Прилуки – важливий промисловий і туристичний центр Чернігівської області. Місто розташоване на річці Удай, а саме – поблизу Удайського лука – там, де річка робить крутий вигин.
Перша згадка про Прилуки датується 1085 роком, коли була згадана фортеця, що служила Київській Русі захистом від набігів кочових племен печенігів і половців. У 1239 році місто було зруйноване монголами. З 1362 року Прилуки входили до складу Великого князівства Литовського. Після російсько-литовської війни в 1504 році місто відійшло до Росії, а після Люблінської унії 1569 року – до Польщі. У 1648 році в ході української визвольної війни тут була розташована частина козацького війська, що додало додаткових імпульсів розвитку міста. Згодом Прилуки стали частиною Російської імперії.
У 1582 році місто отримало магдебурзьке право. У серпні 1932 року Прилуцький район увійшов до новоствореної Чернігівської області. Під час Великої Вітчизняної війни місто було сильно зруйноване.
Прилуки в епоху СРСР були важливим стратегічним пунктом: тут знаходився вузол Південної залізниці, а також базувався 184-й важкобомбардувальний авіаполк, на озброєнні якого були 19 стратегічних бомбардувальників Ту-160, здатних нести ядерну зброю. Після розпаду СРСР вісім літаків були передані РФ, а 11 знищені за участю американських фахівців.
Герб Прилук затверджений 4 червня 1782 року. Це чотирьохкутний продовгуватий щит, в якому нижні кути круглі, а на нижньому краї на середині є гостре підвищення. У щиті, в голубому колі бичача золота голова з золотими рогами, зліва в праву сторону золотою кривою шаблею пронизана так, що кінець шаблі стирчить навскіс у правому вусі.
Історія міського герба Прилук, корені якого сягають останньої чверті XVI століття, один із тих не дуже численних в історії геральдики міст України прикладів, коли місто протягом кількох століть, незважаючи на різноманітні як політичні, так і адміністративні перипетії у своєму минулому, зберігало свій первісний геральдичний знак практично незмінним.