Великий голод-вічний гріх
З лихої прихоті й сваволі…
Рік 33-й горем ліг,
Мов згусток кров’янистий болю.
В історії ж пером швидким
Писались гімни і хорали.
А ці пекучі сторінки
Підступно так повикидали.
В руках, що виростили хліб,
Не залишили і зернину…
Ні, рід наш в горі не осліп.
Ти все згадаєш, Україно!

…В останню суботу листопада все більше свічок пам’яті у вікнах і на майданах. За останні роки українці багато дізналися про самих себе та про свою непросту історію. І дедалі більше дізнається світ. Багато країн, парламентів і світових прогресивних діячів визнали Голодомор 1932-1933 років в Україні геноцидом.
24 листопада весь український народ відзначав День вшанування жертв Голодомору 1932-1933 років. Коли суспільство відзначає трагічні дати своєї історії, воно проходить очищення правдою про минуле та відповідальністю за майбутнє країни. Ми ще не все зробили, щоб ушанувати мільйони замучених голодом співвітчизників. Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000» у рамках спеціальної програми «Уроки історії: Голодомор 1932-1933 років» з 2002 року, у співпраці з історичним факультетом Київського національного університету імені Тараса Шевченка, за спеціально розробленим запитальником зібрав тисячі усних свідчень людей, що пережили жахіття Голодомору. На основі цих розповідей створено перший в Україні Інтернет-сайт.
Сьогодні багато чого прояснилося. Під силою неспростованих доказів, що прозвучали в нових публікаціях, можемо з певністю стверджувати: трагедія, що обрушилася на українське селянство на початку 30-х років, є геноцидом українського народу.