До Дня вишиванки в міській центральній бібліотеці ім. Л. Забашти відбулася зустріч із чернігівською поетесою, кавалером ордена княгині Ольги, депутатом Чернігівської районної ради, автором пісні «Козачка» Надією Галковською. Вона є уособленням усіх чеснот українки-патріотки, майстерно володіє словом, є одним із фундаторів оновленої чернігівської «Просвіти» та літературної Спілки «Чернігів», має поетичні та прозові збірки, носить вишиванку, уболіває за чистоту української мови, тому відзначена конкурсною премією з Канади за відданість рідній мові.
Надія Галковська охоче розповідала про свої досягнення та з неабиякою емоційністю згадувала створення своїх поезій і народження пісні «Козачка». Поетеса з посмішкою запевняла, що її нові вірші найчастіше з’являються вночі, а деколи й уві сні. Для поетеси зачитала свій власний вірш «Вишиванка» Катерина Рута. А вірші самої Надії зазвучали з уст учнів гімназії №1. Свої неймовірні здібності показали вихованці прилуцького козацького куреня ім. Івана Сірка. Неабиякою драматичністю наповнив залу виступ студії театрального мистецтва «Казкар».

У травні кожного року відзначається День Європи. Для нас це природньо, адже Україна завжди була частиною Європи – колискою цивілізації, а тому має повне право називатися європейською спільнотою.
Міська центральна бібліотека імені Любові Забашти завжди долучається до відзначення Дня Європи: проводять цікаві зустрічі, віртуальні подорожі. 15 травня не стало виключенням, до бібліотеки завітала студентська молодь професійного ліцею. Ніна Заболотна провела віртуальний експрес. Разом вони обговорили, якою Європа була в ХХІ столітті, якою є нині, згадали найменші країни союзу, надбання, якими користуються не тільки європейці, а й усе людство. Родзинкою заходу була розмова про Молодіжні столиці Європи.
Студенти дізналися, що першою Молодіжною столицею Європи у 2009 році став Роттердам. Це статус, який вручає European Youth Forum місту для сприяння розвитку можливостей для молоді, активізації участі молоді та зміцнення європейської ідентичності. Щороку новому європейському місту дається шанс продемонструвати свої інноваційні ідеї, проекти та заходи, спрямовані на залучення молоді до всіх аспектів життя міста. Цього року титул отримало сербське місто Новий Сад.

На початку травня у Прилуках стартувало капітальне будівництво окремих ділянок шляхової мережі. Першою стала вулиця Житня, що в мікрорайоні Газове. На дані роботи з міського бюджету було виділено майже 2,5 млн грн.
Чому саме з Житньої розпочалися роботи спробував пояснити начальник управління капітального будівництва Прилуцької міської ради. За словами Анатолія Ященка, пов’язано це в першу чергу з відповідним рішенням сесії міської ради про виділення коштів і з наявністю виготовленої, прийнятої та затвердженої замовником (управлінням капітального будівництва міської ради м. Прилуки – далі УКБ) проектно-кошторисної документації по об’єкту. Зважаючи на те, що є відповідне фінансування та мається пкд, з’являється можливість для виготовлення тендерної документації та спроможність УКБ проводити відповідну електронну процедуру закупівлі, згідно із Законом України «Про публічні закупівлі». Окрім того, варто відзначити, що дану ділянку вулиці було взято за пріоритет ще й із тієї причини, що вона прямує до трьох важливих навчальних закладів нашого міста – Будинку дитини «Надія», Центру соціальної реабілітації «Світанок» та ДНЗ №27. Даною вулицею щодня до місця навчання добирається безліч дітей і вона, переконана міський голова, повинна бути в бездоганному стані.

9 травня – це знаменне свято для кожного українця, яке символізує незламний дух народу, що захищав рідну землю від нацистських окупантів.
За традицією всі прилучани 9 травня зібралися у Сквері Вічної Слави, де відбувся мітинг-реквієм «Не погасити пам’яті вогонь» та покладання квітів до Вічного Вогню з нагоди Дня пам’яті та примирення і 74-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. У заході брали участь керівництво міста, депутати, члени виконавчого комітету, учнівська та студентська молодь, представники громадськості, різних релігійних конфесій і, безумовно, ветерани Другої світової війни, ветерани праці, діти війни, усі очевидці важких воєнних років.
Зі словами привітання до ветеранів звернулися міський голова Ольга Михайлівна Попенко, народний депутат України Олег Миколайович Дмитренко, голова Громадської організації «Прилуцька міська організація «Ветерани України» Георгій Степанович Хотін, учасник антитерористичної операції, член громадської ради при виконавчому комітеті Валентин Дмитрович Денисенко.

У Прилуках зруйнували унікальну мозаїку

Днями в Прилуках зруйнували унікальну мозаїку. Це був один із небагатьох арт-об’єктів у місті. Його створив місцевий скульптор Семен Кантур. Мозаїку демонтували без попередження та будь-яких попередніх громадських обговорень. Жодної реакції від міської влади не було й після її демонтажу.

Як у Прилуках з’явилася унікальна мозаїка
«АТБ-Маркет» у Прилуках знаходиться в будівлі колишнього кінотеатру «Перемога». На вентиляційній шахті біля нього кілька десятиріч тому створили унікальну мозаїку. Автор арт-об’єкта – місцевий скульптор Семен Кантур. Серед його робіт також пам’ятник Мономаха на валу.
Розробка проекту мозаїки зай- няла в Семена Тихоновича місяць, а її створення – два. Допомагав йому в цьому тогочасний головний архітектор міста Павло Бережний.
«Благоустрій» по-прилуцьки
Кілька років прилучани обурювалися, що біля «АТБ-Маркету» неблагоустроєна територія. Там не було паркувальної зони, розбитими стояли асфальт і східці. Пізніше східці відремонтували, а виконком Прилуцької міської ради затвердив схему благоустрою. Але там було кілька пунктів, які викликали негативний резонанс у місті. Наприклад, спилювання дерев.
Мозаїку ж знесли бульдозером кілька днів тому, не попереджаючи про це ні містян, ні її автора. Це спричинило серед прилучан велике обурення. У соцмережах вони активно обговорюють знищення пам’ятки.

