Молодість – це своєрідний трамплін у майбутнє. Якщо провести цю чудову пору в пошуках нових знань та постійного розвитку, то можна закласти надійний фундамент для дорослого життя. Саме такими спраглими до самовдосконалення є учні Сухополов’янської загальноосвітньої школи.
Учнівська молодь відвідала польську початкову школу № 8 ім. Лесі Українки з українською мовою навчання в м. Бартошицях у Вармінсько-Мазурському воєводстві. Омріяна поїздка відбулася завдяки фінансовій допомозі ГО «Українська громадська рада». Нещодавно команда УГР завітала на захід, присвячений поверненню шкільних активістів із Польщі. Адміністрація школи звернулася зі словами подяки до голови правління ГО «Українська громадська рада» Юлії Капран.

26 січня 2018 року на базі НВК №15 відбулося III засідання постійно діючого семінару вихователів-методистів ЗДО з проблеми: «Методичний супровід. «Національно-патріотичне виховання – складова освітнього процессу в ЗДО» (керівник – вихователь-методист Таранець С.В.). У ході семінару учасники взяли участь в інтерактивній діловій грі «Національно-патріотичне виховання в ЗДО».
Під час гри вихователь-методист активізувала знання педагогів із інноваційних підходів по формуванню національно-патріотичного виховання дітей переддошкільного віку. Сприяла підвищенню рівня професійної майстерності педагогів, розвивала комунікативні вміння за допомогою ігрових методів навчання. При виконанні вправ-завдань різної складності Світлана Володимирівна формувала усвідомлення власної ролі в житті національної спільноти та вияву готовності до національно-культурної рефлексії, педагогічною основою якої є виховання самосвідомості через комплекс взаємозалежних і взаємодоповнюваних сфер її вияву. Вихователі-методисти проявили свою ерудованість та професійну майстерність. Під час гри панувала дружня й позитивна атмосфера, що спонукала до навичок аналізувати проблему та знаходити спільне рішення.

Вихователь-методист НВК №15 С.В. Таранець

3 лютого – 100 років від дня народження
Любові Василівни Забашти (1918-1990)

«Я дочка голубого Удаю», – так заявила про себе Любов Забашта в одній зі своїх поезій, присвячених рідним Прилукам, де пройшли її дитячі та започаткувались юні роки, і з якими вона не поривала зв’язків протягом усього життя:
Гей, Прилуки, мої Прилученьки,
Солов’їні сади з дібровами,
Білі вишні в цвіту весінньому
І кленовий отчий поріг,
Я вертаю до вас іздалеку
Знову з болями і тривогами
Із отих, останніх, можливо,
З лебединих моїх доріг.
Нарис «Дочка голубого Удаю» присвячується життю та творчості Любові Василівни Забашти, пов’язаних із рідним краєм.
Уся багатогранна творчість Любові Василівни пронизана палкою, дочірньою любов’ю до рідного краю, його природи та мешканців.

ВЛАДИСЛАВ КІЧА

Пам’ятаєте фільм «Дурак»? Картина сучасного та неформатного для російського екрану режисера Юрія Бикова. Сюжет стрічки описує життя в провінційному містечку. Головний герой – слюсар-сантехнік Нікітін, який попутно вчиться на інженера-будівельника, виїхав на місце аварії, де прорвало водогінну трубу. Порив, на думку небайдужого городянина, може призвести до руйнування гуртожитку, в якому мешкають декілька сотень людей. Нікітін вривається на вечірку до володарів міста, волає екстрено прийняти міри, закликає до оголошення надзвичайної ситуації й запобігти катастрофі… Його не чують. Влада імітує вжиття контрзаходів, вішає всіх собак на департамент ЖКГ, а самого бунтаря виганяють із міста. Сумління Нікітіна не дозволило йому усунутися від неминучої трагедії, він продовжив свою боротьбу, за що й поплатився. Його побили мешканці, які не хотіли звільнити гуртожиток, що розвалювався. Будинок тріщав по всім швам через чиюсь бездіяльність, непрофесіоналізм, чванство…
Автор жодним чином не має намір провести якісь аналогії з тою гучною «хрещенською» аварією, яка потрясла містян. Без перебільшення, торкнулася вона всіх мешканців громади й навіть Байдужих прилучан. У двері кожної домівки постукав реальний «Колектор». У понеділок увечері всі національні канали запістрявіли «смердючими» новинами з міста над Удаєм. Географічне розташування Прилук як ніколи підкреслювало серйозність ситуації. У той же понеділок депутатський корпус було скликано на позачергову сесію. Особисто я, приймаючи участь у пленарному засіданні, відчув себе Дмитром Нікітіним. Так, саме тим героєм стрічки, якого керівництво міста запевняло, що все під контролем. Секретар ради, треба віддати йому належне, оперативно провів засідання, повідомив про оперативні заходи, влаштував нашвидкуруч оперативний брифінг, а ще встиг подякувати всім небайдужим: волонтерам і Батьківщині. Переконаний, що мова йшла не про партію. Залучений до процедури обговорення, заступник міського голови Руслан Котляр браво, по-воєнному, чітко виклав стратегію, відлучився в кулуари, щоб дати інтерв’ю телевізійникам, знову повернувся, знову підкреслив, знову доповів. Депутати хутко прийняли рішення про виділення 1,7 млн гривень для КП «Тепловодопостачання». Ну, в принципі, й усе.

