Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою забезпечення належних умов виховання для таких діток у сімейному оточенні. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.
Але найкращою з усіх можливих на сьогодні форм сімейного влаштування дитини є все ж усиновлення, тобто прийняття її в сім’ю на правах рідної. Тільки ця форма влаштування з усіх існуючих має наслідком втрату дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Усиновлення породжує між батьками (усиновителями) та дитиною взаємні права та обов’язки, які передбачені Сімейним кодексом України для батьків та їхніх біологічних дітей.
Як відомо, в нашому місті є Будинок дитини «Надія», де перебувають дітки від народження до 6 років, які з тих чи інших причин залишилися без батьків. Тому тема усиновлення є досить актуальною і для Прилук. Докладніше ж про те, як відбувається весь цей процес розповіла начальник служби у справах дітей Прилуцької міської ради Кулій Людмила Григорівна.
– Як часто сімейні пари наважуються на усиновлення?
– Перш за все, хочеться сказати, що не потрібно людям боятися звертатися до служби у справах дітей, якщо вони мають бажання взяти дитину на виховання. Та й у самому процесі усиновлення немає нічого страшного. Перелік документів – абсолютно простий. Основне – це, щоб у родини лежало серце до дітей, щоб вони хотіли хоча б одній дитині подарувати нормальну долю.
До речі, зараз у нас є 2 пари кандидатів на усиновлення. Обидві пари прекрасні, обидві мають усі підстави бути усиновлювачами. Єдина проблема зараз – це пошук діток. Річ у тім, що, коли дітки втрачають батьків, то служба у справах дітей в першу чергу шукає родичів, щоб їх прилаштувати. Крім того, на обліку з усиновлення перебуває багато діток, які мають вади здоров’я, у яких є братики та сестрички. А не всі сім’ї готові всиновлювати родинні групи діток.
– А хто не може усиновити дитину? Чи є якісь обмеження?
– Звісно, обмеження є, але вони абсолютно реальні та справедливі. Не варто забувати, що основною метою усиновлення є створення оптимальних умов для виховання, а також фізичного, психічного, духовного і соціального розвитку дітей. Тому законодавством пред’являється ряд вимог до особистості кандидата в усиновлювачі. Зокрема, усиновлювачами не можуть виступати наступні категорії осіб, які:
не мають громадянства;
не дотримуються інтересів дитини;
зловживають алкоголем або наркотичними засобами;
не мають постійного місця проживання та стабільного доходу;
обмежені в дієздатності або визнані недієздатними;
страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ України;
позбавлені батьківських прав (якщо ці права не були поновлені);
за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду;
перебувають на обліку (лікуванні) в психоневрологічному або наркологічному диспансері;
були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, щодо якої з їхньої вини усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу).
Крім того, відповідно до чинного законодавства України, усиновлювачами не можуть бути одностатеві пари; іноземці, які не перебувають у шлюбі (якщо вони не є родичами дітей), а також особи, які перебувають у шлюбі з чоловіком (жінкою), які не можуть бути усиновлювачами.
– Чи довгий процес усиновлення?
– Ну, як сказати. Відносно роботи служби, підготовки відповідних документів – тут усе швидко. Людина звертається в службу й уже за 10 днів отримує від нас висновок – документ, який засвідчує готовність бути усиновлювачем. Аналізується все, починаючи від стану здоров’я, житлового, майнового стану, несудимості… Якщо всі документи в порядку, то людина відразу ж стає кандидатом на усиновлення.
Існує єдина електронна база – інформаційно-аналітична система «Діти», куди заводяться всі інформаційні дані стосовно цих людей. І потім служба готує спеціальний висновок і віддає його разом із пакетом документів кандидату на руки.
– Прилуцькі пари можуть всиновити дитину лише в місцевому Будинку дитини?
– Зовсім ні. Можна звернутися в будь-яку службу обласного рівня й навіть у Департамент із усиновлення. Тобто, фактично через місяць після того, як дитина набуває статусу, який дозволяє її всиновити, то місцева служба у справах дітей дає направлення на свою (прилуцьку) дитину. А далі, коли ця дитина виходить на регіональний рівень, то направлення може дати вже обласна служба чи Департамент усиновлення.
– Як іще потенційні усиновлювачі можуть дізнатися про наявні кандидатури дітей?
– Є такий Всеукраїнський портал національного усиновлення – «Сирітству – ні!», де можна ознайомитися з анкетами діток. Там також вказується інформація, куди щодо конкретної дитини треба звернутися. Відповідно, ті люди (кандидати на усиновлення), які отримали висновок нашої прилуцької служби, можуть по всій Україні підшуковувати собі дитину.
