Та час летить швидко й ми рушаємо далі. Наступна наша зупинка – козацька фортеця в мальовничому с. Бубнівщина.
Захват від місцевості в нас почався ще на під’їзді до фортеці, коли відкрився просто шикарний краєвид на величезне чисте озеро. Нас радо зустріли козаки ГО «Прилуцький козацький полк» та із задоволенням познайомили з традиціями, ремеслом, зброєю, побутом й історією українських козаків, провівши захопливу екскурсію територією фортеці. Ми почули давні козацькі історії та легенди про козаків-характерників, мали змогу доторкнутися до козацької зброї, помилуватися неперевершеними дерев’яними скульптурами, відпочити за численними дерев’яними столами й лавами, адже для нас за всіма правилами козацько-польової кухні приготували справжній козацький куліш, корисний і дуже смачний. Цікавий і насичений день у гостях у козаків добігає кінця, і пора їхати далі.
Село Москалі, що на Сіверщині, розташоване за 30 км від Чернігова. Тепер у селі залишилося близько двадцяти хат, а місцевий мешканець Юрій Дахно захопився ідеєю створити тут власний скансен (розповсюджена форма етнографічних музеїв, своєрідний архітектурно-етнографічний комплекс під відкритим небом із міні-музеями в окремих будівлях). Зберіганням старожитностей він займається вже багато років. Частину речей чоловік розмістив у колишньому приміщенні сільського магазину, який викупив за безцінь близько десяти років тому, частину – у старій тітчиній хаті. Решту колекції збережено в домашніх «фондах». Серед експонатів музею Юрія Дахна – предмети побуту ХІХ – ХХ ст., роботи місцевих художників. На стінах колишнього магазину на центральній вулиці розвішані картини, на поличках розміщені скляні пляшки й кухлі, дерев’яні діжки, на кілочки надягнуті солом’яні брилі, з-над тумби виглядають патефон, старе радіо, взуття. У старій хаті, переробленій під музей, більше меблів: скрині, дерев’яні ліжка, стільці, які були типовими для сільського побуту 1940-50-х років. У колекції багато ткацьких предметів. Музей створений не для прибутку: тут не часто бувають відвідувачі, іноді заї- жджають гості з інших куточків країни або іноземці.
Музей у Москалях – унікальне місце. Може, не всі місцеві це розуміють. Завдяки такій «віддушині» Юрію вдалося зберегти речі, які що далі, то більшою рідкістю ставатимуть. У них закарбоване минуле селян, їхні традиції та звичаї. І поки в селі буде музей, доти воно житиме. Як і інші села, де є такі люди, як Юрій.
Втомлені, але щасливі ми повертаємося до рідного міста Прилуки.
Радимо всім відвідати ці чарівні місця!
Анна Юрченко та Євгенія Трохимчук,
вихованці гуртка «Юні краєзнавці»
Прилуцької загальноосвітньої школи №10
