної рути
Марина Михайлівна Раскова (1912-1943) – російська радянська льотчиця, удостоєно звання Герой Радянського Союзу (1938), уповноважена особливого відділу НКВС.
Народилася в Москві в родині педагогів.
У 1931-1932 роках навчалася на заочному факультеті Ленінградського авіаційного навчального комбінату за спеціальністю «аеронавігація».
24-25 вересня 1938 року на літаку АНТ-37 «Родина» здійснила безпосадковий переліт Москва – Далекий Схід (Кербі). За виконання цього перельоту Марині Расковій присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна, а пізніше також медалі «Золота Зірка». З лютого 1937 року проходить службу в органах НКВС СРСР як штатний консультант, із лютого 1939 року – уповноважений особливого відділу НКВС, пізніше – в 3-му Управлінні Народного комісаріату оборони СРСР. Мала спеціальне звання «старший лейтенант держбезпеки». Член ВКП(б) з 1940 року. Жила в Москві.
Загинула в авіакатастрофі 4 січня 1943 року при перельоті в складних метеоумовах.
Відповідно пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» назва вулиці підлягає безумовному перейменуванню.
Нова назва вулиці – Червоної рути.
Червона рута – реальна квітка. Навіть не квітка, а чагарник, який квітне в Карпатах на висоті від 1600 метрів і вище. Сезон починається наприкінці червня та триває два тижні – квітковий килим вкриває скелі. Насправді рута – не червона, а рожево-фіолетова. У Карпатах є легенда: якщо дівчина подарує цю квітку парубкові, то довіку полонить його серце. Карпатський рододендрон – саме так ботаніки називають цю легендарну рослину. Щоб побачити її на власні очі, треба піднятися на Ґорґани або Чорногору.
Також у вересні 2024-го виповниться 54 роки з моменту першого виконання однієї з найвідоміших українських пісень XX століття – «Червона рута». Часто її сприймали як народну пісню, проте в неї є автор – Володимир Івасюк. Пісня була настільки популярна, що надихнула на створення однойменного фільму-концерту в українських Карпатах. У 1989 році з’явився фестиваль «Червона рута», який відкрив безліч майбутніх зірок української сцени.
За інформацією Прилуцького краєзнавчого музею
та Українського інституту національної пам’яті
