А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну гей, гей, гей розвеселимо…
5 годин запеклого бою, київські курсанти проти
4000-ї більшовицької армії. Таким запам’ятала
історія бій під Крутами 1918 року.
Він став прикладом відваги та самопожертви
українців заради своєї незалежності.

У 102-гу річницю запеклого бою під Крутами українська спільнота вшанувала пам’ять героїв України в історично знаковому місті.
До загальнодержавних урочистостей, що проходили на території меморіального комплексу героїв Крут, приєдналася делегація з Прилук. На чолі з керівником відділу сім’ї, молоді та спорту міської ради Оленою Опанасенко, вихованці вищих навчальних закладів міста вже вкотре зробили екскурс у ті дні, коли, фактично, їхні однолітки сміливо стали на захист рідної землі.
«Уже традиційно 29 січня ми відвідуємо це історичне місце з метою вшанування пам’яті молодих героїв Крут. Героїв, які боролися за незалежність, за соборність нашої держави. Подібні поїздки є надзвичайно важливі для студентської молоді, оскільки вони виховують у них відчуття гордості за свою державу та розуміння, що Україна має право знаходитися серед інших країн», – стверджує Олена Опанасенко, керівник відділу сім’ї, молоді та спорту міської ради.
Літературно-мистецька композиція розпочала урочистості вшанування полеглих героїв. Віршованими рядками та сльозами акторів була реалістично відтворена подія 100-річної давнини, яка нікого не лишила байдужими.
Вшанування полеглих студентів-сміливців продовжилося покладанням квітів до меморіалу та поминальною літією, яку відправив настоятель Ніжинського Свято-Покровського храму, протоієрей Михаїл Якубів.
У своїй промові Андрій Подорван, заступник голови Чернігівської ОДА, провів паралелі між подіями 1918-го та 2015-го років: «102 роки тому, саме тут, на залізничній станції Крути, курсанти на деякий час зупинили ворога, і це був дорогоцінний час. Майже через 100 років, у 2015-му того самого ворога під Вуглегірськом, зупиняли вже герої сучасні – 13-й мотопіхотний батальйон, більшість якого складали бійці з Чернігівщини. На жаль, для багатьох із них цей бій також став останнім».
Студентки Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу також упевнені, що ці дві події, без сумніву, мають єдине дотичне – молодих героїв України, які поклали на вівтар майбутньої вільної країни найцінніше – своє життя.

21.01.2020 року на базі Прилуцького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №6 (ліцей №6) було проведено І етап Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України.
Основними завданнями конкурсу-захисту є виявлення й підтримка інтелектуально та творчо обдарованої молоді, залучення її до науково-дослідницької та експериментальної роботи, формування активної громадянської позиції, виховання наполегливості, вміння формувати та відстоювати власну думку.
У І етапі конкурсу-захисту взяли участь 49 учнів 7-11 класів із усіх ЗЗСО міста та вихованці ЦТДЮ. 41 учасник конкурсу є вихованцем гуртків ОКПНЗ «Чернігівська МАН учнівської молоді», які працюють на базі закладів загальної середньої освіти міста Прилуки. Найбільшу кількість науково-дослідницьких робіт підготували учні Ліцею №10, які представили 10 робіт, учні ЗЗСО №№5, 14 підготували по 6 робіт і учні ЗОШ І-ІІІ ступенів №13 імені Святителя Іоасафа Бєлгородського та Ліцею №6 – по 5 робіт. Найбільше робіт було представлено у відділенні літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства – 8 робіт і мовознавства – 7 робіт.

Українці все ще насилу розрізняють «швидку» й невідкладну допомогу, і не завжди можуть адекватно оцінити свій стан, щоб звернутися в потрібну службу. Ми спробували розібратися, який номер в якій ситуації набирати.

