Уявіть світ без музики. Уявіть, що її немає у вашому програвачі, у фільмах, в рекламі, і ви побачите, наскільки сірим був би світ без неї. «Музика – це найбільш тонка та найпрекрасніша справа в житті», – говорить Анна Липкіна, вихованка Київської музичної школи-інтернату ім. М. Лисенка.
Насправді, Аня – прилучанка, їй 14 років. Колись дівчинка навчалася в Прилуцькій гімназії №5 ім. В. Затолокіна, але 4 роки тому музичний хист і доля змусили її покинути рідне місто й поїхати на навчання до столиці.
Своє життя Анна пов’язала з творчістю ще в дитинстві, коли в 5 років батьки привели її до Прилуцької школи мистецтв. Там близько двох років вона займалася малюванням. Уже потім з’явилося бажання освоїти якийсь музичний інструмент. До речі, бажання це виникло, знову ж таки, у батька дівчинки, Володимира Григоровича. Але, як зізнається Аня, вона йому повністю довірилася й наразі зовсім не жалкує. Визначитися з одним напрямком навчання було складно, тому в школі мистецтв дівчинка продовжила навчання на художньому відділенні, а от музичний інструмент пішла опановувати до Прилуцької музичної школи ім. Л.В.Ревуцького. Там і відбулося доленосне знайомство зі скрипкою.
Ще навчаючись у музичній школі, Анна здобувала свої перші перемоги в конкурсах. Перший конкурс, в якому взяла участь, проходив у Чернігові й одразу ж здобула там І місце. Пізніше із Шостки привезла «Гран-прі», зі Всеукраїнського конкурсу у Львові – І місце. Спогади про навчання в Прилуцькій музичній школі й досі гріють їй душу. «Викладачі до нас дуже добре ставилися. У мене були чудові наставники. Найперший мій педагог – Проценко Галина Ігнатівна. Вона дуже багато зробила для мене». І вже на четвертому році навчання саме викладачі, бачачи хист юної скрипачки, порадили батькам віддати її на навчання до Київської музичної школи. Не просто було 10-річній дівчинці поїхати з рідного міста, з рідного дому. Зізнається, що перший рік перебування в Києві був для неї дуже складним, сумувала за батьками. Але з часом до всього звикаєш. Звикла й Аня, адже тато не лишає її надовго – щотижня приїжджає до Києва. Раз на 3-4 тижні буває вдома в Прилуках і сама Аня.
Сьогодні, будучи ученицею Київської музичної школи й обравши шлях скрипаля, дівчина згадує про свої найновіші перемоги: призові місця на музичних конкурсах у Вінниці, Одесі, Дніпрі, Львові.
Київська музична школа-інтернат ім. М. Лисенка, в якій навчається Аня, знаходиться при консерваторії, тож своє подальше життя дівчинка пов’язує лише з музикою. Наразі в її житті присутній щільний графік навчання, різноманітні музичні конкурси, які принесли їй уже чимало регалій.
Після навчання дівчина хоче будувати музичну кар’єру за кордоном. На жаль, в Україні не бачить ні визнання, ні підтримки талановитої молоді.
Часто, освоюючи музичний інструмент, і сам починаєш компонувати якісь звуки, підбирати мелодії. Були подібні спроби й у нашої скрипачки, але, як говорить Аня, декількома разами все й скінчилося. Усе ж таки, вона чудовий виконавець, а не композитор. А ще дівчина розповіла, що з дитинства мріяла стати вчителем, можливо, навіть, музкерівником. Але наразі переконана, що для цього потрібні міцніші нерви, хоча повністю не виключає такої можливості: «Можливо, колись…, дуже не скоро, коли вже буду на пенсії» (жартує).
Звісно, про це ще зарано говорити. Але зараз дівчинка живе яскравим музичним життям. Зовсім недавно вона повернулася з Чехії, де завоювала ІІІ місце на Міжнародному конкурсі скрипалів імені Йозефа Міцки. «Ця поїздка справила на мене дуже велике враження! Я познайомилась із новими друзями. Там було так багато учасників із різних країн – із Польщі, України, Чехії, Британії, Італії та, навіть, Японії. Усе було здорово!», – розповідає дівчина. Окрім цього, велику вдячність Аня та її тато висловлюють Анатолію Мирошниченку, який надав родині фінансову допомогу для поїздки на цей конкурс.
Анні подобається класична музика в усіх її проявах, тож навіть на запитання «Хто твій улюблений композитор?» – їй складно відповісти. «Усі композитори різні. У музиці кожного є щось незвичайне, чаруюче, пізнавальне, чарівне. Але мені дійсно подобається музика Дебюссі, Рахманінова, Прокоф’єва, Шостаковича», – говорить вона.
Анна Липкіна точно не може уявити світ без музики, адже це її улюблена справа: «Музика кожного дня відкриває для мене щось нове. У мене зараз золотий час для більш детального вивчення цього виду мистецтва…»
Побажаємо Ані, щоб музика в її житті дарувала тільки прекрасні моменти.
Мар’яна Гибенко
