За словами Олени Миколаївни, головною перепоною в тому, що КП не може задовольнити потреби жителів даного будинку, тобто допомогти з ремонтом, заключається саме в тому, що вони не заключили з підприємством договір, як того вимагає новий закон про ЖКГ. Згідно з ним уже з 10 червня 2018 року КП «Прилукижитлобуд» має надавати нову послугу, яка називається «управління багатоквартирним будинком». Як ми пам’ятаємо, законодавець давав цілий рік, до 10 червня 2019 року, щоб усі співвласники багатоповерхівок визначилися з управителем, тобто з формою організації свого будинку. Або ж вони створюють ОСББ, чи обирають управителем якусь юридичну чи фізичну особу, або ж забирають будинок собі на самостійне управління, коли кожен із мешканців такого будинку укладає з надавачами послуг індивідуальні договори. За такого варіанту їм уже не потрібно укладати договір на житлову послугу. Власне такий варіант найбільше підходить саме для малоквартирних будинків, яким і є будинок по Саксаганського, 4.
Щодо того, куди ж ішли гроші, які мешканці двоповерхівки сплачували підприємству впродовж багатьох років. Як говорить юрисконсульт, люди, на жаль, не дуже розуміють власне роль комунального підприємства та розподіл коштів. Річ у тім, що до введення нового закону КП мало в своєму житловому фонді та обслуговувало понад 200 будинків. І цей житловий фонд був єдиний. Тобто мешканці сплачували по встановленому та затвердженому виконкомом тарифу, а ці гроші йшли на утримання ВСЬОГО житлового фонду. Відповідно, де був порив чи поломка – туди кошти й направлялися.
До того ж КП є платником податків. І в першу чергу з усіх надходжень сплачується податок, оплачуються комунальні послуги згідно договірних відносин з іншими підприємствами (електроенергія в місцях загального користування, мережі, якими постачається газ у будинки тощо). Тож говорити про те, що якийсь будинок накопичував гроші просто неправильно. Адже був спільний фонд.
І лише зараз за новим законодавством для кожного будинку, який переходить в управління відкривається окрема облікова картка і тут мешканці вже платять виключно на свій будинок. І тільки за таких умов можна говорити про якісь грошові накопичення.
У пункті прибирання прибудинкової території Олена Миколаївна також усе чітко роз’яснює. Одно- та двоповерхові будинки не сплачують і ніколи не сплачували за прибирання прибудинкової території. В їхньому тарифі такої графи ніколи не було. У листі читаємо про те, що лише зрідка якась чужа фірма косить траву на околиці їхнього будинку. То представник КП говорить, що такий факт цілком можливий, адже на прибирання та косіння трави в місцях загального користування кошти витрачаються з міського бюджету. Тобто міська рада наймає певну організацію і платить їй за виконану роботу.
А от те, що знаходиться навколо самого будинку – це і є прибудинкова територія. І в свій час, коли приймався тариф мешканці 2-поверхових будинків вирішили, що вони самі там прибиратимуть, аби не платити більше. Тож, дана претензія до КП «Житлобуд» є безпідставною.
Ще один пункт звернення стосувався оплати жителями будинку матеріалів при попередньому ремонті під’їзду. Тут Олена Миколаївна наголошує, що прилучанам варто було б уважніше читати рішення виконкому, яке стосується затвердження тарифів. Там є примітка, в якій чітко прописано, що в тариф входить виключно оплата робітника, але аж ніяк не матеріали. Їх треба купувати самим мешканцям.
Тепер про капітальні ремонти. Тут знову ж таки юрисконсульт роз’яснює, що неуважно читаються рішення виконкому щодо затвердження тарифу. Комунальні підприємства (не тільки в Прилуках, а й по всій Україні) не повинні робити в багатоповерхівках капітальні ремонти. Вони в тарифі не закладені. Прописані лише поточні ремонти, та й то за умов зазначених вище.