Отже, потенційні батьки ознайомлюються з дитиною через анкету, її фото й вирішують для себе, чи варто їхати на встановлення контакту. Далі їм говорять, де знаходиться конкретна дитина. У присутності працівників служби у справах дітей чи закладу відбувається перше знайомство. Вони спостерігають за реакцією дитини, батьків, за їхнім спілкуванням. Із закладу дітей забирати не дозволяється. Хоча потенційні батьки мають право провести незалежне медичне обстеження в комунальному лікарському закладі, якщо, наприклад, сумніваються в стані здоров’я дитини. Але, знову ж таки, лише в присутності працівника закладу.
Загалом зустрічатися батьки з дитиною можуть хоч кожного дня, за наявності висновку служби у справах дітей. Обмежень немає, за виключенням режиму дня дитини в тому закладі, де вона перебуває. Ключовим етапом процесу усиновлення є отримання відповідного рішення суду. Але згідно із законодавством треба буде ще дочекатися, доки воно ввійде в силу. На це зараз дається 30 днів. Але, як тільки рішення суду набуває законної сили, складається акт про вибуття дитини, батьки її оглядають (щоб була чистенька, здорова), отримують усі документи й далі їдуть за місцем своєї реєстрації, де звертаються до місцевого управління праці та соціального захисту населення за отриманням виплати, як при народженні першої дитини. Крім того, незалежно від віку дитини, мама, яка всиновила цю дитину, має право на 56 днів законної відпустки, яка надається для встановлення позитивного мікроклімату в родині.
– Якщо усиновлена дитина здобуває нову родину, то чи значить це, що вона надалі випадає з поля зору служби у справах дітей?
– Звісно, усиновлена дитина набуває прав рідної й за неї повністю відповідають її нові батьки. Але усиновлювачі повинні чітко розуміти, що до 18 років діти не залишаться без стороннього нагляду. Є певні терміни для перевірок. Працівники служби можуть зустрічатися з батьками, розпитувати про атмосферу в сім’ї й на основі цього складати звіти.
Ви знаєте, у нас склалися гарні відносини з усіма усиновлювачами. Батьки нам дійсно довіряють, адже знають, що все тримається в таємниці.
– Якого віку діток усиновлюють частіше?
– Хочеться, звісно, щоб усиновлювали різних дітей – і здорових, і хворих, і родинними групами. Але не кожна сім’я може це собі дозволити ні морально, ні фінансово. Частіше потенційні батьки хочуть узяти в сім’ю маленьку дитину, щоб, так би мовити, пройти всі етапи її розвитку. Хоча й не завжди трапляється так, як ми собі задумали. Ось був, наприклад, у нас такий випадок: років зо два тому була на обліку в службі сім’я кандидатів на усиновлення, яка дуже хотіла саме маленьку дитинку, від народження. Вони вже й ліжечко придбали, а от підходящої дитини все не було. Оскільки ми співпрацюємо з усіма центрами соціально-психологічної реабілітації області, то нам зателефонували з одного з них і розповіли про гарну 7-річну дівчинку, яка шукає батьків. Ми запропонували цій родині глянути на дівчинку. Вони відразу не погодилися, але пообіцяли подумати. Але вже за деякий час зателефонували й усе ж вирішили піти з дитиною на контакт. Як розповідала пара пізніше, то було наче провидіння для них, адже телефонний дзвінок зі служби у справах дітей пролунав у їхньому домі в день свята Благовіщення. У результаті вони зустрілися з дівчинкою й дуже скоро забрали її в свою родину. Зараз це чудова сім’я. Коли вони всі разом ідуть містом, то зовсім не скажеш, що дитина не рідна, а всиновлена.
– Ми говоримо про те, що батьки обирають собі дитину. А чи враховується думка самої дитини при усиновленні?
– Бажання дитини звичайно враховується. Але з того часу, коли дитинка може його усвідомити та висловити. В іншому ж випадку служба у справах дітей складає довідку, що в їх присутності відбулося знайомство з дитиною, вона пішла позитивно на контакт, видно, що батьки з чуйністю поставилися до дитини.
Навіть, якщо в батьків на руках є документ, який підтверджує, що дитина всиновлена, вони приїхали її забрати, а вона не хоче, то ніхто змусити не може. Проте маленькі дітки за Сімейним кодексом всиновлюються без згоди дитини. Але все одно за їхніми реакціями та емоціями спостерігають і все це враховується.
Варто пам’ятати головне – діти мають рости в любові! І, можливо, для когось ця стаття стане поштовхом до того, щоб допомогти дитині-сироті, дитині позбавленій батьківського піклування відчути до себе увагу, отримати необхідну турботу та затишок. Ви можете розпочати свій шлях уже сьогодні. Ці дітки вже зараз чекають на вашу прихильність і мріють про сім’ю.
Мар’яна Гибенко
