У добу багатоповерхівок зовсім не рідкість зустріти занедбаний та недоглянутий під’їзд. По дорозі до своєї квартири люди не помічають пошарпані стіни й сміття на підлозі. Їх не хвилює та занедбаність, яка знаходиться за межами їхніх квартир. Таке відношення передається від одного мешканця до іншого, ніхто не хоче бути крайнім, ніхто не хоче прикласти зусиль, організувати та прийняти участь у облагородженні своїх під’їздів.
А от мешканці першого під’їзду будинку №10, що у в’їзді Опанасівський, вирішили, що вони варті кращого, тому в них буде чистий та затишний під’їзд. За своєю ініціативою та за власні кошти жильці вирішили навести лад та повністю змінити вигляд свого під’їзду.
Люди зібрали кошти та активно включилися в роботу з покращення стану квадратних метрів загального користування та прибудинкової території. Вони привели до ладу східці, пофарбували стіни, поклали нову плитку на підлогу, замінили вікна та двері, підвіконня прикрасили живими квітами, а стіни декорували картинами. Також виготовили під замовлення штори на вікна. Різноманітні квіти в металевих підставках стали окрасою біля вікон. Багато різних деталей, але нічого зайвого, все зроблено зі смаком і любов’ю.

Літо – це довгоочікувана пора року. Час спекотних днів та теплих вечорів. Відпочинок біля річки є одним із найулюбленіших занять дорослих та дітлахів. Він є звичним та користується великим попитом серед прилучан. Саме тому, вони приходять на місцевий пляж, щоб позасмагати, зануритися в прохолодну воду та активно провести свій час. Такий відпочинок надає сил та урізноманітнює будні.
Донедавна на пляжі не тільки неможливо було купатися через різак та велику кількість сміття, а й взагалі неприємно знаходитися. Завдяки «Прилуцькому козацькому полку» проблему з місцевим пляжем було вирішено.
Навесні козаки разом із усіма охочими проводили роботи з прибирання пляжу. На його території встановлено волейбольний майданчик, на якому, зазвичай, проводяться змагання, дитячі каруселі з лабіринтами та гірками, від яких діти просто в захваті. Також козаки попіклувалися й про розміщення роздягальні, невеличкого душу, фонтанчика з питною водою та безкоштовною Wi-Fi зоною, а якщо ви вирішили поласувати смачненьким, то невеличкий кіоск на території стане вам у нагоді.

6 липня в Прилуцькому краєзнавчому музеї ім. Маслова відбулося відкриття виставки «Краю мій рідний» Фокіної (Горяної) Тетяни Миколаївни. Вона народилася 11 травня 1961 року в місті Біла Церква Київської області. Батько, Горяний Микола Васильович, за фахом був ветеринарним лікарем, походив із козацького роду, мав здібності до живопису, різьблення по дереву, музики. Саме він зробив перший етюдник для малої Тетянки власними руками, котрий і до сьогодні зберігається в майстерні художниці як світла пам’ять про батька. Мати, Безпечна Стефанида Григорівна, за освітою була фельдшером-акушером, але все життя захоплювалася мистецтвом, мала чудовий смак, формувала в дітей уміння бачити навколо себе красу.
У школу мала Тетянка пішла рано, у 6 років, і вже з першого класу почала відвідувати художню студію. Соболєва Надія Андріївна, котра працювала педагогом у цій школі, відразу помітила здібності дівчинки до малювання та запропонувала дати рекомендацію до Київської республіканської школи для обдарованих людей. Та батьки на її мистецьке майбутнє серйозно не дивилися. Тож Тетяна закінчила середню загальноосвітню школу, а паралельно, за покликанням душі, відвідувала художню студію при Палаці піонерів.

У червні 2017 року, на базі Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, відбувся Всеукраїнський проблемний науково-практичний семінар «Світ дитинства» (літня школа для дорослих – педагогічний квест), котрий проходить уже 11 років поспіль.
Ми поспілкувалися з Вєсєловою Іриною Миколаївною, яка більше 10 років працює інструктором із фізкультури в ДНЗ №28 центру     С. Ф. Русової. Вона була першою, хто відвідав цей захід із викладацького складу міста Прилуки та й узагалі з усієї Чернігівської області.
«За програмою, нам пощастило відвідати різні майстер-класи, зокрема «Гра по-новому, навчання по-іншому» за допомогою методики «Шість цеглинок» від Шуляк Олени – керівника та тренера проекту «Сприяння освіті»; тренінг «Система оздоровлення ХАДУ», який нам продемонстрували доктори та кандидати педагогічних наук, викладачі кафедри дошкільної освіти, педагоги, керівники Академії ХАДУ; також я вперше відвідала музей «Запорозька Січ» на острові Хортиця», – розповіла Ірина Миколаївна.