КОЛИ ДЗВОНИТИ В «ШВИДКУ»?
Згідно з правилами, бригаду швидкої допомоги (за номером 103) слід викликати в таких випадках:
– втрата свідомості;
– судоми;
– раптовий розлад дихання;
– раптовий біль у грудній клітці;
– гострий біль у черевній порожнині та поперековому відділі;
– головний біль, що супроводжується запамороченням або нудотою;
– порушення мови, слабкість у кінцівках, що виникли раптово;
– гіпо- та гіперглікемічна кома;
– гіпертермічний синдром;
– зовнішня кровотеча, блювота кров’ю, ознаки гострого отруєння;
– порушення перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча);
– анафілактична реакція;
– укуси тварин;
– усі види травм;
– випадки, пов’язані з невідкладною стоматологією;
– нещасні випадки;
– тепловий удар, переохолодження;
– асфіксія;
– наслідки злочинного нападу;
– надзвичайні ситуації;
– гострі психічні розлади (з поведінкою, небезпечною для життя хворого і / або оточуючих);
– інші стани, що загрожують життю та здоров’ю людини.
Якщо описаний по телефону диспетчеру випадок підпадає під один із цього списку, то бригада екстреної («швидкої») медичної допомоги повинна прибути на місце протягом 10 хвилин у місті та протягом 20 хвилин за межами населеного пункту.
КОЛИ ВИКЛИКАТИ НЕВІДКЛАДНУ ДОПОМОГУ?
Невідкладна допомога – це інший вид медичної допомоги. Така служба може працювати окремо від «швидкої», мати свій номер телефону (зазвичай міський, а не короткий, як у «швидкої»), штат і автопарк. А може існувати й у складі «швидкої» і приймати дзвінки за стандартним номером 103.
Викликати невідкладну допомогу слід у ситуаціях, які не загрожують життю, але не дозволяють самостійно звернутися за медичною допомогою в поліклініку. Це може бути підвищення температури або тиску, загострення хронічного захворювання, яке сталося в неробочий час (уночі, на вихідних, у святковий день). У такому випадку бригада прибуде на виклик протягом однієї години.
КОЛИ ЗВЕРТАТИСЯ ДО СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ?
Якщо ж недуга не загрожує життю, пацієнт може почекати візиту медика протягом кількох годин і це робочий час, то слід звернутися до свого сімейного лікаря. Незважаючи на кардинальні зміни в первинній ланці надання медичної допомоги, надомне відвідування хворих залишається послугою, яку надають саме терапевти, сімейні лікарі та педіатри. Особливо це актуально в період зростання захворюваності на грип і спалаху кору. Якщо симптоми вказують на ці захворювання, похід у поліклініку буде становити небезпеку для оточуючих, тому виклик лікаря додому – це оптимальний варіант отримання допомоги. Якщо ж виявиться, що пацієнтові потрібна вузько- спеціалізована допомога, медик на місці викличе «швидку» для госпіталізації.
Якщо в пацієнта немає номера телефону лікаря або медсестри, яка з ним працює, можна зателефонувати в реєстратуру свого Центру первинної медико-санітарної допомоги та уточнити контакти там. Але відразу постає ще одне питання, яке хвилює багатьох і про нього ми поговоримо далі.

Почесне звання «Заслужений вчитель України» Наталії Василівні Бойко було присвоєно ще в минулому році, указом Президента України від 3 жовтня 2019 року №731/2019 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників освіти». Проте урочисте вручення нагороди відбулося в День Соборності України.

З нагоди свята голова ОДА Андрій Прокопенко вручав державні нагороди та почесні відзнаки. Свою нагороду цього дня отримала й наша міська гордість, вчитель Прилуцької гім-назії №5 імені Віктора Андрійовича Затолокіна Прилуцької міської ради Наталія БОЙКО.
Правду кажуть, учителями не стають, ними народжуються. Саме таким учителем від Бога є Бойко Наталія Василівна. Вона є прикладом педагога, яким можна пишатися, адже вона володіє величезним талантом людинолюбства, безмежною любов’ю до своєї праці та до дітей.
Наталія Василівна працює на посаді вчителя української мови та літератури вже більше 20 років. Має кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» та педагогічне звання «учитель-методист». Нагороджена знаком «Відмінник освіти України», лауреат щорічної обласної премії імені Софії Русової.
Учитель відзначається глибоким знанням свого предмету, досконало володіє методикою його викладання. Її роботу вирізняє організованість, ініціативність, творчий підхід до навчання учнів. А уроки Наталії Бойко – це витвори мистецтва, бо вона водночас виконує роль режисера, артиста й художника. Користується повагою серед учнів, колег і батьківської громадськості.

22 січня 2020 року біля Прилуцької гімназії №1 імені Георгія Вороного відбувся урочистий мітинг до Дня Соборності України. Адже саме у стінах Прилуцької чоловічої гімназії свого часу навчалися ідеологи української незалежності, основоположники української самостійності Микола Міхновський та Андрій Лівицький. Гостей, які відвідали це святкування, зустріли гімном України та чудовими привітаннями, в яких ведучі згадали видатних діячів української історії, котрі зробили величезний крок до становлення незалежності України.
Після вступної частини до привітань приєднався депутат міської ради та голова міської партійної організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Євгеній Яценко, який у своїй промові наголосив: «До Верховної Ради подано законопроєкт про те, що від нині Україна є незалежною не 29 років, а 102 роки від дня проголошення УНР. Також, червоно-чорний прапор, який у цей день піднімається на флагштоку біля міської ради, буде визнано прапором боротьби за вільну Україну на державному рівні».

