Як влучно зазначила директор музею Тетяна Зоць, в нинішніх умовах ми, як ніколи, зобов’язані зберегти й показати всьому світу нашу культуру та традиції і те, що ми стоїмо і обов’язково вистоїмо. «Подібно до «Щедрика» 100 років тому, нині відзначився український вінок у Мілані», – говорить пані Тетяна.
Як усі ми знаємо, одним із головних атрибутів українського жіночого костюма був саме вінок. У селі Антонівка живе справжня майстриня Марія Олександрівна Волік, яка самостійно навчилася їх плести й у свої 92 роки виготовила вже понад 2000 віночків, без яких не обходилося свого часу жодне весілля в регіоні. Крім того, вона шила й інші елементи національного жіночого одягу, такі як корсетки, очіпки, плахти. Робила воскові весільні вінки, пекла смачні святкові короваї, вишивала. Відвідувачам виставки про майстриню розповіла одна з партнерок цього проєкту – Вікторія Лемещенко, ініціаторка етно-проєкту «Скарбниця», яка впродовж років їздить Прилуччиною та відшуковує саме таких майстрів і майстринь, які не дають нашим українським традиціям вмерти.
Цікаво, що досвід виговлення вінків у бабусі Марії перейняла українська майстриня з вишивки, етнографка, дизайнерка, стилістка та колекціонерка, а також керівниця проєкту «Гуляйгород», засновниця студії «Olenka Didyk ethnic studio» з Линовиці Олена Дідик. Вона вже довгий час на професійному рівні займається стилізаціями, відтворенням автентичного вбрання та дослідженням української спадщини.
«Кожне село, навіть куток, мають надзвичайно важливі для нашої культури зразки одягу, ремесел, тому їх треба досліджувати, поки вони є. Адже носіїв традицій із кожним роком меншає. Тож треба встигнути це зробити і зберегти нашу спадщину», – говорить Олена Дідик.
Долучитися до історії культури та моди українського народу минулих часів можна ще до 18 травня. Саме до цієї дати триватиме виставка.
Графік прийому відвідувачів: 9.00 – 16.30, Вт-Сб.

Поспішайте! Воно того варте!