Нова українська школа впродовж 4 років намагалася виховати в кожному з цих дітей інноватора, дослідника та, звісно ж, громадянина, який вміє ухвалювати відповідальні рішення та дотримується прав людини. Замість автоматичного запам’ятовування фактів і понять учні набували компетентностей. Це – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність. Тобто формувалося ядро знань, на яке і в подальшому будуть накладатись уміння цими знаннями користуватися, а також цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи в професійному та приватному житті.
Ну і, звісно ж, впровадження жодних змін не змогло б бути повним без людини, на якій власне тримається реформа – учителя. Без нього будь-які зміни будуть неможливими, тому один із головних принципів НУШ – умотивований учитель. Прикладом такого вчителя стала Людмила Панченко, яка взяла під своє крило один із пілотних класів у Прилуках. Саме з її допомогою ми й спробували резюмувати результати освітнього експерименту в Прилуках.
– Загалом які Ваші враження від пілотного проєкту?
– В основному враження від роботи в пілотному проєкті позитивні. Під час уроків маленькі здобувачі освіти вивчали світ навколо й набували практичних навичок непомітно для себе. Вони навчилися чітко мислити, чудово працюють у групах, знають, де знайти потрібну інформацію. Учні переконані, що в їхньому класі панує свобода, цінується співпраця, бажання допомогти. Абсолютно звичною стала командно-групова робота, де кожен має право на свої думки, припущення.
Змінилися методи навчання. Тепер це навчання через діяльність, гру, взаємонавчання. Діти вчаться критично мислити, досліджувати, робити висновки та презентувати власну роботу. Чудово, що пілотні класи обладнані сучасними технічними засобами, які допомагають підвищувати якість навчання та швидше адаптуватися до навколишнього середовища. Добре, що й учитель отримав свободу дій, самостійно обирає навчальні матеріали, експериментує, може вносити свої зміни до програми. Учитель також багато працює додатково, добираючи матеріал до уроку. Він не має якоїсь методички, а сам створює її щодня.
Ще одна відмінність пілотного класу – творчі роботи всіх учнів вивішують на дошку, раніше ж вивішували лише найкращі. До того ж, усі ми знаємо, яка в попередні роки була велика проблема в підручниках – вони були орієнтовані більше на знаннєвий спосіб здобуття інформації. А зараз багато практичної діяльності – це дуже подобається дітям.
– Людмило Леонідівно, Ви вчитель із чималим стажем, але чи можна сказати, що ці 4 роки Ви вчилися разом із дітьми?
– Я – вчитель, який свідомо обрав професію. Дійсно, у мене більше 35 років педагогічного стажу. Але час постійно нас наздоганяє та переганяє. Захотілося, як кажуть, відчути себе на передовій: з новими методиками, підходами й баченнями. Звісно, довелося де в чому змінити свою свідомість, перебудувати сприйняття нового матеріалу, навчитися бачити незвичне у звичних речах. Але вчителі дуже гнучкі, вміють дуже швидко пристосовуватись до змін. Тому я швидко пройшла навчання, тренінги й долучилася до інноваційного проєкту.
Чи вчилася разом із дітьми? Звичайно, вчилась. Разом із учнями планували ранкові зустрічі, разом училися створювати правила класу, гралися в навчальні ігри й разом придумували їх, разом складали конструктор Lego, проводили досліди.
– Які зміни й нововведення в навчальному процесі, на Вашу думку ,найбільше «зай- шли» учням пілотного класу?
– Для початку треба зрозуміти просту істину – діти, які навчаються за принципами Нової української школи – зовсім інші. Вони щасливі від того, що кожного ранку із задоволенням і гарним настроєм ідуть до школи, легко спілкуються один із одним і дорослими, що їх оточують у школі.
Тому можу сказати, що діти полюбили ранкові зустрічі, задоволені, що в них є свій простір, де можна відпочити. Ще полюбили створювати різні проєкти, бо вони їх робили не вдома з мамою чи татом, а самостійно й разом, під керівництвом учителя. Дуже полюбили роботу в групі. Раніше це була деталь уроку, а зараз так завжди. Діти хочуть досліджувати, а досліджувати насправді ж можна все. Перевагу віддавали також роботі з конструктором. За допомогою кількох цеглинок училися рахувати, множити, ділити, додавати й віднімати, ділити ціле на частини. А також моделювали героя чи об’єкт, вигадували історії про нього, а потім презентували їх перед класом. Учням подобається вести «Щоденник вражень», створювати лепбук. Було весело та цікаво.
– У будь-якому процесі, освітній не виключення, бувають позитивні моменти й не дуже. Чи було щось таке, що хотілося змінити в новій програмі?
– У пілотному класі НУШ навчання було цікавим, оцінки не ставилися, уроки проводились як в класі, так і на подвір’ї, кожен день був насиченим і не схожим на попередній. Але опрацювавши програму за всі 4 роки, можу сказати (це моя думка): слід більше уваги приділити вивченню творів українських авторів; у Модельній програмі більше уваги приділяти мовній складовій; немає зовсім посібника для позакласного читання (у Хрестоматії дуже мало творів); було б добре, якби 1 годину вилучили з інтегрованого курсу «Я досліджую світ» і виділили в окремий предмет «Природознавство»; також вважаю, що бракує оцінювання за чіткими критеріями.
– Чи не пошкодували, що наважилися взяти участь у такому експерименті й прийняли один із перших класів НУШ?
– Насправді сьогодні просто неможливо навчати школярів традиційно. Адже в центрі навчально-виховного процесу має бути саме учень. Від його творчої активності на уроці, вміння міркувати, обґрунтовувати свої думки, спілкуватися з учителем, учнями залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми. Школа стає наближеною до реального життя.
Чи пошкодувала я, що дала згоду на пілотний проєкт? Звичайно, ні. Я інколи думаю, як шкода, що я цього не знала та не робила 20 років тому, хоча і важко працювати в такому класі. Адже кожного дня дуже багато часу йде на підготовку до уроків. Учитель має продумати цікавий урок і ще й виступити артистом перед дітьми. Принципи моєї теперішньої роботи завжди були мені близькі – я багато часу приділяла розвитку особистості учнів. На мою думку, ці діти зростають свідомими громадянами своєї країни. Я дуже рада, що участь у проєкті дозволила мені долучитися до побудови такої школи.
Ну і наостанок – що ж чекає наших першо- прохідців далі, у найближчому майбутньому, тобто в 5 класі? Як уже говорилося вище, Кабінет Міністрів ухвалив Державний стандарт базової середньої освіти. За цим документом розробляють нові навчальні програми для учнів 5-9 класів, тобто реформа пошириться з молодшої школи на середню. Коротко кажучи, – «пілот» буде, бо це відповідальність перед дітьми, які в ньому беруть участь.
Відкриваючи завісу змін, які чекатимуть пілотників у середній школі, можна сказати, що концепція освітньої програми буде складною для вчителів, бо буде велике розмаїття у виборі навчальних планів і програм. Учнів же вона має розвантажити. Зокрема, планують зменшити кількість предметів і не перевантажувати школярів зайвою інформацією. Програми планують побудувати так, аби в дітей була цифрова грамотність, розвивалася їхня підприємливість, вміння поводитись із грошима тощо. Також передбачають вивчення інтегрованих курсів. Таких як «Етика», «Культура добросусідства» або іншого курсу морального спрямування на вибір керівництва школи, «Здоров’я, безпека та добробут», «Підприємництво та фінансова грамотність» тощо.
Мар’яна Гибенко
