Уже минув вересень і настав жовтень, а медичний персонал отримав зарплату лише за «літній» серпень. Така ситуація викликає обурення колективу і тому профспілковий комітет Центральної міської лікарні вирішив провести збори 9 жовтня, на які запросили міського голову О. Попенко, її заступників, головного лікаря Я. Погорілу, голову бюджетної комісії міської ради Є. Яценка та інших депутатів для роз’яснення та вирішення ситуації.
Держава повноцінно не виконує свої обов’язки щодо фінансування медичної галузі та перекладає їх на рівень місцевого самоврядування, хоча в бюджетному кодексі зазначено, що медична субвенція повинна надаватись у 100% обсязі від потреб. Транш по медичній субвенції за жовтень отриманий і пішов на розрахунок заробітної плати лише за другу половину серпня. Далі коштів для виплати зарплати медикам немає.
Як не прикро, а міський голова Ольга Попенко пропонує чекати або ж скорочувати медперсонал ЦМЛ, хоча і звертає увагу присутніх на зборах, що цього року рішенням Прилуцької міської ради виділено кошти та вже придбано нову лапороскопічну стійку в хірургічне відділення, новий УЗД апарат та виділяються значні кошти на ліки для інсулінозалежних хворих.

14 жовтня православні християни святкують День Покрови Пресвятої Богородиці. У цей же день відзначається День українського козацтва та День захисника України. Унікальність нашої історії й нашого народу полягає в тому, що в козацтві виявився творчий і волелюбний дух наших предків. Через козацтво створювалася наша історія, і кожен із нас не тільки причетний, а й відповідальний за неї. Адже не випадково для святкування Дня українського козацтва обрано День Покрови, вона здавна була покровителькою козаків. Це дуже важливе свято для нашого народу, адже козацтво відіграло надзвичайну роль у становленні нашої держави й дошкільнятам необхідно знати історію свого краю.
У переддень цих важливих для нашої країни свят, 9 жовтня 2019 року в дошкільному навчальному закладі №9 Прилуцької міської ради відбулося спортивне свято «Ми діти козацького роду».
Свято в садочку не залишило нікого байдужим, адже діти проявили себе не лише в змаганнях. Вони розповідали приказки про козаків, вірші про рідний край, показали свій бойовий дух, заспівали віночок українських пісень, проявили свої здібності й таланти. Активними учасниками дійства стали батьки наших вихованців, маленькі козачата куреня ім. І. Сірка, працівники дитсадка.

Шановні прилучани!

Прийміть найщиріші вітання з Днем захисника України - святом, яке уособлює мужність і героїзм оборонців та визволителів рідної землі на всіх етапах її історії.
У світлий день Покрови Пресвятої Богородиці, яка українцями завжди вважалася заступницею і покровителькою, ми також святкуємо і День українського козацтва. Історія українського козацтва – це одна з найвизначніших сторінок життя нашого народу. У найтяжчі часи поневолення України козацтво було справжнім захисником рідної землі, оборонцем віри, моралі та державницьких традицій нашої вітчизни. Саме з козацького роду вийшли відомі всьому світу діячі національного відродження та визвольного руху України. Сьогодні, коли на східних теренах України точиться боротьба за незалежність і суверенітет держави, ми маємо бути гідними спадкоємцями духовних цінностей та продовжувачами багатих традицій і славних справ предків.

Прилуки древні, молодість моя,
Легендами покриті і віками,
Моя прадавня батьківська земля.
Історія незвідана твоя
Перегортається в музеях сторінками.
Чудовими піснями, цікавою реконструкцією історичної події, великою кількістю квітів та теплих побажань Прилуцький краєзнавчий музей ім. Василя Маслова відсвяткував свій день народження. 4 жовтня йому виповнилося 125 років.
Починаючи із заснування в далекому 1894 році, життя музею та його співробітників не було простим. Рік за роком колекція розширювалася, а площа музею збільшувалася, аби сьогодні в експозиційних і виставкових залах можна було представити відвідувачам близько 65 тисяч експонатів.
А починалось усе 4 жовтня 1894 року, коли на засіданні Повітової Земської Управи було ухвалено рішення про створення в Прилуках історико-природничого музею. Таке доленосне рішення прозвучало з уст тодішнього міського голови Григорія Петровича Шарка, секретаря Олександра Володимировича Хелмського та предводителя дворянства Прилуцького повіту Володимира Радіоновича Милорадовича (усі присутні на святі з нагоди річниці заснування музею стали учасниками інсценізації, а відповідно, і мимовільними свідками доленосної події). Як історичний наслідок – святкування ювілею Прилуцького краєзнавчого музею ім. В.І. Маслова.
Музей – це справжня культурна скарбниця, що пов’язує нас із минулим і скеровує в майбутнє. Це подарунок нащадкам, наше послання в майбутнє. Музеї є безцінними джерелами пізнання, які освячують наше долучення до культурно-історичних цінностей і духовних реліквій. Майже кожна річ несе в собі духовність людини, її світосприйняття та майстерність. Усі вони – наша пам’ять, культура, історія. Музей – частина міцного фундаменту, що зберігає, формує на сучасному етапі українську ідентичність. Кожне місто, яке себе поважає, повинно мати музей. І в нас він є.