Кір – це висококонтагіозне (надзвичайно заразне) гостре вірусне захворювання. В основному кором хворіють нещеплені діти, що відвідують дитячі заклади. Підлітки й дорослі, які раніше не хворіли на кір та не отримали вакцину проти нього, також залишаються надзвичайно сприйнятливими до цієї інфекції.
Ця тема є дуже актуальною на сьогодні. Мало не щодня з екранів телевізорів ми чуємо невтішні новини про зростання кількості хворих по всій Україні, а також, на жаль, про летальні випадки від ускладнень кору. Відомо, що протягом 2017 року було зареєстровано 4782 випадки кору, а за два тижні 2018 року вже захворіло 1285 дорослих і дітей, восьмеро з них померло. Цього року більше всього випадків захворюваності зареєстровано в Івано-Франківській (275), Чернівецькій (274), Закарпатській (194) та Одеській (157) областях. У Києві за вказаний період зареєстроване 99 хворих на кір осіб, із них 75 – діти.
За словами в.о. міністра охорони здоров’я України Уляни Супрун, попередити смерть від кору та госпіталізацію може рівень вакцинації 98%. Радує те, що останнім часом змінилося до кращого відношення батьків до вакцинації. Так, уже в 2017 році до 80% батьків підтримували вакцинацію в порівнянні з лише 46% таких батьків у 2012 році.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», із метою інформування виборців про свою діяльність, залучення громадян до розв’язання проблем місцевого значення, отримання зворотної інформації, подаю звіт про свою роботу в 2017 році.
Як депутат я спрямовую свою роботу по двох напрямках.
Перший напрямок – це робота в постійній депутатській комісії з питань соціально-економічного розвитку, планування, обліку, бюджету, фінансів і цін та участь у сесійних засіданнях міської ради. За звітний період комісією, в т.ч. спільно з іншими постійними депутатськими комісіями міської ради, було проведено більше 25 засідань, на яких було розглянуто біля 400 питань. Основними напрямками роботи комісії були опрацювання питань ефективного використання бюджетних коштів у життєдіяльності міста Прилуки. Також відбулося 15 сесій Прилуцької міської ради. За вказаний період із поважних причин не зміг бути присутнім лише на одному засіданні депутатської комісії.

Критична ситуація зі стихійними та переповненими сміттєзвалищами змусила парламент прийняти один із варіантів закону про сортування відходів.
З 1 січня 2018 року закон зобов’язує громадян України сортувати відходи. Я маю певний досвід в організації екологічних акцій. Переконаний, що прийняття закону без кропіткої роботи над створенням інфраструктури збору та переробки вже відсортованих вторинних ресурсів не запрацює. Напевно керівникам місцевих органів влади приємно було усвідомити, що виконання закону забезпечують саме вони.
Найпростіший шлях до сортування відходів – це підняття ціни на вторинну сировину. Прийнятна вартість на метали сприяла очищенню довкілля від металобрухту. Поглянемо на наші реалії: склобій – 20 коп./кг, папір – до 2грн/кг, скляні пляшки – 15-35коп./шт., пластикові – 1-1,2грн/кг.
Отже, щоб у магазині купити хліба (10грн), вам потрібно здати 29 скляних пляшок. До нашої теми: в Чехії за 4 здані пляшки вам пропонують пляшку пива, в Німеччині спеціалізовані контейнери за здану тару видадуть вам чек на придбання товарів. У законі про сортування відходів зобов’язують виробників та торгівельні мережі гарантувати збір тари та пакувальних матеріалів з тих товарів, які вони виготовили або продали. Звучить обнадійливо.
Важко повірити, що наш бізнес із 1 січня 2018 візьме опіку над довкіллям України. Довкілля – це спільна турбота кожного українця.
Як експерт-еколог переконаний, що громадам потрібно розпочати (хоча це потрібно було робити з початку отримання незалежності) з виховання екологічної поведінки, яка має сформувати звички, а вже звички формуватимуть екологічну свідомість. Уже давно відомо, що свідомість явно відстає від досягнень НТР. Закон вже є, а екологічну свідомість ще будемо формувати? Ну коли ми перестанемо ставити віз попереду кобили?

Хорошее мероприятие было проведено по инициативе отдела культуры горисполкома для улучшения работы в области культуры в городе.
Перед началом мероприятия директор предупредил о том, что в зале прохладно. И приготовленный чай не понадобился – в зале были жаркие дискуссии. Но всё по порядку.
Всё началось согласно программы круглого стола с постепенным участием гостей мероприятия. К сожалению, не был представлен весь спектр работников культуры. Не приняли участия представители музыкальной жизни города, представители спорта. Да и журналистов не было за круглым столом. В самом разгаре дискуссии покинул мероприятие и представитель горисполкома, что сказалось на дальнейшем проведении стола и повлияло на последующую миграцию отдельных его участников. И всё это привело к неуправляемости мероприятием. Хотя руководить сценарием могли и начальник отдела культуры, и директор музея, но этого не произошло. В итоге начальник отдела культуры не смог в полной мере ознакомить присутствующих с Программой на 2018-2022 гг. в области культуры.
Хочу отметить также и то, что любое мероприятие такого формата начинается с представления участников. Это не было сделано, и всю информацию получали от соседей за столом. В конце концов бразды правления взяли в свои руки участники круглого стола. Это привело к тому, что в начале диалог за столом превратился в монолог, а потом и в лекцию одного участника. Правда, когда лектор «иссяк» и покинул аудиторию, участники перестроились и дискуссия перешла в более приемлемую атмосферу. И вот тут можно было услышать много полезных предложений и идей, которые надо было собирать в один букет. К сожалению, этот нектар мыслей не был зафиксирован и всё превратилось в культурную ауру, а не в мёд. Ведь по программе по каждому вопросу в отдельности должно было быть обсуждение, а в конце мероприятия подведены итоги. Опять же этого не произошло.