Тож прилуцькі освітяни, як могли, завершили навчальний рік, та не за горами наступний. Уже стає зрозумілим, що, на жаль, війна не закінчиться за «два-три тижні», тому перед Міністерством освіти і науки постало завдання продумати організацію національного освітнього процесу. Але заява про відновлення очного навчання в школах і вишах сприйнялася дещо неоднозначно.
На сайті електронних петицій до Президента вже, навіть, збирають підписи за заборону очного навчання до закінчення бойових дій.
Звісно, батькам треба в цих складних умовах працювати, багато хто не має змоги залишити дитину вдома та якось контролювати процес навчання. Але в той же час мало хто погодиться відправити доньку чи сина до школи, знаючи, на що здатні рашисти, які не гребують обстрілами шкіл і садочків – завжди ж можна сказати, що там була «база неонацистів».
Тому до МОН було багато запитань із цього приводу, і урядовці поспішили роз’яснити, що остаточне рішення про готовність школи до навчання у звичному форматі офлайн буде приймати безпосередньо місцева влада, виходячи з готовності закладу – тобто наявності надійного укриття, де можуть сховатися всі учасники освітнього процесу під час повітряної тривоги.
За словами начальника управління освіти Прилуцької міської ради Олександра Правосуда, у нашому місті практично всі навчальні заклади мають ті, чи інші укриття. Так, у 6 освітніх закладах є протирадіаційні укриття, ще в 1 – сховище, в решти – найпростіші укриття, тобто підвальні приміщення. На жаль, у трьох школах (загальноосвітні навчальні заклади №2 та 14, а також Ліцей №7) немає ні того, ні іншого, підвальні приміщення в цих закладах просто не передбачені проєктом.
Наразі за розпорядженням міського голови Ольги Попенко створена спеціальна робоча комісія по перевірці готовності навчальних закладів міста до нового навчального року в очному форматі. Головним завданням комісії є якраз перевірка готовності укриттів.
Як зазначає Олександр Правосуд, в основному заклади освіти готові до початку нового навчального року, тим більше, що в нашому місті не ведуться активні бойові дії. Більшість ремонтних робіт у найпростіших укриттях освітяни проводять власноруч, і роблять це від початку війни. Цікаво, що відповідно Постанови на їхній ремонт витрата коштів міського бюджету не передбачена. Що ж стосується 7 повноцінних сховищ, то кошти для їхнього ремонту виділятимуться. Як повідомила міський голова Ольга Попенко, це близько 7 млн грн.
Загалом, усе, що згідно обов’язкового списку повинно бути в найпростіших укриттях, а це питна вода, медикаменти, шанцевий інструмент (ручний інструмент для самоокопування), стільці тощо, там є. Решту ж потреб, які висувають керівники закладів, до кінця літа також обіцяють задовольнити.
Що ж стосується тих трьох шкіл, де немає навіть найпростішого укриття, то їхнім директорам доведеться укладати договори з тими підприємствами чи ОСББ, в яких є укриття і які можуть прийняти дітей для їх безпеки. Згідно Положення такі укриття повинні знаходитися не далі, ніж за 500 м від нав- чального закладу.
Ще одне цікаве питання – це місткість тих самих укриттів. Згідно правил на 1 особу там має припадати 0,6 кв. м. На жаль, не всі навчальні заклади можуть цим похвалитися. До прикладу, Прилуцька гімназія №5 має велике підвальне приміщення та може вмістити до 900 чоловік, при тому, що учнів вони мають трохи більше 800. Але є й такі школи, чиї укриття не можуть одночасно вмістити весь учнівський контингент. У такому разі буде запроваджено навчання по змінах.
Усе ж, незважаючи на проведення перевірок відповідними органами, багато батьків скептично ставляться до ймовірності очного навчання. Знаємо, що часто такі перевірки робляться «для галочки», і перевірене шкільне укриття може не бути насправді надійним. Крім того, чи зможуть вчителі забезпечити швидке організоване переміщення дітей шкільними сходами та вузькими коридорами – теж під питанням.
Інший аспект – тривалість і частота повітряних тривог. Тривога може тривати годинами, відповідно, провадити навчальний процес у бомбосховищі, де зібрані всі класи та вчителі, не є можливим. Ну і варто додати, що це додаткове джерело стресу для дітей і неможливість концентруватися на навчанні. Власне, так воно і є, в укриттях при місцевих школах і садочках можна буде хіба що пересидіти тривогу (для цього є стільці та лави), увесь навчальний процес здвигатиметься в часі.
Маємо ще одну проблему перед початком навчального року в очному форматі – відсутність дуже багатьох учнів у рідному місті, чи взагалі в Україні. Мільйони людей були змушені покинути домівки. Онлайн-навчання було все ж шансом для таких дітей продовжувати здобуття освіти зі своїми вчителями, за звичною програмою.
Ще раніше багато людей критикували онлайн-освіту, але в умовах війни вона є більш ніж доцільною. У цьому досвід коронавірусного навчання виявився корисним, тому багато батьків і вважають, що варто було б продовжувати вчитися вдома до завершення війни. Це мінімізує ризики для життя та створить більш-менш рівні умови для дітей, що вимушено проживають не вдома, а у різних куточках України та світу.
У свою чергу начальник управління освіти зазначає, що наразі ще немає Порядку, який би регулював можливість продовження навчання дітей, які виїхали за межі міста чи країни, в своїх рідних школах. Можливо, якісь роз’яснення з’являться ближче до початку навчального року. Імовірно можна буде застосовувати змішану систему навчання, адже не всі батьки й тих дітей, які лишилися в місті, згодні відправити своїх дітей до школи у вересні. Особливо це стосується тих шкіл, котрі не мають власних укриттів.
У будь-якому разі переконані, що право кожної дитини на отримання освіти буде забезпечене. Не важливо, в онлайн- чи офлайн-форматі.
Мар’яна Гибенко
