Високих результатів у спорті можна досягти не тільки плануючи пов’язати з ним своє життя, прикладом цьому є Марія Миколенко, яка до вступу в педколедж і не планувала серйозно займатися спортом. Руслан Петрович згадує: «У 2009 році я прийшов працювати в коледж, але з Олексієм та Анною не переставав займатися. Паралельно зі мною майбутніх спортсменів почав тренувати Михайло Степанович Марченко, який і зараз залишається їх головним тренером. У 2010 році вони вступили до Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І.Я.Франка. Того ж року до коледжу, на відділення видавничої справи та редагування, вступила й Марія Миколенко. Машині здібності я помітив на занятті з фізичної культури, коли вона так легко й правильно виконала стрибок. У мене в той час також було заняття зі своєю групою, але я підійшов та запропонував їй прийти на тренування, на що вона не відразу погодилась, хоча потім усе ж прийшла. Я відразу зрозумів, що з’явився ще один спортсмен, схожий на Олексія й Аню. На цей час Олексій з Анею вже були у штатній збірній України. Анна була бронзовою призеркою 10-х Олімпійських юнацьких ігор. Маша також у той час почала виїжджати з ними на збори. Саме так і розпочався їхній підйом у спортивній кар’єрі».
Важливо використовувати всі дарунки, які готує доля, адже невідомо, що саме принесе той очікуваний успіх – чи то спорт, чи то спроби пера. Яскравий приклад цього – випускники коледжу, наша гордість, тож ми щиро раді за них, бажаємо успіхів і не зупинятися на досягнутих цілях, а йти тільки вперед, і тільки з посмішкою на обличчі.
Наталія Денисенко, студентка Прилуцького
гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І.Я. Франка