А з прийняттям нового законодавства, з уведенням в дію нової житлової послуги з управління багатоквартирним будинком тепер усе прописується до дрібниць. І там сказано, що управитель, якщо мешканці укладуть колективний договір, може бути замовником робіт із капітального ремонту, але за умови виділення коштів співвласниками і прийняття такого рішення. Тоді управитель відкриває окремий рахунок у банку і мешканці, які вирішили накопичувати кошти на капітальний ремонт, вносять свої внески, а управитель контролює процес, але все обумовлюється в договорі.
Олена Миколаївна наголошує, що за стан будинку в першу чергу відповідальні його мешканці. Та, на жаль, ще не всі це розуміють і досі думають, що хтось, а не вони самі, має щось у будинку робити.
Власне про це нам говорить і Закон №417 «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирних будинках», основна мета якого показати людям у багатоповерхівках, що вони є господарями свого майна. Коли людина отримувала квартиру від заводу чи фабрики або ж ордер на житло від міської ради, то це їй давалося безкош- товно. І коли людина приватизувала цю квартиру, то вона знала, що ось ці, образно говорячи, 4 стіни – це її. А те, що робиться в під’їздах, на горищі чи у дворі її не хвилювало, бо вона того не бачила та не знала. Платила мінімальний тариф і думала, що за ці гроші можна зробити все. Тому зараз Закон №417 дає людям розуміння того, що власник квартири чи нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку є СПІВВЛАСНИКОМ усього спільного майна такого багатоквартирного будинку. А спільним майном є все, що стосується утримання цього будинку. Це покрівля, підвал, сходові клітини, внутрішні мережі тощо. Отже, саме співвласники є господарями свого майна, а тому відповідальні за його збереження, його належний санітарний стан і все, що стосується цього будинку.
І наостанок про тариф. Олена Миколаївна чітко пояснює, що на сьогоднішній день такого поняття як «тариф» немає. Згідно з новим законом про ЖКГ, ціна на житлову послугу вже не називається тарифом. Тепер це договірна ціна. Тобто, люди, обираючи собі управителя, самі разом із цим управителем погоджують договірну ціну. І залежить вона від набору послуг для будинку. Тож співвласники тепер можуть вимагати від управителя те, що вони визначили та за що платять. Договір укладається на рік, тож, якщо мешканці будуть незадоволені роботою управителя, то за місяць до завершення договору вони про це повідомляють, проводяться всі розрахунки і дія договору припиняється. Далі можна знайти нового управителя або визначитися з іншою формою організації свого будинку.
Чи може КП «Прилукижитлобуд» просто відмовитися обслуговувати будинок по вул. Саксаганського, 4 або ж інший із так званих тарифних будинків? – Ні. Оскільки це комунальне підприємство, то так вчинити вони не можуть по закону.
На сьогодні 124 будинки уклали з КП договори управління й активно спів- працюють. Але залишається все ж певна кількість тарифних будинків, мешканці яких досі не визначилися з формою управління. Вони сплачують зовсім незначну на сьогодні суму за обслуговування будинку (у тариф закладено ціну паливно-мастильних матеріалів і заробітну плату працівників станом на 2011 рік). Як зазначають на підприємстві кошти йдуть на перевірку ДВК, без чого просто не буде функціонувати будинок, на запуск до осінньо-зимового періоду, закупку електроенергії для освітлення місць загального користування. Крім того, треба заплатити податок. Таким чином ніякого залишку не лишається. І з іншого будинку, навіть якщо на їхньому рахунку є вільні кошти, нічого взяти не можна. Це протизаконно.
«Для мешканців вказаного малоквартирного будинку, і подібних йому, є лише один вихід із ситуації – треба якомога швидше визначатися з формою управління. І найкраще для жителів – забирати будинок собі, тобто визначитися з уповноваженою особою від будинку, забрати технічний паспорт на будинок, укласти індивідуальні договори з надавачами комунальних послуг («Прилукижитлобуд» надає саме житлову, а не комунальну послугу, не треба плутати) і тоді їм не треба буде платити нашому КП ні за світло, ні відраховувати податки, в тому числі земельний тощо», – підсумувала юрис- консульт Олена Леута.
Спілкувалася Мар’яна Гибенко
