Багатьох нас із дитинства захоплювали краса та чарівні звуки рідної природи: чудові краєвиди, ніжний пташиний спів, шепіт трав. Барви та звуки злиті в єдину мелодію, яка зачіпає в наших душах потаємні струни. Але для збереження цієї краси слід докладати великих зусиль.
Ми, вихованці гуртка «Юні музеєзнавці» Прилуцької загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 10, вирішили на осінніх канікулах здійснити екскурсію за маршрутом: м. Прилуки – с. Сокиринці – с. Тростянець. Незвідані нами стежки покликали нас у дорогу. Подорож була вражаючою: високе осіннє небо, багряне листя дерев, золоте мереживо опалого листя, смарагдові килими озимини... Нас зачаровували казкові краєвиди рідної землі.
Перша наша зупинка – Сокиринський палацово-парковий комплекс – родове гніздо відомого козацько-старшинського роду Ґалаґанів, яке збереглося до нашого часу та є найбільш характерним прикладом палацово-маєткової архітектури Лівобережної України початку 19 століття.
Ми дізналися, що в палаці зберігалася надзвичайно цінна й цікава колекція – зібрання українських килимів, плахт, порцеляни й кришталю, коштовної козацької зброї, старовинних меблів із дорогоцінних порід дерев, картинна галерея творів відомих художників України, Росії, Західної Європи. Тут діяв кріпацький театр і хор. Через це Сокиринці колись називали «Українським Парнасом».
Сокиринський парк – це пам’ятка садово-паркового мистецтва державного значення. До складу паркової рослинності входить близько 40 порід.  Основним видом є дуб звичайний. Парк створювали на базі природної діброви. Разом із дубами тут ростуть клен гостролистий, в’язи, липа серцелиста, береза, берест, липа, тополя біла, граб, модрина, ялина, сосна звичайна та чорна, каштан. З чагарників найбільше таволги. Збереглися сторічні платан, три дерева західного буку. Найстаріше дерево парку – Шевченківський явір.  Вважається, що саме під цим явором були написані знамениті слова Шевченка «Тече вода з-під явора, яром на долину…». Та час летить і ми подорожуємо далі ...