2019 рік особливий для відомої українсько-білоруської письменниці – прилучанки Лілії Бондаревич-Черненко. На початку літа цього року вона відсвяткувала свій подвійний ювілей – віковий і, найголовніше, творчий: рівно 20 років тому побачила світ її перша резонансна книга «Зона грає блюз». Відтоді з-під її пера вийшли вже 17 книг російською, білоруською та, звісно ж, українською мовами. Великого святкування на той час не відбулося, адже нові книги були написані, але ще не видані.
І от наприкінці вересня письменниця таки зібрала на свою ювілейну мистецьку імпрезу «Спочатку було Слово» тих, хто був із нею всі ці роки, підтримував її та допомагав. Для них вона й презентувала дві нові збірки – поетичні «Фрески» та прозового «Янгола на порозі».
Перша книга – «Фрески» написана російською мовою. Ця книга вміщує в себе три розділи, які об’єднані єдиною темою філософсько-психологічних роздумів авторки про сенс життя, пошук себе та Бога… Поезії увібрали в себе всю палітру людських емоцій: іронію, щирість, відвертість, розчарування, радість. Кожен з її віршів - яскравий моноспектакль, історія жінки та чоловіка, історія їхнього кохання. Родзинка «Фресок» - п’ятирядкові вірші, кожне з яких має закінчений філософський смисл.
«Янгол на порозі» – це збірка прози, яка включає в себе оповідання, есеї, монологи різних років українською та білоруською мовами. Майже всі її прозові твори написані з елементами містики і фольклору. Оповідання «Звана вечеря» друкував кілька років тому Дмитро Стус на сторінках свого «товстого» журналу «Київська Русь».
Це далеко не перша україномовна книга пані Лілії. До цього були: «Відьма з майбутнього», «На берегах любові», «Ми всі – подорожні», «Прощена неділя»…
Під час творчої зустрічі панувала абсолютно невимушена, тепла атмосфера. Вона проходила у формі діалогу письменниці з друзями та шанувальниками її творчості. Було багато щирих усмішок, привітань, троянд і подарунків, гарних жартів і сміху, були вірші-присвяти Лілії Бондаревич-Черненко від колег по перу.

SOS!!! З якими ще словами звернутися до керівництва ПрАТ «Київ – Дніпровське МППЗТ» щодо стану справ на підприємстві, адже ситуація тільки погіршується. Працівники за серпень-вересень місяць не отримали зарплати в повному обсязі.
На 53-ій сесії міської ради від 22 лютого 2019 р. депутатський корпус підтримав ініційоване мною звернення до тоді ще Прем’єр-міністра України Гройсмана В.Б. щодо загрози занепаду підприємства. У відповіді в.о. голови правління ПрАТ «Київ – Дніпровське МППЗТ» Сека Р.П., яка надійшла 19.03.19 р., було повідомлено, що порушення, виявлені при перевірці фінансово-господарської діяльності Прилуцької філії Товариства, будуть усунуті в найкоротший термін.

14 жовтня – значуща дата, яка щорічно переповнює гордістю та хвилюваннями серця мільйонів громадян нашої країни. Нині українці відзначають чотири свята в цей день: День Покрови Пресвятої Богородиці, річницю створення УПА, День українського козацтва, а починаючи з 2014 року, ще й День захисника України – свято звитяги українського лицарства, а також день пам’яті та пошани всіх, хто впродовж століть боровся за державний суверенітет України.
Тож не дивно, що 14 жовтня – свято всіх, хто любить Україну. Свято тих, хто тілом, серцем і душею відчув свою відповідальність і причетність до оборони України. І про кого ж говорити напередодні цього свята, як не про реальних захисників нашої країни – чоловіків, батьків, синів – людей, які свого часу виступили на захист рідної Батьківщини.
Учасник бойових дій, мешканець села Голубівка Вячеслав Овдієнко у 2014 році пішов захищати східні рубежі України. А коли був демобілізований, вирішив власною працею допомагати односельчанам, жителям району з командою ТОВ «Агрікор Холдинг». Про перебування в зоні АТО, його бойових побратимів, про те, чим займається сьогодні, розмовляємо з паном Вячеславом саме на території підприємста.
Спочатку розповідає про себе:
– Сам я з Голубівки, там школу закінчив, далі в армію пішов. «Відкосити» навіть і не думав: мабуть, так вихований. Та раніше й просто соромно було не піти служити на благо своєї великої Батьківщини – Радянського Союзу. Це тепер розумію, що не все так гарно в нас було, народ обманювали. Усе розуміння з віком приходить (посміхається – авт.).
Після армії одружився, донька народилася. Працював у різних галузях. Трохи в міліції, потім у Будівельному управлінні в Прилуках. Маю гарний досвід роботи в даній сфері. Довго по відрядженнях їздив, адже треба було заробляти.
– Розкажіть про Вашу службу в зоні АТО. Як Ви там опинилися?

Відреагувавши на звернення прилучан, що проживають у районі 5-го магазину по вул. Київській, провів єдиний день депутата за вказаною адресою.
Були підняті такі питання:
- облаштування переходу навпроти провулку Затишний. У цьому місці люди йдуть до магазину та автобусної зупинки. На протилежній частині вулиці знаходиться велика продуктова база, відповідно пішохідний рух там досить інтенсивний;
- обмеження швидкості транспорту на цій ділянці шляху. Мабуть, усі пам’ятають фатальний нещасний випадок кілька років тому, коли тут автівка збила людину просто на автобусній зупинці;
- на існуючих пішохідних переходах (перехрестя вулиць Квашенської та Київської) «зебра» впирається в зелену зону, що унеможливлює користування ними без виходу на проїжджу частину. Потрібно з’єднати дані проміжки автошляху з тротуарами твердим покриттям.