№ 45

листопада 2024 року

Забуваємо про теорію «братства»

  • Четвер, Лют. 15 2024
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

До вашої уваги ще дві вулиці мікрорайону Рокитний, які змінили свої назви у зв’язку з процесом дерусифікації в Прилуках.

Вул. Дружби Народів – вул. Кільцева

Концепт «дружби народів» походить із комуністичної доктрини. За марксистською теорією «братство» між робочими класами різних країн мало би замінити застаріле та капіталістичне поняття націй. Ленін називав Російську імперію «тюрмою народів», натомість СРСР, нібито, створювався на базі принципу «дружби народів». У СРСР існував орден Дружби народів та Університет Дружби народів.
Насправді ж, дружба народів у радянській інтерпретації все одно зводилася до головного друга, який визначає порядок денний і підлеглих друзів-сателітів. Вона була можливою за умови ефективного репресивного апарату, і щойно почалась економічна криза, а репресивна машина дала слабину, дружба соціалістичних народів раптом розвалилася. Тим не менш, ця порожня ідеологема ще довго залишалася в топонімах і пам’ятниках.


Тому відповідно Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» дана назва вулиці є комуністичною символікою та підлягає перейменуванню.

Наразі вулицю перейменовано. Вулиця має назву Кільцева. Географічне розташування відтворює її назву.

Вул. Валентина Сєрова – вул. Юрія Коваленка

Валентин Олександрович Сєров (1865-1911) – російський художник кінця XIX – початку XX ст., представник російської гілки імпресіонізму. Малював портрети, побутові картини, пейзажі.
Навчався В. Сєров в Імператорській Академії мистецтв. Був членом Товариства пересувних художніх виставок і нового об’єднання художників – «Світ мистецтва».
Після смерті Павла Третьякова Сєрова вибрали членом ради Третьяковськой галереї – він залишався ним до кінця життя. З 1898 по 1909 рік художник викладав у Московській школі живопису творення та архітектуру – керував натурною майстернею.
У 1911 році Валентин Сєров помер від серцевого нападу.
У часи СРСР комуністичний режим свідомо та системно присвоював назвам вулиць населених пунктів України його прізвище (практично в усіх областях нашої країни) з метою звеличування, увічнення, пропаганди, символізації вищості російської культури в порівнянні з українською та інших народів СРСР. Отже, це постать у топоніміці Прилук і всіх інших населених пунктів України – російський імперський маркер.

Наразі вулицю перейменовано на честь Юрія Андрійовича Коваленка. Юрій Коваленко (1931-2004) – український художник. Народився митець у місті Прилуки (вул. Сагайдачного).
У 1952-1959 роках навчався в Одеському театрально-художньому училищі ім. М.Б. Грекова.
У 1959-1960 роках працював старшим майстром гримерного цеху в Одеському академічному театрі опери та балету, а в 1960-1965 роках – завідувачем гримерного цеху в Одеському українському музично-драматичному театрі. У період із 1971 по 1981 рік працював викладачем в ОДХУ ім. М.Б. Грекова.
У 1965-1969 роках навчався в Ленінградському інституті театру, музики та кінематографії.
У 1971-1981 роках працював викладачем в Одеському художньому училищі. Юрій Коваленко мав великий вплив на розвиток одеської школи живопису. Художній світ, який він створив, привертає умінням передати глибинні національні риси. У творчості художника фольклорні мотиви переплетені з елементами театру, народжуючи своєрідний і самобутній стиль.
Виставкову діяльність художник почав із 1968 року. Був одним із яскравих представників неоконформізму. Не входячи в академічний формат худрад радянського часу, неодноразово виставлявся в Спілці письменників.
Персональні виставки відбулися в 1977, 1978, 1979, 1980 і 1984 (Одеса), 1983 (Ізмаїл); за кордоном – в 1972 (Болгарія) і 1979 (Угорщина).
У 1989 році Юрія Коваленка прийняли до Спілки художників СРСР. На початку дев’яностих творив і виставлявся в Німеччині (Дюссельдорф, Ессен, Кельн і Мюнхен).
Юрій Коваленко є автором відомих робіт: «Місто біля моря» (1968 р.), «Хлопчик у Десни» (1971 р.), «Дід із грушами» (1971 р.), «Світло і тінь» (1981 р.) і незліченної кількості інших робіт. На його роботах часто можна пізнати Прилуки, які він дуже любив і час від часу відвідував.
Роботи знаходяться в Національному художньому музеї України, Одеському художньому музеї, Київському музеї сучасного мистецтва України, Одеському музеї сучасного мистецтва, в приватних колекціях України, Ізраїлю, Канади, Франції, Нідерландів і США.
Юрій Андрійович жив і працював в м. Одеса. Помер 22 травня 2004 року.

За інформацією Прилуцького краєзнавчого музею
та Українського інституту національної пам’яті

Прочитано 51 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Міські новини
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

Продовжуємо знайомити прилучан із тими, хто призвів до наявності...
Частота компресійного синдрому та гострого пошкодження нирок в...
Однією з найбільших проблем, із якими стикається останні роки...
Депутати Чернігівської обласної ради постійно підтримують...
РЕБи з імерсійною системою охолодження, терморегуляцією та...
На жаль, сьогодні Прилуцька громада знову зібралася біля собору...
ам’яті полеглих є вкрай важливим для Прилуцької громади. Ми...
Нещодавно указами Президента України Володимира Зеленського до...
З лютого 2022 року, після того, як ворог безжально та безпринципно...
22 жовтня міський голова Ольга Попенко провела позачергове...

Хто на сайті

Зараз 470 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

050-916-95-31

Підпишись на нашу розсилку!