Сам Семен Кантур говорить, що його мали б попередити. Або обговорити з ним пошук виходів із ситуації, щоб зберегти об’єкт. Він готовий до діалогу, але цього не сталося:

– Зазвичай робиться опис, аргументи, фотографується для архіву. Мало кому прийде в голову щось знести просто так: оце мені тут заважає, потрібно прибрати. До мене ніхто не приходив та не звертався. Хоча мене шукати ніде не потрібно: я пенсіонер, усі знають, де я живу. Коли щось потрібно було, то приходили, дзвонили та зверталися, а зараз ось так вийшло...

Семен Кантур розповідає, що подібних випадків не пам’ятає навіть за часів СРСР:
– Навіть у той комуністичний шквал, коли зносили церкви, перед цим приїжджала на місце комісія. Вони фотографували, вимірювали розміри, а потім усе залишалося в архівах. А тут у голову комусь зай- шло, техніка є, прийшов і розвалив.
Подальша доля об’єкту
Семен Кантур звертатися до міськради або менеджменту «АТБ-Маркету» самотужки не збирається. Натомість він чекає від того, хто віддавав наказ знести об’єкт, аргументацій. А потім готовий прийти до міськради та донести свою позицію.
Відкритим залишається питання, чи були взагалі документи на демонтаж мозаїки. Але представники міської ради поки що ситуацію не коментують.

Софія Кольченко

Дійсно, знесення старої вентиляційної шахти, а разом із нею й мозаїки неабияк зачепило прилучан, у тому числі й автора статті. Але ми жодним чином не намагаємося нав’язати комусь суб’єктивну точку зору. Цікаво було б дізнатися й інші думки з приводу вказаної події. Пишіть до редакції. Ми готові вас вислухати.

9 травня – це дата, до якої кожен день був як рік, кожен рік, як століття, в якому все витримали та перемогли. Перемогли тому, що відстоювали право на життя – життя, в якому назавжди лишилася пам’ять у наших серцях про найскладніші почуття: радість і сум, співчуття й патріотизм зі слізьми щастя та печалі.
9 травня в Прилуцькому міському Будинку культури відбувся святковий концерт до 74-ї річниці Перемоги над нацизмом і завершення Другої світової війни. Це свято, яке прийшло на нашу землю в травні 45-го. Прийшло зі смутком і сльозами на очах, але, у той же час, із великою радістю, що закінчилася страшна війна й засяяли над Україною сонце та мир. І цим ми завдячуємо саме їм – нашим дорогим ветеранам.
Святкове різнобарв’я концерту розпочалося з ніжного вальсу від ансамблю народного танцю «Іскорка» (ЦТДЮ). Також гарний настрій подарував хор учнів молодших класів Прилуцької школи мистецтв композицією «Веснянка». А фольклорний колектив «Горлиця» (МБК) виконав і свою веселу композицію.

8 травня в міській центральній бібліотеці імені Любові Забашти відбувся історичний журнал (до Дня пам’яті та примирення) «Про минуле серце пам’ять зберігає».
До уваги студентської молоді було запропоновано підбірку нових цікавих книг, на сторінках яких висвітлюються проблеми Другої світової війни. Розповідь ведучої Ніни Заболотної про період окупації України показала молоді роль і значення визволення для українського народу. Адже, День пам’яті та примирення та День Перемоги символізує не тріумф переможців над переможеними, а має бути нагадуванням про страшну катастрофу й застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом. Війна скінчилася й найважливішим її висновком має бути не перемога, а мир.

Прилуки – це в першу чергу місто, в якому відбуваються значні події, перетинаються долі та вирує життя тисяч городян. Адже будь-який затишний куточок тут, нагадує кожному жителю найцінніші моменти з його життя. Але все частіше люди висловлюють своє невдоволення, говорять про те, як необхідні зміни в місті, але наразі нічого для цього не роблять. Усі чекають, що місцева влада сама якимось чином дізнається, які потреби в її городян.
Тому «Град» вирішив поцікавитись у місцевих жителів, яких конкретних змін вони хочуть та які проблеми турбують кожного з опитаних. Вуличні перехожі, як не дивно, охоче дають коментар, але розповідати про себе не бажають, тому ми зафіксували лише імена.
Валентина: «Змінила б вулиці, дороги та вивіз сміття. Вулиці криві, тротуари нерівні – складається враження, що ти знаходишся в якомусь селі, а не в місті. А також прибиральники належно не виконують свою роботу, тому в деяких районах взагалі вулиці нагадують сміттєзвалища».
Олександр: «Якби я мав можливість реалізувати свої плани щодо покращення життя в місті, то зробив би щось для молоді. Адже вони тому і сходять з розуму, витівки всілякі вигадують, бо зайнятися більше нічим. Немає в нас нічого цікавого, тому і шкодять, як можуть».
Катерина: «Доцільно було б встановити по місту кілька точок для збору вживаного одягу. Адже часто, роблячи генеральне прибирання, ми вирішуємо позбутися десятків речей, які могли б стати в нагоді людям із нижчим соціальним статусом».