На фоні індустріального розвитку людина поспішає йти в ногу з книговидавничим процесом. І як не дивно, поціновувачів «нового слова» вистачає в книгозбірнях. Різна тематика, напрямок і жанр, а головне автори привертають увагу навіть і недосвідченого читача.
Справжні літературознавці зібралися в центральній бібліотеці ім. Л.І. Забашти, де 23 січня чернігівська письменниця Олена Печорна презентувала новий роман «Химерниця». Студенти факультету журналістики Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І.Я. Франка, бібліотекарі міських, шкільних і вищих навчальних закладів Прилук завітали на презентацію нового роману, де мали змогу поспілкуватися з автором і особисто поставити запитання.
Олена Печорна привідкрила завісу та розповіла про свою книгу, над якою працювала п’ять років.
Автор розповіла, що філологічний диплом кафедри «Українська мова і література та практична психологія» Ніжинського педінституту допоміг у написанні роману. Теорія швидко забувається, але тонкощів і психологічних закономірностей у романі автор намагалася дотримуватись, щоб можна було їх помітити і практичному психологу.
«За професією я жінка!» – скромно заявляє пані Олена.
«Я співчуваю своїм читачам. Потрібно запасатися корвалолом і валідолом, коли читаєш Печорну» – самокритикує автор.
Перший відгук на сайті клубу сімейного дозвілля був чоловічий. Так, проблема насилля, яку автор розкриває в романі близька й чоловікам. Болюче переживання, можливо, власний досвід коле за чоловіче…
Передісторія роману: справа Оксани Макар, усі пам’ятають беззаконня та свавілля влади. На перший погляд сім’ї такі «правильні», а коли заглядаємо в глибину – там стіна між дитиною й батьками.
Врадіївка. Міліцейський відділок…наруга міліціонерів над дівчиною. Коли людські сили бездієві, втручаються вищі сили.
«Химерниця» – нелегке чтиво! – підкреслює автор. – Мене постійно висмикували. Було написано 150 сторінок… різні ніби Олени писали. Я працювала над нею найдовше. Дещо викидала не дивлячись. У мене був момент зневіри, що я її не закінчу».

На дворі неділя, 26 січня, як можна провести свій вихідний день? Звісно, у першу чергу на думку спадає тепле ліжечко, яке не випускає зі своїх обіймів та телевізор, наш друг і порадник.
А от і ні! Можна цікаво та пізнавально проводити кожен зі своїх днів, включаючи вихідні. І допомагають нам у цьому працівники Прилуцького краєзнавчого музею ім. В.І. Маслова, проводячи традиційні зустрічі вихідного дня.
Тепла посмішка зустрічає при вході до музею, цікаві та привітні люди проводять до потрібного залу, відчуваєш себе в цих стінах важливою персоною. Затишна кімната до вказаного часу зібрання була досить заповнена, як для неділі. Оратор Ольга Василівна Сокриця щиро посміхалася всім гостям, але ледь помітне хвилювання все ж було присутнє.
Це вже друга «подорож» сторінками книги життя родини Ґалаґанів. Як відомо, історія цього роду не проста. Рід, а головне титул і прізвище намагаються вберегти всіма можливими способами. А все почалося зі смерті бабусі та розподілу майна. Ґалаґани завжди переймалися своїми людьми та ніколи їх не ображали. Забезпечували народ усім необхідним, а саме безкоштовною медициною та навчанням. Родина завжди пам’ятала про українську мову, традиції та одяг, і своїм дітям прививали любов до всього українського та до козацтва, з яким були тісно пов’язані. У роді Ґалаґанів були козацькі старшини, прилуцькі полковники. Рід отримав містечко Варву та низку сіл (Озеряни, Рудівку, Дігтярі, Сокиринці та інші).
Заснували вони й академію наук України, гімназії (коли рід по чоловічій лінії зупинився).

Дух спортивного суперництва, адреналін і запекла боротьба стали невід’ємними складовими двобою Владислава Кумейка та Ігоря Гнідого.
Змагання відбулися на базі спортивно-бійцівського клубу «Лічман». Зустріч складалася з 12 раундів – 6 раундів на ліву руку та 6 на праву. Суддівська колегія у складі Віталія Галая, Владислава Гузя та Олени Мази спостерігали за технікою та вирішували, кому ж присудити головний приз. Призовий фонд складав 3000 грн. Спонсорами змагання виступили Чернігівська обласна федерація з арм- спорту при спортивно-бійцівському клубі «Лічман» і відділ сім’ї, молоді та спорту Прилуцької міської ради.
Владислав та Ігор неодноразово показували свою силу на обласних і районних змаганнях, зустрічалися між собою й у неформальній обстановці. Тому кожен був рішуче налаштований і впевнений у своїй перемозі. Підтримувати учасників прийшли представники студії спортивного танцю «Покоління».