Проблема стічної каналізації під залізничним мостом існувала вже давно. Після сильної зливи, а в останній час і просто після звичайного дощу, багато автомобілістів повертали від мосту в протилежному напрямку й добиралися до району Рокитне аж через військове містечко. Навіть маршрутні автобуси часто не ризикували проїжджати під мостом. Перевізники висаджували пасажирів — і ті добиралися до своїх домівок під дощем пішки. А це не дуже зручно, та й далекувато.
Часто рух машин блокувався під мостом, бо хтось-таки насмілювався переїхати майже вплав і застрягав. Доки зухвалих автомобілістів визволяли з пастки, рух іншого транспорту взагалі припинявся. Брудна вода піднімалася вище тротуару й пішохідного переходу. Багато років поспіль ця проблема ставила під загрозу не лише майно, а й здоров’я рокитнян.
Почувши, що на цьому тижні повинні закінчитися ремонтні роботи по зливній каналізації під залізничним мостом, навіть не віриться, що стражданням людей настане кінець. Комунальному підприємству «Прилукитепловодопостачання», яке ремонтує зливну каналізацію, довелося перебудувати й змінити саму лінію відводу рідин. Стара лінія не забезпечувала нормальний доступ до обслуговування, оскільки зливні труби повинні розташовуватись під кутом 90 градусів одна до одної, щоб можна було мати до них достатній доступ і прочищати їх. Цього інженерного задуму не було витримано. З часом труби, які ніхто вже багато років не чистив, забилися піском, щебенем, землею та сміттям майже на 70 відсотків.
Проблеми додало й те, що саму дорогу під мостом опустили нижче, щоб проходили високогабаритні автомобілі. Нахил, який з’явився в процесі перепланування дороги, не сприяв тому, щоб стічні води самопливом відходили в каналізацію. Добра частина зливних труб взагалі прийшла в непридатність.

Усі ми встигли помітити, як гарно виглядає в ці літні дні центральна частина Прилук. Як приємно, що місто стало виглядати красивішим, охайнішим. З’являється багато новеньких деталей, які радують око кожного мешканця. Так, наприклад, ці ошатні різнокольорові квіти, які ростуть у кашпо на стовпах по центральних вулицях міста. Виглядають вони дуже красиво й велично. Дехто скаже, що це досить дороге задоволення, але ж як приємно спостерігати, як твоє місто змінюється на краще. Це візитівка Прилук, його обличчя. Також дуже красиві клумби розташувалися біля будівлі міської ради та біля МБК. Добре доглянуті квіти дарують свою красу прилучанам та гостям міста.

Читая газету «Град Прилуки», обратим внимание на то, что депутат А. Рожко на её страницах часто критикует работу мэра города. Казалось бы, депутаты должны совместно решать проблемные вопросы на сессиях, комиссиях, личных встречах, а не в газетах.
Когда А. Рожко перечисляет проблемы в городе, созданные О. Попенко, как проблемы, которые надо будет решать в будущем, удивляюсь неинформированости депутата. Удивляюсь и тому, почему о том, что досталось в наследство новому мэру, никто до этого не озвучивал в газете в адрес предыдущих мэров. А ведь все проблемы, которые решала О.Попенко, были и при Бабие, Беркуте, Барнаше. Я помню, десять лет назад, мокрую стену на первом этаже школы № 1. И никто не принял радикальных мер. Эта стена дала цепную реакцию, но когда избрали нового мера — всё решилось в течении двух лет.
Вспомним о ДЮСШ. Это здание требовало ремонта уже давно, но почему-то у всех мэров не доходили руки. Но пришла О.Попенко, и всё в течении года разрешилось: и отопление, и ремонт. Вопрос о ДЮСШ можно уже давно было решить за счёт преуспевающих предпринимателей, которые в своё время посещали эту школу.
Что касается ремонта здания горисполкома, то с приходом нового хозяина всегда наводится порядок в доме. А это ещё и центральное, историческое здания города, которому мало уделялось внимание лет десять.

Щорічно в Україні святкують таємниче та містичне свято  –  Івана Купала, корені якого походять ще з старослов’янських часів. Його відзначають у ніч з 6 на 7 липня. Згідно з легендою, в цю ніч грали весілля Купала (бога літнього сонцестояння) та Марени (доньки Макош, богині води), що символізувало поєднання двох стихій  –  вогню та води. Тож день на Івана Купала вважають ідеальним для пошуку свого кохання та гуляння весілля. Це свято не оминуло й наше місто.
Святкування Купальської ночі було проведено за ініціативи та підтримки Прилуцької міської ради у співпраці з ГО “Прилуцький козацький полк”. Народне гуляння розпочалося о 18:00 та тривало до 22:00 на місцевому пляжі, що знаходиться на р. Удай. Людей зустрічали народні пісні й танці у виконанні талановитих прилучан, вбраних в український народний одяг. До того ж, тривали тематичні ігри та конкурси, участь у яких могли взяти всі бажаючі та отримати різноманітні призи. Молоді дівчата мали змогу власноруч сплести вінок із польових квітів та стрічок, що дбайливо розмістили поблизу сцени. В кінці вечора вони могли навіть позмагатися за звання найгарнішого віночка. Все це супроводжувалося театралізованим обрядовим дійством. Дітлахи кликали Водяного та його красунь-супутниць  –  русалок, котрі після веселого та водночас химерного танцю почали розважати людей.