Отож, коли в кінці минулого року з’явилася інформація про те, що до 1 липня треба бути готовими в частині реорганізації дитячої лікарні, то вже тоді посадовці міської ради, разом із керівником медичного закладу почали обговорювати, в якому ж форматі діти, у першу чергу нашого міста, повинні отримувати стаціонарну медичну допомогу. Тетяна Шкуренко вкотре наголосила, що мова аж ніяк не йшла про припинення функціонування дитячої лікарні як такої.
Постало питання не лише надання вторинної медичної допомоги дітям у стаціонарному відділі, але й подальшого напрямку, за яким доведеться працювати медичному колективу.
Як зазначила посадовець, уже тоді міська рада готова була розпочати обговорення цих питань із депутатським корпусом, адже саме вони, депутати, є представниками засновника всіх комунальних закладів у місті, і саме їм треба буде в результаті ухвалювати рішення, які стосуються ліквідації, реорганізації, перепрофілювання, закриття чи відкриття будь-якого закладу освіти, медицини, культури чи соціальної сфери в Прилуках. Саме тому, ще на початку року міська рада разом із лікарями й завідувачкою дитячої лікарні Анною Худолій почала готувати приблизний алгоритм дій, як можна буде вирішити це питання зі стаціонаром.
Але з початком війни цей злощасний пункт був виключений із Постанови №1440, щоправда, без пояснень, які б стовідсотково могли нас задовольнити й заспокоїти. З одного боку дія Постанови призупинена на час воєнного стану, з іншого – держава, взявши впевнений курс із якогось питання, уже з нього не зверне, й усі задуми так чи інакше будуть реалізовані. Це просто питання часу.
Так чи інакше, міська влада постала перед питанням – як вирішити в майбутньому питання стаціонару при дитячій лікарні, і створила робочу групу, до якої ввійшли в тому числі депутати від різних фракцій, для врахування всіх бачень, оскільки саме депутати є представництвом громади в нашому місті і ключові рішення щодо даного комунального закладу будуть за ними.
До сьогодні робоча група активно працювала, вона обговорила саму проблематику. Від директорів місцевих медичних закладів отримано інформацію щодо того, який стан справ як у дитячій лікарні, так і в інших медичних закладах. Також робочою групою був здійснений виїзд в обидві міські лікарні, щоб оцінити структуру й опрацювати фінансову ситуацію, яка саме сьогодні стосується функціонування даних комунальних некомерційних підприємств. Відбулася також зустріч із медичними працівниками. Вони, звісно ж, переживають, де будуть працювати, як надаватиметься стаціонарна допомога. У свою чергу члени робочої групи запропонували медикам також надати свої пропозиції щодо того, яким вони бачать шлях вирішення цього питання.
Однак, за словами Тетяни Шкуренко, поки працювала робоча група, сталося так, що Верховна Рада проголосувала за ще один законопроєкт №6306 (наразі ухвалений у другому читанні й знаходиться на підписанні в Президента України Володимира Зеленського). У вузьких колах фахівців його також називають другим етапом інфраструктурної частини реформи медичної галузі України.
Зараз ми часто чуємо від містян, що, буцімто, будь-які реформи в період воєнного стану не є актуальними. Але держава, обравши курс на членство в ЄС, не зупиняється в проведенні реформ, які стосуються різних напрямків, і в першу чергу медичної галузі.
У чому ж суть даного законопроєкту? Ним передбачено повернення до історії з госпітальними округами. Але, якщо ще 5 років тому мова йшла про те, що на область буде кілька госпітальних округів і вибудовані вони будуть географічно навколо найбільших лікарень, які знаходяться в містах, то на сьогодні під поняттям «госпітальний округ» у першу чергу розуміється весь регіон, тобто вся область. А всередині госпітальні округи планується поділити на госпітальні кластери або медичні територіальні об’єднання, де саме й будуть знаходитися під опікою держави та громад найбільш спроможні лікарні, які будуть розподілені за трьома основними принципами: загальна, кластерна та надкластерна лікарня.
