Юрій, прилучанин:
– Я вважаю, що якщо людина справді вірить у Бога, то вона не має йти до церкви на Великдень та й узагалі під час карантину. Краще лишатися вдома, адже цим походом до храму ви наражаєте на небезпеку своїх рідних і просто оточуючих.
Що ж до обмежень і великих штрафів, то вони безумовно потрібні, але Закон має бути один для всіх. Бо йти через парк на свіжому повітрі не можна, і ви отримаєте чималий штраф, а от стояти в черзі з кількома десятками людей, щоб причаститися з однієї ложечки – це нормально.
Особисто я цього року купив уже освячену паску в одному із супермаркетів нашого міста. Загалом вважаю, це була гарна ідея освятити паски на виробництві та в магазинах. Можна було б її залишити і для наступних років, адже часто люди просто не можуть сходити до храму й освятити свій великодній кошик. А от традиція розговітися свяченою пасочкою була й буде завжди.
Катерина, в декреті:
– Я була вдома з родиною, до церкви не ходила. Чула, що в нашому мікрорайоні десь батюшка сам проїжджав і освячував святкові кошики, але теж побоялася піти. Минулого ж року ходили всією сім’єю до храму, святили паску. Але зараз в умовах карантину, я вважаю, що ці заборони потрібні, бо наші люди без обмежень самі не розуміють, що варто лишатися вдома.
Особисто на моє життя карантин не надто вплинув, бо я зараз у декреті. Та все ж погано, що не можна виходити на вулицю, прогулятися парком чи піти на дитячий майданчик. Але сподіваюся, що скоро все зміниться на краще.
Володимир, електрик:
– Минулі роки завжди йшли родиною в церкву. Традиція в нас така. Але цього року без суперечок залишилися вдома. Заздалегідь усе потрібне до столу купили. Свячена вода з Великодня завжди вдома є, тож самі все й освятили. Не знаю, наскільки це правильно, але точно безпечніше, ніж кучкуватися десь серед людей.
Ще до запровадження карантину я працював за кордоном, і мав 1 квітня знову їхати працювати, але, зрозуміло, довелося лишитися. Не знаю, коли це все скінчиться, ходять чутки, що ще на місяць продовжать карантинні міри, тому поки що відпочиваю. І всім раджу дотримуватися правил, щоб стримати пандемію і в нас не було такого, як зараз в інших країнах.
Вероніка, продавчиня:
– Цього року Великдень у нашій сім’ї, та й зрештою для всіх, став особливим! Тому я та моя сім’я доклали особливих зусиль, щоб були не лише святкові страви, а й святковий настрій. Цього року не ми пішли до храму, на зустріч із Воскреслим Христом, а Він завітав у кожну оселю, у кожен дім, до всіх, хто його чекав удома, в серці, в душі...
Не треба забувати, що найголовніше – віра! Віра в те що з Богом усе здолаємо! Що попереду буде перемога над тривогами, страхами. Цього року, мабуть, багато хто вагався: чи йти освячувати паски? Чи буде гріхом пропустити Великодню службу? Я, звичайно, – теж, але розумію, що маємо дбати про здоров’я та життя один одного. Тому були вдома, дивилися Великодню онлайн-службу та святили паску самі.
Тетяна, прилучанка:
– Цього року Пасху провели вдома. Ми з доньками прибрали великоднє дерево, напекли пасочок і організували хороше родинне свято. Віримо, що все, що пов’язано з карантином, швидко минеться, і ми знову зможемо ходити до храму.
Тож бачимо, що Великдень в Прилуках минув без особливих пригод. Бажаємо всім Божого благословення та міцного здоров’я.

Мар’яна Гибенко, Максим Адамець