Так, загальна лікарня – це медичний заклад, призначений для того, аби в ньому пацієнти могли перебувати до моменту стабілізації їхнього загального стану. Тобто така лікарня буде передбачена для лікування нескладних випадків як в амбулаторних, так і в стаціонарних умовах. І розрахована вона буде на обслуговування від 50 до 80 тисяч мешканців. Тобто, це лікарня, яка орієнтуватиметься на певний район, певну територію.
Кластерна лікарня – це медичний заклад більш вищого класу спеціалізації, де вже буде присутня багатопрофільність у наданні медичної допомоги, а також вищий рівень медичного обладнання та фахівців, які надаватимуть допомогу в більш складних випадках.
Надкластерна лікарня – це медичний заклад, який уже спеціалізуватиметься на важких або рідкісних випадках, на лікуванні орфанних захворювань.
І якщо проводити своєрідні аналогії, хоча це й не зовсім коректно, то такою загальною лікарнею може бути наша Центральна районна лікарня, яка покликана обслуговувати мешканців району, хоча й по кількості мешканців, зазначених у законопроєкті, є протиріччя.
Якщо говорити про кластерну лікарню, то аналогія може бути застосована до нашої Центральної міської лікарні, яка вже може надавати вищу спеціалізовану медичну допомогу, має відповідне обладнання та фахівців.
Говорячи про надкластерну лікарню, розуміємо, що тут мова вже йтиме про однопрофільні (зосереджуються на лікуванні одного типу хвороб) чи багатопрофільні (надають медичну допомогу за різними видами нозологій) обласні лікарні.
Таким чином, попри воєнний стан держава не зупиняється в напрямку реформації медичної галузі і основний посил, який вона робить у цьому аспекті, зосереджується на наступному – держава повинна рахувати кошти, які йдуть на високоспеціалізовану медичну апаратуру, контролювати куди вона йде, чи є в тих медичних закладах фахівці, які можуть працювати на цій апаратурі. Цілком зрозуміло, що вона повинна бути зосереджена саме в тих закладах, які сьогодні вже демонструють свою спроможність.
І знову ж таки, такі медичні заклади, які будуть визначені як кластерні та надкластерні, повинні мати певні преференції держави в плані їх додаткового фінансування, поліпшення їх матеріально-технічного забезпечення.
Якщо говорити про те, як це вплине на наше місто й ситуацію, яка стосується конкретно наших медичних закладів, то знову ж таки ми повинні розуміти, що певні реформи та реорганізації їх теж торкнуться.
Тетяна Шкуренко розповіла, що вже на початку серпня відбудеться моніторинговий візит представників обласної державної адміністрації та департаменту охорони здоров’я, які мають промоніторити наш регіон і місто зокрема. Усе для того, аби на місцях зорієнтуватися в ситуації надання первинної та вторинної медичної допомоги як дорослому, так і дитячому населенню. Також це дасть можливість побачити ту картину, яка у фіналі цієї реформи має бути вибудована в цілому госпітальному окрузі та в госпітальних кластерах із точки зору раціональності, ефективності надання медичної допомоги дитячому та дорослому населенню. Не можна забувати і про фінансовий бік такої реформи. Його теж треба обов’язково враховувати.
Отож, на сьогодні функціонування робочої групи по дитячій лікарні тимчасово призупинено. Це зумовлено тим, що міська рада чекає можливих пропозицій із боку ініціативних груп, а також остаточного підписання Президентом нового законопроєкту для того, щоб розуміти, в якому ж напрямку рухатися. Не меш важливим буде і той серпневий моніторинговий візит обласного керівництва, говорить заступник міського голови, від якого теж залежатиме майбутнє Прилук у розрізі поняття «медичний кластер», адже саме область подаватиме результати свого моніторингу на рівень держави.

Мар'яна Гибенко